ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/2213/19 Номер провадження 22-ц/814/455/20Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О. С. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

секретар: Ткаченко Т.І.

за участю: відповідача ОСОБА_1

представника позивача – Тюро ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 листопада 2019 року (повний текст складено 25.11.2019 року)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Лубенський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович, про визнання права власності та зняття арешту з майна.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року ТОВ «ТД «Лубнигаз» звернулось до місцевого суду з вказаним позовом, уточненим в ході судового розгляду, до відповідачів, посилаючись на те, що ОСОБА_4 , відповідно до судового наказу, виданого Лубенським міськрайонним судом 13.06.2018 року, була боржником та мала заборгованість перед ТОВ «ТД «Лубнигаз» за послуги з газопостачання в сумі 7444,37 грн. та судового збору в сумі 176,20 грн.

Зазначають, що, на пропозицію Лубенського МР ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 04.10.2018 року щодо вирішення питання залишення за собою (позивачем) нереалізованого майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 належних ОСОБА_3 , вартістю 216580,00 грн. визначеною за результатами проведення електронних торгів, які не відбулися, 12.10.2018 року ПАТ «ТД «Лубнигаз» направлено лист підтвердження.

Вказують, що 16.10.2018 року ТОВ «ТД «Лубнигаз» на рахунок Лубенського МРВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області було сплачено 208959,43 грн – різницю між вартістю нерухомості за результатом нереалізованого майна за результатом проведення електронних торгів та сумою боргу ОСОБА_4 перед ТОВ «ТД «Лубнигаз», яка стягувалася в примусовому порядку (борг – 7444, 37 грн. за газопостачання, 176,20 грн. - судового збору). На підставі наведеного, 30.10.2018 року Лубенським МРВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт, які є підставою для подальшого оформлення права власності на майно ОСОБА_4 за позивачем.

Разом із тим зазначають, що у спірному будинку проживає ОСОБА_1 , який відмовляється в добровільному порядку звільнити помешкання. Окрім того, за заявою ОСОБА_1 12.11.2018 року Лубенським міськрайонним судом ухвалено рішення про накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , і з цих підстав ТОВ «ТД «Лубнигаз» 13.11.2018 року відмовлено в реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку.

З урахуванням наведеного, згідно збільшених позовних вимог, прохають суд ухвалити рішення, яким: зняти арешти, накладені постановою приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про арешт майна боржника 57683286 від 13.11.2018 року (запис про обтяження №28896774 від 13.11.2018 року), з належного ТОВ «ТД «Лубнигаз» нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями «А1»: погребу «Д», гаражу «в», сараю «В», сараю «Б», убиральні «Г», колодязю №1, огорожі №2-3, загальна площа, 71,8 кв.м., житлова площа 42,9 кв.м., та земельної ділянки площею 0,0851 га., кадастровий номер 5310700000:02:068:0017 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ТОВ «ТД «Лубнигаз» право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями «А1»: погреб «Д», гаражу «в», сарай «В», сарай «Б», убиральню «Г», колодязь №1, огорожу №2-3, загальною площею, 71,8 кв.м., житловою площею 42,9 кв.м., та земельну ділянку площею 0,0851 га., кадастровий номер 5310700000:02:068:0017 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; вирішити питання судових витрат.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 листопада 2019 року позовну заяву ТОВ «ТД «Лубнигаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи Лубенський МРВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович, про визнання права власності та зняття арешту з майна, задоволено частково.

Знято арешт, накладений постановою Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про арешт майна боржника 57683286 від 13.11.2018 року (запис про обтяження №28896774 від 13.11.2018 року), зналежного Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Л. Толстого, 87; ЄДРПОУ 39581002) нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями «А1»: погребу «Д», гаражу «в», сараю «В», сараю «Б», убиральні «Г», колодязю №1, огорожі №2-3, загальна площа, 71,8 кв.м., житлова площа 42,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» судові витрати у сумі 1921,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , який подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, прохав рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що чинною та ніким не скасованою ухвалою суду від 01.11.2017 року у справі №539/2814/17 було заборонено ОСОБА_3 здійснювати відчуження нерухомого майна – спірного житлового будинку з господарськими будівлями. Окрім того, ухвалою від 12.11.2018 року накладено арешт на спірне домоволодіння у зв`язку з наявністю боргу ОСОБА_3 перед апелянтом, який стягнуто чинним рішенням суду.

Вказані ухвали є чинними, та на їх підставі було законно винесено постанову Приватним виконавцем Скрипником В.Л. про обтяження спірного нерухомого майна від 13.11.2018 року №57683286.

