Справа № 577/3023/19

Номер провадження 22-ц/816/217/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 березня 2020 року        м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Левченко Т.А., Собини О.І.,

за участю секретаря

судового засідання: Чуприни В.І.

відповідача: ОСОБА_1

представника відповідача: адвоката Третьякова С.М.

учасники справи:

позивач – Комунальне підприємство «Конотопське трамвайне управління»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду цивільну справу № 577/3023/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 листопада 2019 року (суддя Гетьман В.В., дата складання повного тексту рішення 22 листопада 2019 року), -

в с т а н о в и в :

03 липня 2019 року Комунальне підприємство «Конотопське трамвайне управління» (далі КП «КТУ» або підприємство) звернулося до ОСОБА_1 з позовом про відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що у літку 2018 року відповідач, виконуючі обов`язки директора КП «КТУ», видав незаконні накази про звільнення з роботи чотирьох працівників підприємства. Згодом суд поновив цих працівників на роботі з виплатою останнім середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Посилаючись на приписи пункту 8 частини першої статті 134 і положення статті 237 Кодексу законів про працю (КЗпП) України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , як особи винної у незаконному звільненні осіб, заподіяну КП «КТУ» майнову шкоду у загальному розмірі 72.968, 97 гривень, пов`язану з оплатою часу вимушеного прогулу поновлених судом на роботі чотирьох працівників підприємства.

Рішенням Конотопського районного суду міста Суми від 19 листопада 2019 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «КТУ» 72.968,97 гривень на відшкодування майнової шкоди, а також судові витрати у розмірі 1.921,00 гривень.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення від 19 листопада 2019 року і ухвалити нове про відмову у позові.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не врахував, що перебуваючи на посаді виконуючого обв`язки директора КП «КТУ», відповідач не мав впливу на управлінські і кадрові процеси, які відбувалися на підприємстві. З інструкцією керівника управління ОСОБА_1 не ознайомлювався, контракт з ним не укладався. Суд першої інстанції безпідставно поклав на відповідача вину у незаконному звільненні працівників, оскільки персональну відповідальність за підготовку наказів про звільнення несе інспектор по роботі з кадрами. За таких обставин заявлені КП «КТУ» позовні вимоги про відшкодування шкоди не підлягали задоволенню судом першої інстанції.

Правом на подачу відзиву в порядку, передбаченому положеннями статті 360 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, позивач не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, його представника, перевіривши матеріали справи в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України).

У справі встановлено, що 18 червня 2018 року в. о. директора КП «КТУ» Коновал Г.О. видав Наказ за № 105-К згідно з яким юрисконсульта підприємства - ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (а.с. 18).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 листопада 2018 року у цивільній справі № 577/2990/18 Наказ № 105-К від 18 червня 2018 року визнано незаконним і скасовано. ОСОБА_2 поновлено на роботі із стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 19).

04 липня 2018 року в. о. директора КП «КТУ» Коновал Г.О. видав Наказ за № 110-К згідно з яким начальницю дільниці руху підприємства - ОСОБА_3 було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (а.с. 9).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 листопада 2018 року у цивільній справі № 577/2989/18, Наказ № 110-К від 04 липня 2018 року визнано незаконним і скасовано. ОСОБА_3 поновлено на роботі із стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 10).

18 липня 2018 року в. о. директора КП «КТУ» Коновал Г.О. видав Наказ за № 116-К згідно з яким водія маневрового трамваю ОСОБА_4 було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (а. с. 3-4).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2019 року у цивільній справі № 2/577/53/19 Наказ від 18 липня 2018 року визнано незаконним і скасовано. ОСОБА_4 поновлено на роботі із стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 5-7).

01 серпня 2018 року в. о. директора КП «КТУ» Коновал Г.О. видав Наказ за № 24-Д згідно з яким водія трамвая дільниці руху ОСОБА_5 було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (а.с. 13).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2019 року у цивільній справі № 2/577/52/19 Наказ № 24-Д від 01 серпня 2018 року визнано незаконним і скасовано. ОСОБА_5 поновлено на роботі із стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 14-15).

У всіх вищевказаних цивільних справах за позовами працівників до КП «КТУ» про поновлення на роботі ОСОБА_1 притягався до участі у розгляді в якості третьої особи, а також надавав письмові відзиви як керівник підприємства-відповідача (а.с. 100-109).

Згідно з даними довідок загальна сума втрат КП «КТУ» внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 склала 72.968,97 гривень (а.с.8, 11, 16, 20).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав встановленими обставини незаконного звільнення виконуючим обов`язки директора КП «КТУ» ОСОБА_1 чотирьох працівників підприємства, яких згодом суд поновив на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Застосувавши до правовідносин сторін пункт 8 частини першої статті 134, статтю 237 КЗпП України, положення пунктів 33 і 13 Постанов Пленуму Верховного Суду України № 9 від 11 листопада 1992 року та № 14 від 29 грудня 1992 року, місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Апеляційний суд погоджується з правильністю такого висновку з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 1 статті 134 КЗпП України встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до статті 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно з пунктом 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 11 листопада 1992 року (з подальшими змінами), при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статі 134 та нової редакції ст.237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29 грудня 1992 року (з подальшими змінами), застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Доводи апеляційної скарги про те, що перебуваючи на посаді виконуючого обв`язки директора КП «КТУ», відповідач не мав впливу на управлінські і кадрові процеси які відбувалися на підприємстві є неспроможними. КОСОБА_6 , будучі виконуючим обов`язки керівника трамвайного управління з правом першого підпису, не міг не усвідомлювати характер і наслідки здійснюваних ним управлінських кадрових рішень, а також ступень відповідальності за прийняття та виконання таких рішень. Підписуючи 18 червня, 4, 18 липня і 1 серпня 2018 року відповідні накази про звільнення, відповідач, як перший керівник, діяв у межах наданих йому повноважень, самостійно і свідомо, без будь-якого зовнішнього впливу. Правомірність виданих ним наказів ОСОБА_1 , надаючи письмові відзиви, доводив у суді під час розгляду цивільних справ за позовами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про поновлення на роботі. За таких обставин твердження відповідача про покладення персональної відповідальності за незаконне звільнення працівників на інспектора з кадрів підприємства, є помилковими. Той факт, що ОСОБА_1 , за його словами, не ознайомлювався з інструкцією керівника підприємства, займав посаду виконуючого обв`язки директора КП «КТУ» без укладення контракту, не спростовує правильність висновку суду першої інстанції про те, що саме відповідач є винною у незаконному звільненні чотирьох працівників службовою особою, яка з передбачених пунктом 8 частини 1 статті 134 і статтею 237 КЗпП України підстав має відшкодувати спричинену трамвайному управлінню майнову шкоду.

До суду апеляційної інстанції відповідач 28 лютого 2020 року додав додаткові письмові докази на десяти аркушах. Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Докази неможливості подання до суду першої інстанції долучених до апеляційної скарги  письмових  документів з причин, що об`єктивно не залежали від нього, відповідач не надав.  За таких обставин  суд апеляційної  інстанції зазначені письмові  докази не приймає.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані на переоцінку  доказів, яким суд дав належну  правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи. Висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, то відповідно до статті 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами  судових витрат не здійснюється

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 листопада 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складене 16 березня 2020 року

Головуючий                         І.В.Орлов

Судді: Т.А.Левченко

О.І.Собина