ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

17 березня 2020 року  м. ОдесаСправа № 916/2387/18

Південно-західний  апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МАЛОВСЬКОГО, 4"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.02.2020, суддя в І інстанції Літвінов С.В., повний текст якої підписано 11.02.2020 в м. Одесі

у справі № 916/2387/18

за позовом: Акціонерного товариства "Одесаобленерго"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МАЛОВСЬКОГО, 4"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еліткомсервіс"

про стягнення 180 139,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2020 заяву Акціонерного товариства "Одесаобленерго" за вх. № 2-70/20 від 22.01.2020р. про поворот виконання рішення - задоволено повністю. В порядку повороту виконання постанови Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 р. у справі №916/2387/18 стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “МАЛОВСЬКОГО,4” (65006, м. Одеса, вул. Маловського, 4; код ЄДРПОУ 38478505) на користь Акціонерного товариства “Одесаобленерго” (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 Б, код ЄДРПОУ 00131713) 4284,51 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 24.02.2020 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МАЛОВСЬКОГО, 4" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області з апеляційною скарго, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву АТ “Одесаобленерго” про поворот виконання рішення залишити без задоволення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 року апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МАЛОВСЬКОГО, 4" на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.02.2020 у справі № 916/2387/18 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання відповідної заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням в ній інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та доказів сплати судового збору у розмірі 2102 грн. Роз`яснено скаржнику, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута скаржнику.

11.03.2020 року до суду апеляційної інстанції повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що зазначена вище ухвала апеляційного суду від 03.03.2020р. була отримана скаржником 06.03.2020р., отже граничний строк на усунення недоліків встановлений ухвалою суду апеляційної інстанції спливає 17.03.2020р. з урахуванням вихідних.

Проте, у визначений апеляційним судом строк недоліки встановлені судом апеляційної інстанції при поданні апеляційної скарги, скаржником усунуті не були.

Разом з цим, 16.03.2020 скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з поясненнями, в яких посилаючись на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду, вказує на рішення Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі № 761/24881/16-ц, в якому суд зазначив: «Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду. Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її, апеляційний суд послався на те, що Закон Україні «Про судовий збір» є спеціальним законом, який регулює питання сплати судового збору, тому Закон України «Про захист прав споживачів», ст. 22 якого передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору, до цих правовідносин не застосовується. У ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. За основу приймається те, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).»

Судом враховано, що скаржника не віднесено до кола осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору згідно з ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено наведеним Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Вказана правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №915/955/15 (провадження №12-66гс18).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" від 20.05.2010 зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.

При цьому, Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (Рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

З огляду на приписи статті 254 ГПК України, реалізація особою права на апеляційне оскарження рішення (ухвали, постанови) суду першої інстанції здійснюється шляхом подання апеляційної скарги, вимоги до форми та змісту якої встановлені статтею 258 цього Кодексу. Частиною 3 статті 258 ГПК України визначено перелік обов`язкових додатків до апеляційної скарги, серед яких зазначено докази сплати судового збору.

Отже, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду, прийняте по суті спору, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".

Зазначеним спростовуються доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 129 Конституції України щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з п. 2 ст. 260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення  статті 174 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Про вказані наслідки скаржника було повідомлено в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019.

Враховуючи, що станом на дату винесення даної ухвали скаржником не усунуто недоліків апеляційної скарги у строк, визначений апеляційним господарським судом, вказана апеляційна скарга підлягає поверненню без розгляду.

При цьому слід зауважити, що повернення апеляційної скарги на підставі частини 2 статті 260 та частини 4 статті 174 ГПК України не позбавляє скаржника права звернутися з апеляційною скаргою повторно, усунувши недоліки апеляційної скарги, з дотриманням вимог статті 258 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 260 ГПК України копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Також колегія суддів зазначає, що у зв`язку з поданням апеляційної скарги з недотриманням вимог процесуального закону клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення не розглядається.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 260 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МАЛОВСЬКОГО, 4" на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.02.2020 у справі № 916/2387/18 з доданими до неї документами повернути скаржнику.

Додаток: апеляційна  скарга з доданими до неї документами на 11 арк.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя                                                                 Бєляновський В.В.

   судді                                                                                      Богатир К.В.

                                                                                                           Мишкіна М.А.