ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2010 р. Справа № 2-а-4898/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю:
представника позивача : ОСОБА_1
представника відповідачів (Підвисоцької О.Г. та Килити О.В.): Раздобудька Павла Володимировича
представника відповідача (Крижопільської МДПІ) Кіся Сергія Микодайовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_6
до: Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції; Калити Олега Вікторовича - головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Вінницькій області; Підвисоцької Оксани Григорівни - головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Вінницькій області;
про: визнання протиправними дій по проведенню перевірки та складанню акта, визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Обставини справи:
ОСОБА_6 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Білецького Олександра Григоровича - начальника Томашпільського відділення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції; Калити Олега Вікторовича - головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Вінницькій області; Підвисоцької Оксани Григорівни - головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправними дій по проведенню перевірки та складанню акта, скасування акта та визнання протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на те, що посадові особи органу державної податкової служби –Калита Олег Вікторович головний державний податковий ревізор-інспектор Державної податкової адміністрації у Вінницькій області і Підвисоцька Оксана Григорівна головний державний податковий ревізор-інспектор Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, грубо порушуючи вимоги Закону України «Про державну податкову службу в Україні»здійснили перевірку на проведення якої не мали найменших повноважень, оскільки ні направлення на перевірку, ні копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки під розписку надані не були. Як наслідок, на підставі незаконно проведеної перевірки та складання Акта перевірки не могли прийматися рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Крім того, позов мотивовано тим, що Позивач на час проведення перевірки була в Карпатах на відпочинку, тому не має відношення до тих порушень, за які на неї застосовані штрафні санкції. Поряд з наведеним, в позові зазначено, що на момент перевірки в магазині знаходилася продавець –Скрипай Г.І, яка перебуває в трудових відносинах не з позивачем, а з фізичною особою підприємцем –Червань Н.М.(яка в одному магазині з позивачем займається роздрібною торгівлею переважно продовольчого асортименту), і яку ОСОБА_6 не уповноважувала продавати за своєї відсутності товари, тобто: тютюнові вироби чи алкогольні напої, відповідно, перевіряючі протиправно вимагали у ОСОБА_9 письмових пояснень щодо Акту перевірки та його підписання. Разом з тим, позивачем вказано на те, що сума коштів в розмірі 800 грн. належала ОСОБА_10, а не позивачеві; при цьому, перевіряючі не мали права проводити контрольну закупку пачки цигарок ond».
На думку позивача вищенаведене свідчить про неправомірність складання Акту та безпідставність застосованих штрафних санкцій за порушення, яких позивач не вчиняла, що спонукало до звернення з даним позовом до суду.
Поданою 24.12.2009 року заявою, позивач уточнила позовні вимоги, виклавши їх в такій редакції: «Визнати протиправними дії посадових осіб органу державної податкової служби Калити Олега Вікторовича ГДПРІ ДПА у Вінницькій області та Підвисоцької Оксани Григорівни ГППРІ ДПА у Вінницькій області по проведенню планової перевірки та складанню Акту розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 1329/02/32/23/НОМЕР_1 від 5 жовтня 2009 року. Визнати протиправними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 жовтня 2009 року №0007202330/0 і № 0007212330/0, відповідно до яких застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 5327 грн. і 1056,6 грн. та скасувати їх. Усі судові витрати покласти на Калиту О.В. та Підвисоцьку О.Г.».
Зважаючи на права, якими наділені сторони статтею 51 КАС України заява позивача прийнята до розгляду, як така, що не суперечить закону та не порушує нічиїх прав, свобод та інтересів.
Ухвалою суду від 25 грудня 2009 року за клопотанням позивача було допущено заміну неналежного відповідача –Білецького Олександра Григоровича –начальника Томашпільського відділення Крижопільської МДПІ на належного відповідача –Крижопільську міжрайонну державну податкову інспекцію.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові та заяві про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача 1 –Крижопільської МДПІ в судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи обставинами викладеними в письмових запереченнях №6814/9/10 від 04.12.2009 року та просив в задоволенні адміністративного позову фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 відмовити повністю.