Зауважує, що позивач у даній справі, в розумінні закону, не є власником спірного житлового будинку з господарськими будівлями, оскільки 30.10.2018 року Лубенським МР ДВС ГТУЮ у Полтавській області лише винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (7620,57 грн.), а саме право належним чином не оформлено.

Вважає, що при постановленні оскаржуваного судового рішення не було враховано доводів ОСОБА_1 .

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Лубенський МР ВДВС вказує на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду та прохає залишити його в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначають, що реалізація арештованого нерухомого майна відбулась з дотриманням норм закону, жодний акт та постанова державного виконавця не оскаржувались.

Вказують, що 12.11.2018 року апелянтом до Лубенського МР ВДВС було подано ухвалу суду від 01.11.2017 року у справі №539/2814/17 про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_3 здійснювати відчуження нерухомого майна – спірного житлового будинку з господарськими будівлями. При цьому, зазначають, що у даному судовому рішенні ніякої заборони Лубенському МР ВДВС щодо опису та реалізації вищевказаного майна не було, щодо накладення арешту на вказане майно та земельну ділянку в ньому також не вказано. Відтак, до 12.11.2018 року ОСОБА_1 жодного разу до ДВС з вище вказаною ухвалою про забезпечення позову не звертався.

Зазначають, що ухвала Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.11.2018 року про накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями була постановлена після 30.10.2018 року – день, коли державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу (позивачу у справі) та складено Акт ЗВП 56473627 про передачу майна стягувачу.

Також, з відзивом на апеляційну скаргу звернулася ОСОБА_3 , в якому прохала залишити рішення суду від 21.11.2019 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення у зв`язку з її необґрунтованістю.

Вказує, що Постанова державного виконавця від 30.10.2018 рок про передачу майна стягувачу (позивачу) в рахунок погашення боргу та відповідний Акт ЗВП 56473627 державного виконавця і є правовстановлюючими документами для ТОВ«ТД «Лубнигаз» щодо спірного майна та, відповідно до ст.61 ЗУ «Про виконавче провадження», є підставою для подальшої державної реєстрації права власності на таке майно в порядку ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зазначає, що за результатом реалізованого позивачу нерухомого майна (домоволодіння та земельної ділянки) було погашено заборгованість ОСОБА_3 перед ТОВ«ТД «Лубнигаз»та Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольним комітетом України в загальній сумі 160450,71 грн., у зв`язку з чим Лубенським МР ВДВС закрито виконавчі провадження, залишок коштів, сплачених позивачем за нерухомість, перераховано ОСОБА_3 .

Вважає, що справа №539/2814/17 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 30000,00 дол. США не має до вищевказаних домоволодіння та земельної ділянки ніякого відношення, оскільки до моменту придбання ТОВ«ТД «Лубнигаз» цієї нерухомості не було жодних законних перешкод для її реалізації державним виконавцем в рахунок погашення її боргів.

Відтак, зауважує, що ТОВ «ТД «Лубнигаз» законно придбало будинок та земельну ділянку і не повинно погашати будь-чиї борги за рахунок свого майна за рішенням суду, яке набрало законної сили значно пізніше відчуження у ОСОБА_3 нерухомості.

Окрім того, відзив на апеляційну скаргу було подано ТОВ«ТД «Лубнигаз», який також зазначає про законність рішення місцевого суду та прохав залишити його в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначають, що Постанова та Акт державного виконавця від 30.10.2018 року про передачу майна стягувачу (позивачу) в рахунок погашення боргу і є підставою для ТОВ«ТД «Лубнигаз» для подальшого оформлення права власності на спірне нерухоме майно.

Відтак, вважають, що з 30.10.2018 року ТОВ«ТД «Лубнигаз» отримало правовстановлюючі документи, на підставі яких позивач має право узаконити в розумінні ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку.

Зауважують, що ОСОБА_1 , розуміючи та усвідомлюючи, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка передано ТОВ «ТД «Лубнигаз», безпідставно подає до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову за рахунок майна, яке уже не належить ОСОБА_3 .

У судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнала, прохала її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи, установлено місцевим судом та не заперечується сторонами по справі, відповідно до судового наказу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області №539/1686/18 від 13.06.2018 року з ОСОБА_5 стягнуто на користь TOB «ТД «Лубнигаз» заборгованість за послуги газопостачання в сумі 7444,37 грн. та судовий збір в сумі 176,20 грн.

Згідно листа Лубенського міськрайонного ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 04.10.2018р. Полтавському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України та TOB «ТД «Лубнигаз» запропоновано у зведеному виконавчому провадженні №56473627 у 10-денний термін з моменту отримання листа вирішити питання щодо залишення за собою нереалізованого майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та замельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 216580,00 грн., визначеною за результатом проведення електронних торгів, які не відбулися (т.1, а.с.12).

