Судове рішення #8543501

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04 січня 2010 р.           Справа № 2-а-4328/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової І.А.,

при секретарі судового засідання:   Балан М.А.  

за участю представників :

позивача      :   ОСОБА_1

відповідача :   Федоришин В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_3, м. Вінниця   

до:   Комунального підприємства "Вінницьке міське  бюро технічної  інвентаризації", м. Вінниця  

про: визнання нечинним рішення  та зобов'язання вчинити дії

Обставини справи:

ОСОБА_3 звернулась до адміністративного  суду з позовом про:

-          визнання нечинним рішення Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»про відмову в реєстрації від 4.08.2009 року № 207;

- зобов’язати Комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»зареєструвати на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 10.01.2005 року, виданого  виконкомом Вінницької  міської ради від 30.12.2004 року; рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 лютого 2005 року, справа № 2-1517/04; ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці  від 09 березня 2005 року, справа № 2-1517/05; постанови  державного виконавця відділу ДВС ВМУЮ м. Вінниці від  01.04.2005 року про відкриття виконавчого провадження;  акту  державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 15.11.2004 року, затвердженого рішенням  Вінницької міської ради від 14.12.2004 року № 2565;  реєстраційного посвідчення Вінницького обласного об’єднаного бюро технічної інвентаризації від 06.04.2005 року, за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивачем надано КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» всі правовстановлюючі документи, підтверджуючі  право власності позивача на квартиру, однак, останнім  прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності  мотивоване тим, що 13-ти квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1  знаходиться в колективній власності АТ «Вінницям’ясо».  А тому, відсутні законні підстави для реєстрації прав власності  за ОСОБА_3 на квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1, так як заявлене право вже зареєстроване за ВАТ «Вінницям’ясо».  При прийнятті такого рішення відповідачем не враховано, що рішенням Ленінського районного суду  м. Вінниці  від 25.02.2005 р. у справі  №  2-1517/04 та ухвалою про його роз’яснення   зобов’язано  КП «ВООБТІ» зареєструвати право власності фізичних осіб, в т.р. ОСОБА_3 на квартири  АДРЕСА_1 на праві свідоцтв про право власності, виданих  Вінницькою міською радою на їх ім’я без скасування свідоцтва попереднього власника №П-440 від 15.05.1995 року. Свідоцтво №П-440 від 15.05.1995 року про  право колективної власності  за ВАТ «Вінницям’ясо»на об’єкт нерухомості АДРЕСА_1, не враховувати, як таке що не діє, у зв’язку із зміною цільового призначення об’єкта нерухомості і оформленням  права власності  на квартири фізичним особам. А відтак, позивач вважає, що  відмова відповідача у здійсненні державної реєстрації права власності на підставі вищенаведених правовстановлюючих документів є протиправною, що і спонукало до звернення з даним позовом до суду.

Перед початком розгляду справи по суті представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог, якою просить скасувати оскаржуване рішення. Решта позовних вимог залишено в попередній редакції.

Зважаючи на норми статті 51 КАС України, в силу яких, між іншим,  позивач крім прав та обов'язків,  визначених  у  статті  49  цього Кодексу,  має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду та з урахуванням того, що дії позивача стосовно зміни  предмету позову  та збільшення позовних вимог не  суперечать  закону   та не  порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів,  а тому заяву  прийнято судом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача позовних вимог не визнав, просив в позові відмовити з підстав, викладених у запереченнях.

Так, обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача в судовому засіданні, зокрема, зазначив, що  нормами  статті 24 Закону України «Про  державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено, між іншим, в разі, якщо заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване за іншою особою. У відповідності ж із  матеріалами інвентаризаційної справи № 879  житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться у колективній власності ВАТ «Вінницям’ясо», відповідно, відсутні законні підстави для реєстрації прав власності за ОСОБА_3 на квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1.  Крім того, вказував на те, що  Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 лютого 2005 року у справі № 2-1517/04 та ухвала Ленінського районного суду м. Вінниці  від 09 березня 2005 року у справі № 2-1517/05 зобов’язують до вчинення дій щодо реєстрації за позивачем права власності на  згадану квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1  КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації»,  а   відтак не є обов’язковими для КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації».