Представник відповідачів 2,3 - Калити Олега Вікторовича та Підвисоцької Оксани Григорівни також позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях (вх. № 19213 від 30.11.2009 року), мотивуючи правомірністю та законністю проведеною перевірки.
За клопотанням представника відповідача, в судове засідання викликано свідка - продавця ОСОБА_9, яка в судовому засіданні дала наступні свідчення.
5.10.2009 року ОСОБА_6 прийшла зранку до магазину та включила касовий апарат, однак, пізніше їй треба було відлучитись у своїх справах. Вдень до магазину зайшов чоловік, який просив продати сигарети. З таким же проханням приєдналась до нього жінка. ОСОБА_9 продала пачку сигарет »за ціною 5,50 грн. При продажу намагалась видати чек, однак касовий апарат не до кінця його роздрукував. Зазначені особи надали їй направлення на перевірку, за які ОСОБА_9 розписалась. Потім перевіряючі направились до каси, що належала СПД ОСОБА_11 та сказали перерахували гроші, які знаходились в цій касі. В подальшому було складено акт, від підписання якого ОСОБА_9 відмовилась.
На запитання про наявність повноважень щодо продажу товару, який належить позивачу, ОСОБА_9 пояснила, що коли ОСОБА_6 виходить, то вона, за домовленістю, здійснює продаж товару останньої.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення свідка та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –
В С Т А Н О В И В:
5 жовтня 2009 року відповідно до плану перевірок суб’єктів господарської діяльності, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг на жовтень 2009 року, головними державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Вінницькій області Калитою О.В та Підвисоцькою О.Г., згідно направлень №903773, №903768 від 1 жовтня 2009 року, здійснена планова перевірка суб’єкта господарювання ОСОБА_6 з питань дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт від 5.10.2009 року № 000757/02/19/23/НОМЕР_1 (далі-Акт перевірки), в якому зазначено, зокрема, про наступне.
5.10.2009 року проведена перевірка господарської одиниці магазину розташованого за адресою смт. Томашпіль, вул. Леніна, 104 суб’єкта господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_9 (продавець, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, освіта-середня спеціальна, с/с вдова.).
Для перевірки були представлені: книга обліку розрахункових операцій, торговий патент, ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
В ході проведеної перевірки були встановлені наступні порушення:
- при продажу 1 пачки сигарет »по ціні 5,50 грн. розрахункову операцію не проведено через РРО, відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції не роздруковано та невидано.
- не забезпечено щоденний друк фіскальних звітних чеків та їх зберігання, а саме: Z звіти № 1779 за 29.07.2008 р. та №1527 за 20.11.08 р. в КОРО відсутні; Z звіт № 1498 за 23.10.08 роздруковано 24.10.08 р. в 13 год 48 хв., роботу розпочато 23.10.08 р. в 8 год.10 хв.; Z звіт №1663 за 4.04.2009 р. роздруковано 5.04.09 в 7 год.53 хв. роботу розпочато 4.04.09 р.в 7год.30 хв.
- незабезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі готівкових коштів зазначеній в денному Х-звіті РРО. Невідповідність склала 787,90 грн.
- ФОП ОСОБА_6 несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти в сумі 211,32 грн., а саме не здійснено облік готівкових коштів в повній сумі їх фактичних витрат в день їх фактичних надходжень згідно щоденних фіскальних звітних чеків в КОРО за період з 1.10.08 р. по 5.10.08 р. (КОРО зареєстрована 6.10.08 р.).
Від надання письмових пояснень та підписання акту перевірки ОСОБА_9 відмовилась, про що зазначено у акті перевірки та акті відмови від підписання матеріалів перевірки № 291284 від 5.10.2009 р.
