Справа № 352/2255/19

Провадження № 2/353/90/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.,

з участю: секретаря судового засідання – Риндич О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Соботника В.Й.,

представника відповідача Державної казначейської служби України – Мельника

Д.В.,

представника відповідача Прокуратури Івано-Франківської області – прокурора

Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Гарасимика Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

в с т а н о в и в :

04.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Прокуратури Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а саме просила стягнути з державного бюджету України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на її користь 183612,0 грн. моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, та 1000,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 18.04.2014 року старшим слідчим слідчого відділення Тлумацького РВ УМВС України в Івано-Франківській області старшим лейтенантом міліції Франківим Н.В. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочато досудове слідство в кримінальному провадженні № 42014090240000018.

18.08.2014року старшим слідчим слідчого відділення Тлумацького РВ УМВС України в Івано-Франківській області старшим лейтенантом міліції Франківим Н.В було повідомлено про підозру за ч. 1 ст.190 КК України.

19.08.2014року їй було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

29.08.2014року обвинувальний акт з додатками відносно неї скеровано для розгляду до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області.

Вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2015 року (справа № 353/1056/14-к) її було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.04.2015 року задоволено її апеляційну скаргу. Вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2015 року щодо неї скасовано і призначено новий судовий розгляд в Тлумацькому районному суді Івано-Франівської області.

Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17.02.2016 року її визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст.190 КК України та виправдано через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України.

15.04.2016року Апеляційний суд Івано-Франківської області своєю ухвалою вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17.02.2016 року відносно неї скасував, а справу направив на новий судовий розгляд в цьому ж суді в іншому складі.

Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 року, її визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.190 КК України, виправдано її через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2019 року вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 року щодо неї залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляду кримінальної справи судом першої інстанції, - без задоволення. Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Враховуючи наведене, слід прийти до висновку, що вона правомірно порушила питання про відшкодування моральної шкоди, оскільки її було незаконно засуджено, що підтверджується виправдувальним вироком суду, який набув законної сили.

Отже, її позов про стягнення моральної шкоди в розмірі 183612 гривень підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вказано в ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Вона незаконно перебувала під слідством та судом з 19.08.2014 року (час висунення їй підозри) по 20.03.2018 року (час набрання виправдувальним вироком законної сили), тобто 44 місяці. Отже, розмір моральної шкоди, яка повинна бути стягнута на її користь повинна бути не менше 183 612 грн. (44 місяці х 4173грн.).

Розмір моральної шкоди обгрунтувала тим, що внаслідок незаконного перебування під слідством та судом за вказаний період їй завдана значна моральна шкода, яка полягає у позбавленні її права на вільний вибір місця проживання, обмеженні в пересуванні в зв`язку з обранням запобіжного заходу - особистого зобов`язання, вимушеному через це безробітті.

Незаконне засудження призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків її як громадянина, оскільки сам факт притягнення до кримінальної відповідальності в якості підозрюваної, обвинуваченої, а пізніше її незаконного засудження за вироком суду був відомий мешканцям її рідного села, що негативно вплинуло на її стосунки з людьми та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Також слід врахувати, що незаконне кримінальне переслідування завдало серйозного психологічного стресу, який негативно вплинув на її психоемоційний стан.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для компенсації страждань потерпілої особи у розумних межах.

При визначенні розміру відшкодування завданої моральної шкоди слід врахувати характер і тривалість порушення її прав, а також негативні наслідки які наступили внаслідок такого порушення.

Вона за час з відкриття кримінального провадження і до моменту набуття виправдувальним вироком законної сили жодного разу не визнавала себе винною, постійно оскаржувала незаконні рішення досудового слідства та суду.

Отже, стягнення на її користь з Державного бюджету України повинно відбуватись через Державну казначейську службу України, а розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості слід визначити в сумі 183612 грн., які слід стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на її користь.

Зазначений розмір відшкодування є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення її позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди і не призводить до її збагачення.

05.11.2019 року ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд Тлумацького районного суду Івано-Франківської області, визначивши її підсудність за місцем проживання позивача.

17.12.2019 року до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області надійшла вищевказана цивільна справа, яка цього ж дня на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Луковкіній У.Ю.

Ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіної У.Ю. від 17.12.2019 року прийнято до свого провадження та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області на 14 год. 30 хв. 09.01.2020 року.

Також даною ухвалою встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено їхнє право відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву пред`явити зустрічний позов. Крім того, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

09.01.2020 року від представника відповідача - прокуратури Івано-Франківської області надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 58-63), разом з підтвердження про направлення його копії сторонам по справі (а.с. 55, 56, 57), в якому він просив відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтував тим, що підставою звернення з позовом стало, на думку позивача, незаконні дії посадових осіб, які відобразились незаконному оголошенні їй підозри за ч. 1 ст. 190 КК України, незаконному обранні запобіжного заходу, незаконному складанню обвинувального акту та направлення його для розгляду в суд, що підтверджується вироком Тисменицького районного суду від 07.12.2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.03.2018, якими ОСОБА_1 виправдано та визнано невинуватою за ч. 1 ст. 190 КК України через недоведеність.

Вказав, що лише за наявності обставин, передбачених положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у особи виникає право на відшкодування шкоди в порядку ст.ст. 2, 3 вказаного Закону.

За таких обставин, єдиною правовою підставою даного позову є факт незаконного повідомлення про підозру, адже інших обставин визначених ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в діях органів поліції, прокуратури та суду не має.

Доводи ОСОБА_1 щодо заподіяння їй моральної шкоди фактично є голослівними та нічим не підтвердженими, а тому не можуть бути взяті до уваги та враховані при винесенні відповідного судового рішення. Позивач повинна довести ті обставини, на які посилається, а доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення відповідного рішення.

Позовна вимога про задоволення моральної шкоди не підтверджується жодними документами та суперечить вимогам ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру, не менше за мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Так, як ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявленого розміру відшкодування моральної шкоди заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань, або втрати немайнового характеру та доказів необхідності додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, доказів про погіршення здоров`я, що стало наслідком саме повідомлення про підозру позивачу, а не вплив інших факторів, відповідно позовні вимоги є необгрунтованими і такі, що не підлягають до задоволенню.

Також 09.01.2020 року від представника відповідача - Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 78-79), разом з підтвердженням про направлення його копії сторонам по справі (а.с. 81, 82, 83), в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Свої заперечення обґрунтував тим, що позовні вимоги позивача є безпідставними, які не ґрунтуються на вимогах законодавства та не підлягають до задоволення із врахуванням таких міркувань.

Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_1 , їй завдано моральну шкоду незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури та суду.

Згідно ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), що пов`язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано юридичну особу публічного права Тлумацький районний відділ Управління МВС України в Івано-Франківській області та утворено юридичну особу публічного права Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, яке не являється правонаступником Тлумацького районного відділу Управління МВС України в Івано-Франківській області та УМВС в Івано-Франківській області.

Враховуючи наведене ГУ НП в області вважає, що оскільки ним не порушувалась щодо позивачки кримінальна справа та не вчинялось жодних процесуальних слідчих дій які б могли порушувати її права так, як ГУНП зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців 07.11.2015 року. Відповідно ГУНП в області не може приймати жодного рішення та відповідати за вчинення дій та зобов`язаннь інших юридичних осіб.

Крім того, позовна вимога про задоволення моральної шкоди не підтверджується жодними документами та суперечить вимогам ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» так, як позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявленого розміру відшкодування моральної шкоди заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань, або втрати немайнового характеру та доказів необхідності додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, доказів про погіршення здоров`я, що стало наслідком саме повідомлення про підозру позивачу, а не вплив інших факторів, відповідно позовні вимоги є необгрунтованими і такі, що не підлягають до задоволенню.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.01.2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіної У.Ю. задоволено. Відведено суддю Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіну У.Ю. від розгляду даної цивільної справи, справу передано до канцелярії Тлумацького районного суду Івано-Франківської області для визначення іншого складу суду у порядку ст. 33 ЦПК України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Тлумацького районного суду Івано-Франківської області № 02-14/4/2020 від 10.01.2020 року призначено повторний автоматичний розподіл вищевказаної цивільної справи.

10.01.2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану цивільну справу передано для розгляду судді Лущак Н.І.

Ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І. від 10.01.2020 року прийнято до розгляду дану справу, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження о 11 год. 00 хв. 03.02.2020 року з викликом учасників справи, з метою заслухання їх усних пояснень.

До початку розгляду справи по суті, а саме 03.02.2020 року, від Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області на електронну адресу суду надійшло клопотання про заміну неналежного співвідповідача у справі (а.с. 94), оригінал якого найдійшов на адресу суду 06.02.2020 року (а.с. 124), в якому він вказав, що виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників здійснюється на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства, а саме Державною казначейською службою України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601), тому Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області є неналежним відповідачем у справі.

Також, до початку розгляду справи по суті, а саме 03.02.2020 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Соботник В.Й. через канцелярію суду подав клопотання, в якому він просив замінити неналежного відповідача у справі - Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області на Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601) (а.с. 101-102).

Крім того, до початку розгляду справи по суті, а саме 03.02.2020 року, представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Соботник В.Й. через канцелярію суду суду подав заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 98), разом з підтвердженням про направлення його копії сторонам по справі (а.с. 95, 96, 97), в якому вказав, що викладені в позовній заяві ОСОБА_1 позовні вимоги слід збільшити, оскільки розмір заподіяної моральної шкоди був вирахуваний виходячи із мінімальної заробітної плати в 2019 році, яка у 2020 році є більшою. А тому, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати в 2020 році, що становить 4723 грн., позовні вимоги слід збільшити до 203089 грн. (4723 грн. х 43 місяці).

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 03.02.2020 року замінено у даній справі неналежного відповідача Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області на належного відповідача - Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601). Розгляд справи відкладено на 14 год. 00 хв. 05.03.2020 року 2020 року та встановлено Державній казначейській службі України п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено відповідачу, що у строк для подання відзиву він має право пред`явити зустрічний позов. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

21.02.2020 року від представника відповідача - Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 116-120), разом з підтвердженням про направлення його копії сторонам по справі (а.с. 122), в якому він просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення обгрунтував тим, що Державна казначейська служба України здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів є окремою юридичною особою, має власний кошторис, печатку із зображенням Державного гербу України та своїм найменуванням, самостійно несе відповідальність за власні дії, будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювала, його права та охоронювані законом інтереси не порушувала, що підтверджується тим, що позивач не вказує на Державну казначейську службу України як на порушника своїх прав.

Органи Казначейства згідно своїх функціональних обов`язків здійснюють платежі лише за дорученням відповідного розпорядника коштів за рівнем, про що зазначено в ст. 49 Бюджетного кодексу України.        

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено покладання відповідальності на Державну казначейську службу України за дії інших органів чи органів місцевого самоврядування.

Позивачем ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б підтверджували обгрунтованість заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяння їй моральних чи фізичних страждань, або втрати нормалізації життєвих зв`язків, доказів про погіршення здоров`я, позовні вимоги є необгрунтованими і такі, що не підлягають задоволенню.        

Отже, виходячи з відсутності обставин, які дають право на відшкодування шкоди, відповідно до ст. 1 Закону Україн «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 80, 96, 1176 ЦК України проcив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 123).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Соботник В.Й. позов при збільшеному розмірі позовних вимог підтримав з підстав, зазначених в ньому, та в заяві про збільшення позовних вимог, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Представник відповідача Прокуратури Івано-Франківської області – прокурор Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Гарасимик Т.О. в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позов, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, попередньо подавши відзив на позов, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоч про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 114).

У відповідності до ч. 1 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов, при збільшеному розмірі позовних вимог, підлягає задоволення, з таких підстав:

Судом встановлено, що вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2015 року ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, і  призначено їй покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень (інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень http://www.reestr.court.gov.ua/Review/42333360).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.04.2015 року вирок Тлумацького районного суду від 15.04.2015 року відносно обвинуваченої ОСОБА_1  скасовано і призначено новий судовий розгляд в Тлумацькому районному суді(інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень http://www.reestr.court.gov.ua/Review/43716273).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області 08.05.2015 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, направити в Тисменицький районний суд Івано-Франківської області для судового провадження,  оскільки під час реєстрації кримінального провадження автоматизованою системою документообігу Тлумацького районного суду призначення суддів не відбулося, оскільки в суді не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи (інформація з Єдиного державного реєстру судових рішеньhttp://www.reestr.court.gov.ua/Review/48081821).

Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17.02.2016 року   ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні ч. 1 за ст. 190 КК України визнано невинуватою та виправдано її (інформація з Єдиного державного реєстру судових рішеньhttp://www.reestr.court.gov.ua/Review/55848902).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.04.2016 року вирок Тисменицького районного суду від 17.02.2016 року відносно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий судовий розгляд в цьому ж суді в іншому складі суду (інформація з Єдиного державного реєстру судових рішеньhttp://www.reestr.court.gov.ua/Review/57273012).

Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 року   ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 190 КК України визнано невинуватою та виправдано її (а.с. 10а-15).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 року вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 року щодо ОСОБА_1 обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України – залишено без зміни (а.с. 16-24).

Постановою Верховного Суду від 26.09.2019 року вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.03.2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляду кримінальної справи судом першої інстанції, - без задоволення. Постанова Верховного Суду набрала законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає (а.с. 25-31).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає зокрема у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.  

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України та пунктом 1 частини першої Закону.

З аналізу наведених норм вбачається, що для відшкодування моральної шкоди в порядку, що встановлений Законом необхідна наявність певних передумов, а саме: встановлення незаконності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури чи суду в ході розслідування кримінального провадження відносно особи, внаслідок яких останній спричинена моральна шкода.

При цьому, незаконність перебування особи під слідством і судом, за правилом статті 2 Закону, підтверджується постановленням виправдувального вироку, або встановленням в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури в ході здійснення кримінального провадження, або закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до положень частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Порядок відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду передбачено Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно до п.17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної Прокуратури, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41 передбачене ч. 5 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу,що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Як вказано в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним позивачем та його представником факту наявності моральної шкоди, що завдана ОСОБА_1 провадженням у справі про кримінальне правопорушення та полягає у приниженні гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків, обмеженні її права на вільний вибір місця проживання.

Як вказано в ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено з 1 січня 2020 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 4723 гривні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом протягом 43 місяців, а саме з 18.08.2014 року (час повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України) до 20.03.2018 року (часу остаточного винесення рішення у даній справі Верховним Судом). Отже, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати в 2020 році, що становить 4723 грн., розмір моральної шкоди, яка завдана позивачу незаконним діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду становить 203089 грн. (4723 грн. х 43 місяці).

Разом з тим, пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України   від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Пунктом 35 вказаного Порядку передбачено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) зокрема шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Згідно пункту 36 даноно Порядку у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження. У разі відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення, орган Казначейства повідомляє органу прокуратури за місцем досудового розслідування відповідного кримінального правопорушення.

Аналогічна позиція зазначена і в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суд вважає, що позивачем доведена завдана моральна шкода внаслідок дії органів досудового розслідування, прокуратури та суду, яка виразилась у тривалому кримінальному переслідуванні позивача з 18.08.2014 року до 20.03.2018 року, враховує, що такий захист порушеного права підлягає захисту саме в обраний позивачем спосіб, як такий, що відповідає критерію ефективного засобу юридичного захисту та вважає, що слід стягнути з Державної казначейської служби Україниза рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 203089 грн. 00 коп. витрати на відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Згідно до частин 1 і 2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При такому вирішенні позову, з відповідача Державної казначейської служби України,за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку,слід стягнути на користь позивача понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогув розмірі 1000 грн. (квитанція № 25 від 04.11.2019 року, а.с. 10). 

Враховуючи те, що позивач, на підставі п. 13 ч. 2 ст. 5 Закону Україн «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, Конституці України, ст. 15, 23, 1167 1176 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників,ст.ст. 11, 14, 526, 530, 648 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354-355ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , при збільшеному розмірі позовних вимог, задовольнити.

Стягнути з Державної казначейської служби України, юридична адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , 204089 (Двісті чотири тисячі вісімдесят дев`ять) грн. 00 коп., з яких: 203089 (Двісті три тисячі вісімдесят дев`ять) грн. 00 коп. витрати на відшкодування моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, та 1000 (Одна тисяча) грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. Лущак

Повний текст судового рішення складено «13» березня 2020 року.