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2009 року  ОСОБА_3 з метою  отримання  витягу з реєстру прав власності  на  свою квартиру,  звернулась з заявою до КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»про реєстрацію за нею права власності та  внесення в електронний  реєстр прав власності  даних на квартиру  АДРЕСА_1 ( а.с.21).

Рішенням реєстратора  про відмову  в реєстрації  від 4 серпня 2009 року № 207 позивача було повідомлено про неможливість виконання замовлення № В3-0007402 від 21.07.2009 року стосовно проведення реєстрації права власності та внесення  в електронний реєстр прав  власності на квартиру АДРЕСА_1, з тих підстав, що подані позивачем документи не дають  змоги встановити  відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У рішенні зазначено, що відповідно  до матеріалів  інвентаризаційної справи № 879  житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться у колективній власності ВАТ «Вінницям’ясо», відповідно, відсутні законні підстави для реєстрації прав власності за ОСОБА_3 на квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1 в цьому будинку, оскільки заявлене право вже зареєстровано за юридичною особою. Крім того, вказано, що  у відповідності  до статті  19 Закону України «Про  державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»до переліку  документів  для  державної реєстрації прав на  нерухоме майно  внесено –акти  прийому  нерухомого майна  до експлуатації.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням позивач його оскаржила до адміністративного суду.

Суд вирішуючи  спір у даній  справі  виходить та керується  наступним.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(далі –Закон 1952-IV) до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Також пунктом 7 Прикінцевих положень Закону №1952-IV зазначено, що до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до підпункту 10 пункту “б” статті 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Враховуючи ту обставину, що єдина система органів державної реєстрації прав, створення якої передбачено саме Законом №1952-IV, в тому числі до створення місцевих органів державної реєстрації - відділень державної гозпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (ст.7 цього Закону), ще не створена, суд встановив, що реєстрація об'єктів нерухомості проводиться підприємствами реєстрації та технічної інвентаризації, яким делеговані такі повноваження.

Отже, відповідач при виконанні делегованих повноважень владного суб’єкта здійснює владні управлінські функції, тобто передбачені законом дії у сфері діяльності публічної влади і у розумінні п. 1 статті 3 КАС України лише на основі норм діючого законодавства  України.

Таким чином, комунальне підприємство “Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації” є підприємством, яке в межах визначеної адміністративно-територіальної одиниці виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та є суб'єктом владних повноважень, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому слід зауважити, що наявний у справі спір не стосується права власності на об'єкт нерухомості - на квартиру АДРЕСА_1, отже, даний спір підпадає під визначення адміністративної справи в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки комунальні підприємства БТІ, як вже зазначалось,  виконують делеговану в силу закону публічно-правову функцію, а самі  спірні відносини є публічно-правовими.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд враховує наступне.

Згідно свідоцтва про власність  (реєстраційний номер П-440 від 15.05.1995 р., виданого Фондом Державного майна України) майно Відкритого акціонерного товариства «Вінницям’ясо», що є правонаступником прав і обов’язків «Вінницького орендного об’єднання м’ясної промисловості», є власністю акціонерів товариства, які придбали акції.

Відповідно до реєстраційного посвідчення «на об’єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам»(20.04.2000 р.)  дитячий садок в цілому, який розташований в місті Вінниці по вулиці Кірова за №10 зареєстровано за Відкритим акціонерним товариством «Вінницям’ясо»на праві колективної власності.

Як зазначено в рішенні Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.02.2005 р. у справі № 2-1517/04   на профспілковій конференції трудового колективу ВАТ «Вінницям’ясо»23 лютого 1999 року прийнято рішення на проведення реконструкції вбудови бувшого дитячого садка №5 під житловий будинок.

На спільному засіданні профкому та правління ВАТ «Вінницям’ясо» від 18.05.1999 р. прийнято рішення про розподіл житла в 13 квартирному житловому будинку АДРЕСА_1 працівникам ВАТ «Вінницям’ясо», що стояли на квартирному обліку.