За результатами проведеної перевірки та складеного акта, відповідачем –Крижопільською МДПІ винесені рішення:
- № 0007202330/0 від 19.10.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5327 грн., на підставі пунктів 1, 4, статті 17, статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- рішення № 0007212330/0 від 19.10.2009 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 1056,6 грн., на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Не погоджуючись з діями посадових осіб по проведенню перевірки та складанню акту, та, відповідно, прийняттю рішень, позивач звернулась з позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій посадових осіб органу державної податкової служби Калити Олега Вікторовича та Підвисоцької Оксани Григорівни по проведенню планової перевірки та складанню акту проведення перевірки, суд виходить з наступного.
Повноваження органів державної податкової служби України визначені в Законі України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-ХІІ від 04.12.1990.
Відповідно до статті 1 цього Закону до системи органів державної податкової служби віднесено ДПА України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Органи державної податкової служби у випадках, в межах своєї компетенції та у порядку встановлених законами України здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому Законом порядку (пункт 2 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу»).
Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», саме у статті 16 передбачено лише один випадок проведення позапланової перевірки, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб які використовують спрощену систему оподаткування. Така перевірка може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.
В інших випадках, згідно Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у тому числі у відповідності зі статей 15, 16 цього закону, планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку передбаченому законодавством України.
У відповідності до положень статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках –за рішенням суду.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Аналогічні норми містяться й в Методичних рекомендаціях щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 355 від 27.05.2008 р. (далі –Методичні рекомендації), на які посилаються представники сторін.
Так, відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Методичних рекомендацій плановою виїзною вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків і зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу ДПС і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Підрозділи органів ДПС, які очолюють перевірки згідно з планом-графіком, направляють (із залишенням копії в органі ДПС) платнику податків письмове повідомлення про її проведення рекомендованим листом з відміткою про вручення (або надають під розписку платнику податків (посадовим особам платника податків)) не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку виїзної планової перевірки (зразок форми повідомлення наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).
З аналізу наведеного вбачається, що законодавець зобов’язує податковий орган направляти повідомлення про проведення планової перевірки за 10 днів тільки у випадку, коли здійснюється планова виїзною перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Тоді як у даному випадку здійснювалась перевірка дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, що не передбачає повідомлення про її проведення за 10 днів.
Разом з тим, взаємодія підрозділів органів ДПС при проведенні перевірок щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій, регулюється пунктом 3 Методичних рекомендацій.
Так, відповідно до пунктів 3.1-3.2 Методичних рекомендацій працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.
Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку у 2-х примірниках, яке реєструється окремому Журналі обліку видачі направлень на перевірку.
Відповідно статті 11-2 ЗУ «Про державну податкову службу», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання відповідного документу (наказу керівника податкового органу), у якому мали міститись відомості щодо підстав проведення відповідної перевірки позивача, є підставою про недопущення посадових осіб податкового органу до проведення перевірки. Однак, як вбачається перевіряючи були допущені до перевірки.
Більш того, як вбачається з положень пункту 3 Методичних рекомендацій працівники органів ДПС не зобов’язані надавати перевіряємому суб’єкту копію наказу керівника податкового органу. Отже, ненадання копії наказу керівника податкового органу та неповідомлення про проведення перевірки за 10 днів не може бути підставою для визнання незаконними дій відповідача щодо фактичного проведення перевірки.
Як вбачається із показів свідка, ОСОБА_6 5.10.2009 р. зранку була на роботі та ввела в дію РРО, чим спростовується те, що остання перебувала в Карпатах на відпочинку, як то зазначено в позові.
При розгляді питання стосовно того, що ОСОБА_6 не уповноважувала ОСОБА_9 продавати у її відсутність товар, то суд враховує наступне.
Як пояснила свідок, іноді, за тимчасової відсутності позивача вона здійснювала продаж товару за згоди останньої. Так було і в день перевірки.
В зв’язку з чим, суд не приймає до уваги доводи позивача, про відсутність трудових відносин з ОСОБА_9, як підставу для визнання неправомірною перевірку, оскільки, фактично на час проведення перевірки остання виконувала обов'язки продавця та реалізувала товар позивача. Більш того, ОСОБА_9 отримала направлення на перевірку, що нею було підтверджено і в судовому засіданні. При цьому, суд враховує також наступне..
Дійсно, відповідачем не перевірено та не надано доказів того, що між позивачем та ОСОБА_9 укладено трудовий договір і остання являється продавцем у відділі магазину, що перевірявся. Проте, статтею 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, саме позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції у сфері торгівлі, зобов'язано: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Незабезпечення виконання вказаних обов'язків позивачем не може ставитись в вину іншим особам, а також не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності передбаченої законом за вказані порушення.
Більш того, зі слів свідка вбачається, що усна домовленість між позивачем та Скипай Г.І. щодо продажу товару все ж таки була.
За сукупністю наведених обставин суд, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій посадових осіб органу державної податкової служби по проведенню панової перевірки та складанню акту проведення перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 1329/02/32/23/НОМЕР_1 від 5.10.2009 р.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 19.10.2009 р. № 000721233/0, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, за результатами проведення невиїзних документальних. виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства –довідка.
Акт –службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.
Таким чином, акт від 05.10.2009, складений за результатами перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, є доказом, який підтверджує виявлені факти порушення позивачем законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу.
Так, в ході перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_6 несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти в сумі 211,32 грн., а саме не здійснено облік готівкових коштів в повній сумі їх фактичних витрат в день їх фактичних надходжень згідно щоденних фіскальних звітних чеків в КОРО за період з 1.10.08 р. по 5.10.08 р.
Пунктом 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№436/95 від 12.06.1995 р. установлено, що у разі порушення фізичними особами - громадянами України, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, а саме: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Виходячи з зазначених положень Указу податковим органом правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 1056,60 грн. (виходячи з розрахунку 211,32 грн. х 5 = 1056,60 грн.), за порушення, яке було виявлено перевіряючими.
При цьому, суд враховує те, що позивачем не надано КОРО в спростування неправомірності застосованої штрафної санкції.
Розглядом позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 19.10.2009 р. № 0007202330/0, встановлено, що перевіркою виявлені наступні порушення:
- при продажу 1 пачки сигарет »по ціні 5,50 грн. розрахункову операцію не проведено через РРО, відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції не роздруковано та невидано.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність. У даному випадку штрафна санкція склала: 5,50 грн. х 5 = 27,50 грн.
Покази свідка про те, що вона намагалась роздрукувати чек, однак, останній роздрукувався частково, судом до уваги не беруться, оскільки, як вбачається з наданого представником податкової інспекції денного Х –звіту, який було роздруковано пізніше, на останньому зазначено тільки 24, 60 грн.
Оскільки встановлений відповідачами під час проведення перевірки факт реалізації однієї пачки сигарет nd»за ціною 5,50 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахунковий документ на зазначену суму не видавався, тому застосування податковим органом на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів в сумі 27,50 грн. є правомірним.
- не забезпечено щоденний друк фіскальних звітних чеків та їх зберігання, а саме:
Z звіти № 1779 за 29.07.2008 р. та №1527 за 20.11.08 р. в КОРО відсутні;
Z звіт № 1498 за 23.10.08 роздруковано 24.10.08 р. в 13 год 48 хв., роботу розпочато 23.10.08 р. в 8 год.10 хв.;
Z звіт№1663 за 4.04.2009 р. роздруковано 5.04.09 в 7 год.53 хв. роботу розпочато 4.04.09 р.в7 год.30 хв.
При прийнятті рішення щодо вказаного порушення суд, керується та виходить з наступного.
Згідно з преамбулою Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
У преамбулі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов’язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування, тобто він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання та погасити суму податкового боргу. Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов’язків по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України “Про систему оподаткування”.
