Справа №2- 985-1\07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 березня 2007 року Солом'янський районний суд м. Києва під головуванням судді Макухи  А.А. при секретарі Нікіта О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2   про розірвання шлюбу,

встановив:

В січні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з січня 1993 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Позивач зазначив, що спільне сімейне життя з відповідачкою не склалося, вони втратили почуття любові і поваги один до одного, внаслідок чого припинили фактичні шлюбні відносини та ведуть роздільне господарство.

Посилаючись на те, що подальше збереження сім'ї є неможливим, шлюб носить формальний характер, позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав позов та просив про його задоволення, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, витрати при розірванні шлюбу просив покласти на нього.

Відповідачка у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

Відповідно до вимог п. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення в попередньому засіданні рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 174 цього Кодексу.

Вислухавши пояснення позивача, відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09 січня 1993 року. На сьогоднішній день сторони припинили шлюбні стосунки, спільного господарства не ведуть, збереження сім'ї неможливо.

Встановленому факту відповідають сімейні правовідносини сторін, урегульовані нормами Сімейного кодексу України, що виникли у зв'язку з укладенням шлюбу. Підставою для задоволення позову є те, що подальше спільне життя подружжя та збереження сім'ї в умовах, що склалися, стали неможливими, відповідачкою не надано суду доказів про можливість збереження сім'ї та поновлення сімейних стосунків.

Враховуючи майновий стан кожного з подружжя й інші конкретні обставини справи, зокрема, вчинення дій, що призвели до розпаду сім'ї, суд вважає за необхідне покласти обов'язок по сплаті державного мита, яке суд визначає згідно абзацу третього підпункту "б" пункту 5 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в розмірі 17 гривень, при реєстрації розірвання шлюбу на позивача. Виходячи з наведеного, відповідачку від сплати мита необхідно звільнити.

Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 130, 174, 209, 212, 214-216, 218 ЦПК України, суд

вирішив: Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб,зареєстрований 09 січня 1993 року відділом ЗАГС Ватутінського району м. Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, актовий запис НОМЕР_1, розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу органами РАГСу, стягнути з ОСОБА_117 гривень державного мита на користь держави, ОСОБА_2, від сплати мита звільнити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом міста Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано апеляційному суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                Макуха А.А.