Як убачається з матеріалів справи, 12.10.2018 року TOB «ТД «Лубнигаз» було направлено лист Лубенському міськрайонному ДВС ГТУЮ у Полтавській області про намір залишити за собою нереалізоване майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т АДРЕСА_2 , а.с.13).

Відповідно до платіжного доручення №5488 від 16.10.2018 року, TOB «ТД «Лубнигаз» було сплачено 208959,43 грн. на рахунок Лубенського міськрайонного ДВС ГТУЮ у Полтавській області - різницю між вартістю нерухомості за результатом нереалізованого майна за результатом проведення електронних торгів та сумою боргу ОСОБА_5 перед TOB «ТД «Лубнигаз», яка стягувалась в примусовому порядку (т.1, а.с.17).

30.10.2018 року Лубенським міськрайонним ДВС ГТУЮ у Полтавській області винесено Постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та Акт ЗВП 56473627 державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, зі змісту яких вбачається наступне.

Арештоване державним виконавцем майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тричі передавались на реалізацію в Системі електронних торгів арештованим майном. Торги, які проводились Державним підприємством «СИСТЕМА» не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників та цінових пропозицій. У відповідності до положень статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

Стягувач -TOB «ТД «Лубнигаз»- виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, загальна площа 71,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0851 га., кадастровий номер 5310700000:02:068:0017, за адресою: АДРЕСА_1 , та вніс на депозитний рахунок Лубенського МР ВДВС ГТУЮ у Полтавській області 208959,43 грн. - різницю між вартістю в сумі нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів (216580,00 грн.) та сумою коштів, що підлягали стягненню на його користь (7620,57 грн. ) (т1, а.с.14, зворот – 16).

06.11.2018 року TOB «ТД «Лубнигаз» направило ОСОБА_1 лист - попередження про звільнення приміщення, переданого органами ДВС у власність TOB «ТД «Лубнигаз», який ОСОБА_1 отримав 09.11.2018 року, про що свідчить підпис позивача на повідомленні про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.18).

У подальшому, в ході розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , передані TOB «ТД «Лубнигаз».

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.11.1018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

З метою забезпечення позову накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_3 (т.1, а.с.27-30).

Вказана ухвала набрала законної сили та на даний час є чинною.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зняття арешту на житловий будинок з господарськими спорудами місцевий суд виходив із того, що, цей арешт був накладений ухвалою суду від 12.11.2018 року, в той час як 30.10.2018 року державним виконавцем Лубенського МР ДВС ГТУЮ у Полтавській області винесено Постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та Акт ЗВП 56473627 державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Відмовляючи в задоволенні вимог про зняття арешту на земельну ділянку кадастровий номер 5310700000:02:068:0017,суд першої інстанції вказував, що такий ні судом ні державним виконавцем не накладався, відомості про державну реєстрацію будь-яких обтяжень щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні.

Відмовляючи в частині вимог про визнання права власності за позивачем на житловий будинок з господарськими спорудами, місцевий суд виходив із того, що, відповідно до Постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та Акту ЗВП 56473627 державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 30.10.2018 року, ТОВ «ТД «Лубнигаз» вже набуло права власності на це нерухоме майно.

Такий висновок відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на Законі, виходячи з наступного.

Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з п.п.3,4,7 ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частинами 1,2 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 59 ЗУ«Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, ТОВ «ТД «Лубнигаз» звернулося до суду з позовом про зняття арешту з майна, яке належало відповідачу (боржнику ОСОБА_3 ) та вважає, що наразі саме позивач є належним власноком спірного майна, а накладений арешт позбавляє його праа на вільне розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст.ст.316, 317, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

       Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Лубенського міськрайонного ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 30.10.2018 року, передано стягувачу - TOB «ТД «Лубнигаз» в рахунок погашення боргу майно боржника ОСОБА_5 , а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Також склажено Акт ЗВП 56473627 державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Відповідно до ч.ч.6-9 ст.61 ЗУ«Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Так, з наведеного вбачається, що постанова від 30.10.2018 року та акт ЗВП 56473627 державного виконавця є правовстановлюючими документами для TOB «ТД «Лубнигаз» для належного оформлення їх прав власника на спірне майно.

Вказана постанова та акт ніким не оскаржені та є чинними, відтак, встановлюють право позивача на вказаний житловий будинок та земельну ділянку.

При цьому, як установлено, наразі, за заявою ОСОБА_1 , ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.11.2018 року з метою забезпечення позову, накладено арешт на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_3 (т.1, а.с.27-30).

Відтак, накладення вказаного арешту перешкоджає позивачу в здійсненні належного оформлення своїх прав власника на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , а саме проведення його державної реєстрації.

З урахуванням наведеного висновок місцевого суду стосовно того, що ТОВ «ТД «Лубнигаз» є власником спірного житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки є вірним, а тому судом було правомірно задоволено позов в цій частині та скасовано накладений арешт на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивач у даній справі, в розумінні закону, не є власником спірного житлового будинку з господарськими будівлями, оскільки 30.10.2018 року Лубенським МР ДВС ГТУЮ у Полтавській області лише винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (7620,57 грн.), а саме право належним чином не оформлено, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у позивача наявні документи які є піставою для належного оформлення його прав власника, проте відповідні дії позивач вчинити не може у зв`язку з накладеним арештом на житловий бужинок з господарськими спорудами.

Твердження апелянта про те, що чинною та ніким не скасованою ухвалою суду від 01.11.2017 року у справі №539/2814/17 було заборонено ОСОБА_3 здійснювати відчуження нерухомого майна – спірного житлового будинку з господарськими будівлями, а ухвалою від 12.11.2018 року накладено арешт на спірне домоволодіння у зв`язку з наявністю боргу ОСОБА_3 перед апелянтом, який стягнуто чинним рішенням суду, суд оцінює критично з урахуванням наступного.

Так, дійсно ухвалою суду від 01.11.2017 року у справі №539/2814/17 було заборонено ОСОБА_3 здійснювати відчуження нерухомого майна – спірного житлового будинку з господарськими будівлями, при цьому, передача майна стягнувачу - ТОВ «ТД «Лубнигаз» відбулась в межах проведення державним виконавцем електронних торгів, тобто відчуження відповіданого майна саме ОСОБА_3 не мало місце, вимоги відповідної ухвали порушено не було.

При цьому, Постанова та Акт ЗВП 56473627 державного виконавця про передачу майна стягувачу були постановлені 30.10.2018 року, а арешт на спірне домоволодіння у зв`язку з наявністю боргу ОСОБА_3 перед апелянтом, було накладено ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області лише 12.11.2018 року, тобто вже після передачі вказаного майна стягувачу - ТОВ «ТД «Лубнигаз». Таким чином, фактично арешт було накладено на майно, що вже не належало ОСОБА_3 , а його реальним власником було ТОВ «ТД «Лубнигаз».

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно наявності підстав для зняття арешту, накладеного постановою приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про арешт майна боржника 57683286 від 13.11.2018 року (запис про обтяження №28896774 від 13.11.2018 року), щодо нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями «А1»:погребу «Д», гаражу «в», сараю «В», сараю «Б», убиральні «Г», колодязю №1, огорожі №2-3, загальна площа, 71,8 кв.м., житлова площа 42,9 кв.м.

При цьому, місцевим судом вірно визначено, що, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що стосовно земельної ділянки площею 0,0851 га., кадастровий номер 5310700000:02:068:0017 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 також був накладений арешт, то у задоволенні вказаних вимог судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Як зазначено вище, частиною 9 статті61 ЗУ«Про виконавче провадження» встановлено, що майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Процес оформлення права власності регламентований ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та віднесений до компетенції визначеного кола державних установ.

З наведеного вбачається, що законом передбачено відповідну процедуру для оформлення права вланості, при цьому суд не може перебирати на себе функції установ, уповноважених державою на здійснення відповідних дій.

Відтак, оскільки стосовно позивача державним виконавцем винесено Постанову та Акт про передачу майна боржника (спірного домоволодіння та земельної ділянки) стягувачу, то, оскільки арешт з майна - щодо житлового бинку з господарськими будівлями, ТОВ «ТД «Лубнигаз» знято, а щодо земельної ділянки і не накладався, то позивач може наразі оформити свої права власника, жодні перешкоди для цього матеріалами справи не встановлено.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно відсутності підстав для задоволення вимог ТОВ «ТД «Лубнигаз» щодо визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями «А1»:погреб «Д», гаражу «в», сарай «В», сарай «Б», убиральню «Г», колодязь №1, огорожу №2-3, загальною площею, 71,8 кв.м., житловою площею 42,9 кв.м., та земельну ділянку площею 0,0851 га., кадастровий номер 5310700000:02:068:0017 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки така процедура в даному випадку чітко регламентована законом, та не потребує втручання суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

       Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 листопада 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                Т.О. Кривчун

СУДДІ                                                        Л.І. Пилипчук

                                                                       О.В. Чумак