Разом з тим, за результатом проведеної перевірки податковим органом прийнято саме рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Слід зауважити, що у зазначених вище нормах штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обов’язковий платіж). Тому обов’язки суб’єкта підприємницької діяльності по сплаті штрафу за порушення ним норм Закону про застосування реєстраторів розрахункових операцій не відноситься до категорії податкового зобов’язання або податкового боргу, а тому фінансові санкції за порушення вимог Закону про застосування реєстраторів розрахункових операцій визначаються як різновид адміністративно-господарських санкцій. Правовою підставою для такого висновку є стаття 238 Господарського кодексу України, яка передбачає, що санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
А відтак при вирішенні даної справи суд встановлює також і факт дотримання податковим органом строків застосування адміністративно-господарських санкцій.
Так, строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Суд зазначає, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб’єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв’язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб’єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
Як зазначено у акті у КОРО відсутній Z звіт № 1779 за 29.07.2008 р. Акт про перевірку, яким зафіксовано дане порушення складено 5.10.2009 року, а штрафні (фінансові) санкції застосовані 19.10..2009 р., тобто після закінчення зазначених строків. А тому, підстави для застосування штрафних санкцій у сумі 340 грн. (двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) у цій частині відсутні.
Щодо решти Z звітів, то суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Податковими інспекторами виявлено порушення зазначеного пункту, а тому слід було застосовувати 340 грн. штрафних санкцій як за факт вчиненого порушення, а не за кожний несвоєчасно родрукований Z звіт, оскільки вказаній нормі не йдеться про застосування штрафу за кожне несвоєчасне роздрукування.
З аналізу норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вбачається, що законодавцем зазначаються випадки, коди штрафні санкції застосовуються за кожне порушення, про що вказується окремо (наприклад, відповідно до положень статті 17 вказаного Закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку).
В Указі Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.95 р. також установлено, що за невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах з них стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого не встановлення.
Отже з наведеного вбачається, що законодавець окремо зазначає про застосування штрафної санкції за кожне порушення, в іншому випадку, штрафна санкція застосовується за виявлений факт порушення.
А тому, суд дійшов висновку, що податковий орган при застосування штрафу згідно пункту 4 статті 17 Закону про РРО невірно її нарахував, виходячи з розрахунку 340 грн. на кожний Z звіт. В зв’язку з чим, неправомірним є нарахування штрафу у розмірі 1020 грн.
- незабезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі готівкових коштів зазначеній в денному Х звіті РРО. Невідповідність склала 787,90 грн.
Визначаючись щодо застосування штрафної санкції у розмірі 3939,50 грн. (787,9 х 5 = 3939,5 грн.) за вказане порушення, суд враховує наступне.
Як засвідчив свідок, податкові інспектори перевірили готівку, що знаходилась в касі суб’єкта господарювання ОСОБА_11, яка здійснює підприємницьку діяльність в цьому ж приміщені, а не ОСОБА_6, незважаючи на те, що вона їх про це повідомила. А тому, суд вважає, що при вчинені таких дій перевіряючі діяли неправомірно, в зв’язку з чим, суд вважає за необхідне, керуючись положеннями частини 2 статті 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просить та визнати протиправними дії Калити Олега Вікторовича - головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Вінницькій області; Підвисоцької Оксани Григорівни - головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Вінницькій області при проведені перевірки щодо дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Внаслідок чого суд вважає, що штрафні санкції у розмірі 3939,5 грн. не підлягають застосуванню, оскільки у даному випадку було перевірено касу іншого підприємця.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення Крижопільської МДПІ № 0007202330/0 від 19.10.2009 року в частині застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 4959,5 грн. підлягає задоволенню. При цьому суд враховує, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб’єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі
Крім того, заперечуючи проти процедури проведення перевірки, позивач не спростував висновків акта перевірки щодо виявлених порушень п. п. 1, 4, ст.17 ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв’язку з чим відсутні підстави для скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у цій частині.
Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Калити Олега Вікторовича - головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Вінницькій області; Підвисоцької Оксани Григорівни - головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Вінницькій області при проведені перевірки щодо дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Визнати протиправним та скасувати рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 0007202330/0 від 19.10.2009 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4959,50 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1,70 грн. витрат зі сплати судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 26.01.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
21.01.2010