Справа № 2 -2490/06 р.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2007 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді- Букіної О.М.
при секретарі - Любенок Л.В., Галенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Південтеплоенергомонтаж" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-тя особа - Орган опіки і піклування Солом'янської районної в М.Києві державної адміністрації про виселення без надання іншого жилого приміщення ,-
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив виселити відповідачів з кімнати АДРЕСА_1, який належить ВАТ „Південтеплоенергомонтаж".
В підтвердження своїх позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_1 у спірній кімнаті набув права користування кімнатою строком до 31.12.2005 року згідно договору оренди житла НОМЕР_1 від 02.01.2005 року, за яким дія строку договору припинена 31.12.2005 року, однак відповідачі добровільно звільнити кімнату відмовляються. Разом з ОСОБА_1 проживає його дружина ОСОБА_2 та малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач вважає, що правовідносини сторін за вказаним договором є цивільно -правовими, відповідачі не є працівниками ВАТ „Південтеплоенергомонтаж", відповідач ОСОБА_1 має зареєстроване постійне місце проживання у с.Старий Вишнівець, Збаразького району, Тернопільської області, а відповідач ОСОБА_2 у с.Курилівка, Волочиського району, Хмельницької обл.; на даний час відповідачі користуються спірним жилим приміщенням без договору оренди, рішення стосовно надання відповідачам спірного жилого приміщення - кімнати в гуртожитку - в порядку ст.ст. 128,129 ЖК України не приймалося, ордер на їх вселення не видавався, а тому законних підстав для проживання у спірному приміщенні у гуртожитку відповідачі не мають. Посилаючись на абзац 2 ч.2 ст, 16 ЦК України просив захистити цивільне право позивача способом, що встановлений п.2.2.9. договору оренди житла НОМЕР_2 від 02.01.2005 року, яким передбачено, що орендар зобов'язаний звільнити кімнату, що орендується після закінчення обумовленого в договорі строку.
В судовому засіданні представник позивача - Дерлюк В.Д. уточнив позовні вимоги та просить виселити з жилого приміщення також малолітню дитину відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідачів - ОСОБА_4 позов ВАТ „Південтеплоенергомонтаж" про виселення відповідачів не визнав в повному обсязі та просив в його задоволенні відмовити.
Третя особа - Орган опіки і піклування Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Крім того, надіслали до суду листа в якому просять розглядати справу без їх участі та винести рішення , виходячи з інтересів дитини ( а.с. 131).
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.127 ЖК України житлові будинки в якості гуртожитків реєструються в місцевих органах влади. Надання жилої площі в гуртожитку здійснюється у відповідності з ст, 129 ЖК України за спеціальним ордером, виданим адміністрацією підприємства, установи на підставі спільно прийнятого нею та профкомом рішення. Порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається Примірним положенням про гуртожитки.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 22 Постанови Пленуму №2 від 12.04.1985 року (із змінами внесеними постановами від 10.03.1989 року №2 , від 25.12.1992 року №13 та від 25.05.1998 року №15) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України", вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач. Для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідемстанції на його поселення як у гуртожиток; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті ради; чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальними устаткуваннями, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання тощо.
Як встановлено в судовому засіданні, будинок АДРЕСА_1 є гуртожитком, який знаходиться на балансі ВАТ „Південтеплоенергомонтаж", що підтверджується:
· копією Рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 134 від 15.01.1957 року „Про прийняття в експлуатацію двоповерхового з цокольним приміщенням будинку гуртожитку №2 на 136 чол. тресту „Київпроменергомонтаж" в селищі „Монтажник" по вул. 484 Новій Кагановичського району м. Києва" ( а.с.106);
· копією Акту державного приймання будівлі споруди, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 134 від 15.01.1957 року (із зазначенням здачі та прийняття в експлуатацію двоповерхового з цокольним приміщенням будинку гуртожитку №2 по вул. 484 Новій тресту „Київпроменергомонтаж"), наданої з оглянутого в судового засіданні оригіналу вказаного Акту;
- копією наказу Фонду державного майна № 788 від 11.07.1996 року „Про
затвердження Додатку про перелік нерухомого майна, що передається до статутного
фонду відкритого акціонерного товариства" та „Переліком нерухомого майна,
переданого засновником до статутного фонду ВАТ „Південтеплоенергомонтаж" станом на
01.01,1994 року та його власністю", затвердженого заступником Міністра енергетики
України 05.12.1997 року (із зазначенням майна: рядок № 44, гуртожиток в м. Києві по
вул. Майській,3, вартістю 78 тис. крб.) ( а.с.82, 84-90)
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 вселилася у спірну кімнату АДРЕСА_1, який є гуртожитком ВАТ „Південтеплоенергомонтаж", на підставі договору оренди житла НОМЕР_1від 02.01.2005 року, за п. 1.2. якого під житлом розуміється кімната (ліжко - місце) зі строком орендного користування до 31.12.2005 року ( а.с.5-7). В спірному приміщенні відповідач проживає разом з дружиною, відповідачкою ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.25,80).
Як встановлено в судовому засіданні, дія строку вказаного договору припинена 31.12.2005 року, і Орендодавець - ВАТ „Південтеплоенергомонтаж" листом від 15.09.2005 року НОМЕР_3 попередив Орендаря - ОСОБА_1 про відмову від укладення договору оренди на новий строк на підставі п.п. 1.3., 5.1. договору оренди та відповідно до ст. 822 ЦК України, а також листом від 02.02.2006 року НОМЕР_4 звернувся з вимогою звільнити орендовану кімнату, у зв'язку із закінченням строку договору оренди та її користуванням без дозволу та згоди Орендодавця ( а.с.13).
Відповідачі у встановлений договором строк кімнату у гуртожитку не звільнили, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.
Згідно зі ст,ст.763,764,810,822 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором; за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло у проживання у ньому на певний строк за плату.
Виходячи зі змісту коментованих статей закону, підставою для припинення такого договору є закінчення строку дії договору за умови, що наймодавець вимагає повернення йому майна.
Та обставина, що на даний час відповідачі за особистим бажанням сплачують орендну плату за спірну кімнату в гуртожитку, не дає підстави Орендодавцю продовжити строк на оренду цього житла,
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", зокрема, п.1 роз'яснюється, що судам необхідно звернути увагу на необхідність точного додержання норм ЖК, маючи на увазі, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права громадян на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій в здійсненні покладених на них завдань по управлінню житловим фондом, експлуатації і збереженню його.
З огляду на викладене, та з урахуванням тієї обставини, що обидва відповідачі не є працівниками ВАТ „Південтеплоенергомонтаж" ( а.с.11, 12); відповідач ОСОБА_1, безпосередньо з яким укладався договір оренди, має зареєстроване постійне місце проживання у с.Старий Вишнівець, Збаразького району, Тернопільської області, а відповідач ОСОБА_2 у с.Курилівка, Волочиського району, Хмельницької обл. ( а.с.3,4); на даний час відповідачі користуються спірним жилим приміщенням без договору оренди, рішення стосовно надання відповідачам спірного жилого приміщення - кімнати в гуртожитку - в порядку ст.ст. 128,129 ЖК України не приймалося, ордер на їх вселення не видавався( а.с.16), а тому, суд вважає слушними та обґрунтованими вимоги позивача, що у відповідачів немає законних підстав для проживання у спірному приміщенні у гуртожитку.
Оскільки у спірному приміщенні разом з відповідачами проживає неповнолітня дитина, суд вважає, що виселенню підлягають відповідачі з залежними від них осіб, тобто сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.25).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 127-129,132 ЖК України, ст.ст. 763, 764, 810, 822 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" №2 від 12.04.1985 року , ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд , -
ВИРІШИВ:
Позов Відкритого акціонерного товариства „Південтеплоенергомонтаж" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-тя особа-Орган опіки та піклування Солом'янської районної державної адміністрації про виселення без надання іншого жилого приміщення задовольнити.
Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та залежних від них осіб
неповнолітнього ОСОБА_3 з кімнати НОМЕР_5 в гуртожитку ВАТ
„Південтеплоенергомонтаж", розташованого за адресою: Київ, вул. Травнева, 3 без
надання іншого жилого приміщення.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.