На засіданні профкому та правління ВАТ «Вінницям’ясо»від 18.04.2003 р.  підтверджено розподіл житла працівникам товариства в 13-квартирному житловому будинку АДРЕСА_1.

Викладене не доказувалось при розгляді даної справи, оскільки, відповідно до вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України  обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській  справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді  інших справ, у яких беруть участь ті самі  особи  або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно умов договору  «про дольову участь в реконструкції дитячого садка № 5 у 13-ти квартирний житловий будинок АДРЕСА_1»від 22.04.2003 р., укладеного між ВАТ «Вінницям’ясо»та ОСОБА_3, остання після реконструкції однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та підписання акту прийому –передачі оформляє квартиру у власність.

Дійсно, в подальшому,  зазначений дитячий садок було реконструйовано в 13 квартирний житловий будинок, про що складено Акт «державної технічної комісії про готовність  закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації» від 15.11.2004 р., затверджений рішенням  виконавчого комітету Вінницької міської ради №2565 від 14.12.2004 р.

17.12.2004 р. між ВАТ «Вінницям’ясо»та ОСОБА_3 підписано акт приймання –передачі однокімнатної квартири №8 в  13-ти квартирному   будинку АДРЕСА_1.

10 січня 2005 року  на  підставі  рішення виконкому Вінницької міської ради від 30 грудня 2004 року № 2795 ОСОБА_3  видане Свідоцтво НОМЕР_2 про право приватної власності на квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1 в  багатоквартирному   будинку по АДРЕСА_1 (а.с 10).

Рішенням Ленінського  районного суду м. Вінниці від 25.02.2005 року у справі № 2-1517/04    зобов’язано  КП «ВООБТІ» зареєструвати право власності в АДРЕСА_1, з поміж іншого, на квартиру №8 за ОСОБА_3  Поряд з тим, в ухвалі від  09.03.2005 року у цій же справі  вказане рішення роз’яснено наступним чином: зобов’язано  КП «ВООБТІ»зареєструвати право власності фізичних осіб на квартири  АДРЕСА_1 на праві свідоцтв про право власності, виданих  Вінницькою міською радою на їх ім’я без скасування свідоцтва попереднього власника №П-440 від 15.05.1995 року. Свідоцтво №П-440 від 15.05.1995 року про  право колективної власності  за ВАТ «Вінницям’ясо»на об’єкт нерухомості АДРЕСА_1, не враховувати, як таке що не діє, у зв’язку із зміною цільового призначення об’єкта нерухомості і оформленням  права власності  на квартири фізичним особам.

6 квітня 2005 року  Комунальним підприємством  «Вінницьке обласне об’єднане  бюро технічної інвентаризації»ОСОБА_3 було видано  реєстраційне посвідчення, яким засвідчено право власності на АДРЕСА_1, про що зроблено запис в  реєстрову книгу № 636 за № 125 (а.с. 17).

В зв’язку з тим, що розпорядженням Вінницької обласної ради «Про впорядкування правовідносин щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно на території Вінницької області»№ 155, прийнятим в   жовтні 2008 року, зобов’язано Комунальне підприємство «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»з 6.10.2008 р. до 1.12.2008 р. передати КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»інвентаризаційні справи, інші матеріали технічної інвентаризації та документи, пов’язані з реєстрацією прав власності на нерухоме майно, розташоване в межах адміністративно-територіального округу  м. Вінниці,  а тому позивач звернулась з відповідною заявою про  внесення  в електронний реєстр прав власності та проведення реєстрації права власності на квартиру саме до КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації».

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відповідно до статті 2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до статей 17 - 19 вказаного Закону державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права. Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є  свідоцтво  про право  власності на  будівлю (частину будівлі), споруду та рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Статтею 24 Закону передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Разом з тим, порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначений Тимчасовим положенням «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28.01.2003 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р.  за N 66/7387 (далі –Тимчасове положення).

Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ). Пунктом 1.12 передбачено, що рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно, що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Як зазначено у пункті 1.13 Тимчасового положення, реєстрація прав проводиться в такому порядку: приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на право встановлювальних документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.

Відповідно до Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.

Пунктом 2.1. Тимчасового положення встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Пунктом 3.1 Тимчасового положення встановлено, що з  моменту  прийняття  заяви  розпочинається  розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів.

Реєстратор:

установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав;

перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені;

приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності;

видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів.

У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України.    

Рішення про відмову реєстратора в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити: дату й місце прийняття рішення; стислий опис майна, щодо якого приймається рішення; підстави винесення та правове обґрунтування; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (за наявності). Рішення про відмову в реєстрації прав видається на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 6, посвідчується підписами реєстратора, начальника або уповноваженою ним особою та скріплюється печаткою БТІ( пункт 3.2 Положення).  

Слід  зазначити, що згідно  Переліку  правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності (що є додатком 1  до пункту 2.1 Тимчасового положення), Свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 10.01.2005 року, видане  виконкомом Вінницької  міської ради від 30.12.2004 року; є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна.

А тому  безпідставною є вимога про надання позивачем акту  прийому нерухомого майна в експлуатацію.

Разом з тим, акт  державної  технічної комісії  про готовність  закінченого  будівництвом  об’єкта  до експлуатації від 15 листопада 2004 року засвідчує, що  рішенням державної технічної комісії  дитячий  садок  АДРЕСА_1 реконструйований  в  13-ти квартирний житловий будинок  та готовий  до введення   в експлуатацію,  а також те, що даний акт може  служити основою  для реєстрування  у відповідних органах об’єкта  як  колективної  або приватної власності  юридичних  і фізичних осіб, а також у державних  органах статистики. (а.с.15-16).

Проте,  з матеріалів інвентаризаційної справи не вбачається, що ВАТ «Вінницям’ясо»реєструвало за собою право власності на 13-ти квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1, в тому рахунку, на квартиру ІНФОРМАЦІЯ_1. А тому, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача про те, що спірне приміщення вже зареєстроване за ВАТ «Вінницям’ясо».

Крім того, суд враховує також і те, що згідно довідки  Головного управління статистики у Вінницькій області № 13/4/2605 від 28.12.2009 р.,  12.05.2006 р. державним реєстратором м. Вінниці змінено назву Відкритого акціонерного товариства «Вінницям’ясо»на Відкрите акціонерне товариство  «Івано-Франківськ «Вінницям’ясо»про що, 16.05.2006 р. в ЄДРПОУ були внесені відповідні зміни. В зв’язку з чим, також  є помилковим посилання відповідача в оскаржуваному рішенні  на власника спірного приміщення  - ВАТ «Вінницям’ясо».

За сукупністю наведених обставин  суд вважає, що позивачем було надано  правовстановлюючі документи, на підставі яких має проводитись реєстрація прав власності, а тому,  під час розгляду заяви позивача стосовно реєстрації права власності на нерухоме майно  у відповідача були відсутні визначені законом підстави для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

Частина 3 статті 182 Цивільного кодексу України передбачає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

З набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України судове провадження у справах про оскарження дій суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);  добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

“На підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов  та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України



Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94,  158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» про відмову в реєстрації № 207 від 4.08.2009 року.

-Зобов’язати Комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 10.01.2005 року, виданого  виконкомом Вінницької  міської ради від 30.12.2004 року; рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 лютого 2005 року, справа № 2-1517/04; ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці  від 09 березня 2005 року, справа № 2-1517/05; постанови  державного виконавця відділу ДВС ВМУЮ м. Вінниці від  01.04.2005 року про відкриття виконавчого провадження;  акту  державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 15.11.2004 року, затвердженого рішенням  Вінницької міської ради від 14.12.2004 року № 2565;  реєстраційного посвідчення Вінницького обласного об’єднаного бюро технічної інвентаризації від 06.04.2005 року, за ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_1) право власності на АДРЕСА_1.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 3,40 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   06.01.10  


Суддя          Воробйова Інна Анатоліївна

04.01.2010

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація