Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/404/19

Провадження № 2/321/9/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2020 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                        Кравченко Н.О.

за участю:

секретаря судового засідання        Цаплі Г.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача                 ОСОБА_2

представника відповідача                Мельникової Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення відсотків за депозитним договором, пені та 3% річних,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення стягнення відсотків за депозитним договором в сумі 225031,08 грн., пені – 40253003,88 грн. та 3% річних - 71062,45 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» у відділенні, що розташоване у м. Севастополь, було укладено договір № SAMDNWFD 0070032673300 від 11 грудня 2013 року Вклад «Депозит плюс» на суму 42 350 доларів США на строк до 11 грудня 2014 року, зі сплатою процентів - 9,5 % річних. Згідно умов договору відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховано суму вкладу і нараховуються проценти. Відповідно до Договору, дія договору припиняється з виплатою Вкладнику всієї суми вкладу разом з процентами, нарахованими відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що оскільки по закінченні строку Договору не було виплачено суму вкладу з нарахованими процентами, відповідно до умов Договору, останній вважається продовженим на новий строк, при цьому відсоткова ставка по вкладу на новий строк відповідає розміру ставки, яка діє в Банку для нових вкладів цього найменування та строку на дату зарахування коштів на депозитний рахунок. Продовження вкладу відбувається без оформлення додаткової угоди. Відповідно до умов Договору, вкладник має право достроково розірвати Договір, при цьому якщо строк дії договору було продовжено один або декілька разів, проценти за кожний повний строк вкладу виплачуються в повному обсязі. Позивачем зазначається, що не зважаючи на його звернення до ПАТ КБ «Приватбанк» з вимогою повернення йому суми вкладу за договором № SAMDNWFD 0070032673300 від 11 грудня 2013 року з нарахованими відсотками, відповідачем вклад та нараховані проценти не було повернуто. Через порушення банком умов договору він був позбавлений права вільно володіти та користуватися належними йому грошовими коштами. Рішенням Апеляційного суду запорізької області від 5 червня 2018 року з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 було стягнуто суму вкладу в розмірі 1152 264,69 грн. і проценти – 342087,60 грн. Враховуючи, що відповідачем не виконуються умови договору депозитного вкладу, позивач просить суд стягнути суму процентів, а саме 9,5 % річних за період з 27 січня 2017 року по 7 березня 2019 року в розмірі 225031,08 грн., суму 3% річних за ст. 625 ЦК України, за період з 27 січня 2017 року по 7 березня 2019 року, в розмірі 71062,45 грн., а також пеню в розмірі 3%, за ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період з 11 грудня 2014 року по 7 березня 2019 року, в сумі 40253003,88 грн. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати – витрати на правничу допомогу в сумі 50000 грн.

В судовому засіданні представник позивача Никоненко І.С. позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Мельникова Я.В. позов не визнала, 22 квітня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 29-34), в якому зазначено: 1) позовні вимоги про стягнення проценті підлягають частковому задоволенню в розмірі 3244,06 грн., оскільки має бути застосована процентна ставка розміром 1 % та 0,01 %; 2) щодо вимоги про стягнене пені підлягає застосуванню позовна давність строком 1 рік, тому стягненню підлягає пеня в розмірі 3197,17 грн.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 11 грудня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № SAMDNWFD 0070032673300 Вклад «Депозит плюс» на умовах: сума вкладу – 42350 доларів США, строк вкладу - з 11 грудня 2013 року по 11 грудня 2014 року, процентна ставка на дату укладення вкладу – 9,5% річних, період нарахування відсотків - 1 місяць, особовий рахунок за вкладом  - № НОМЕР_1 . (а.с.7)

Відповідно до п.9 договору сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це один одного за два банківські дні до дати розірвання договору. Якщо клієнт вимагає розірвання договору, а строк вкладу ще не закінчився, сума вкладу повертається, за неповний строк вкладу проценти сплачуються за зниженою процентною ставкою.

Згідно п.13 при достроковому розірванні договору з ініціативи вкладника, коли строк вкладу вже був продовжений один чи декілька разів, відсотки за кожний повний строк вкладу сплачується в повному обсязі. Відсотки за останній строк вкладу, який на час розірвання договору вкладу не сплив, нараховується за умовами, передбаченими п.п.11, 12 договору.

Відповідно до заяви від 27 травня 2016 року, позивачем повідомлено відповідача про намір розірвати договір банківського вкладу, яка також містить вимогу про видачу суми вкладу та нарахованих відсотків по вкладу.

Рішенням Апеляційного суду запорізької області від 5 червня 2018 року визнано договір депозиту № SAMDNWFD 0070032673300 Вклад «Депозит плюс» укладеним та з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 було стягнуто суму вкладу в розмірі 1152 264,69 грн. і проценти – 342087,60 грн. (а.с.12-19)

Відповідно до ч. 4 ст.ю 82 обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 1058ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до частини першої статті 1059ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншим нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно зі статтею 1060ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною першою статті 527ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти зобов`язання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Разом із тим, згідно вимог частини четвертої статті 1058ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад (депозит), застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до статті 1074ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Згідно вимог частини першої статті 1075ЦК України договір банківського рахунку також підлягає розірванню за заявою клієнта у будь-який час.

Однак, на порушення вимог вказаних норм матеріального права та взятих на себе зобов`язань за договором банківського вкладу банк не виконав, грошові кошти позивачу не повернув, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку відмовивши у задоволенні позову.

Статтею 533 ЦК України визначено грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, постановою Апеляційного суд Запорізької області від 5 червня 2017 року з ПАТК КБ «Приватбанк» на користь позивача було стягнуто суму банківського вкладу та процентів за період з 12 грудня 2016 року по 26 січня 2017 року включно

З даним позов ОСОБА_1 звернувся до суду 7 березня 2019 року. Отже, підлягають стягненню проценти за період з 27 січня 2017 року по 7 березня 2019 року (761 день). 42350 доларів США х 0,0260273973%/день = 8388,20 доларів США, що за курсом НБУ на день розгляду справи (24,8908 грн за 1 долар США) складає 208789,01 грн.

Виходячи з наведеного, суд на підставі належним чином оцінених доказів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь позивача суму процентів в розмірі 208789,01 грн., що передбачено договором (9,5% річних), оскільки банк мав повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди.

Стосовно частини позовних вимог про стягнення 3% річних за ст. 625 ЦК України, суд відмічає таке:

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Отже, договір про надання послуг  є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку;     по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто, будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору є грошовим зобов`язанням.

Саме до останнього виду грошових зобов`язань належить укладений сторонами договір про надання послуг, оскільки ним установлена ціна договору - сума вкладу.

Крім того, слід зазначити, що ст. 625 ЦК України розміщена в розд. І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України , а тому поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договорів банківських вкладів, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три відсотка річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України) за період з 27 січня 2017 року по 7 березня 2019 року (761 день). 42350 доларів США х 0,0082191781%/день = 2648,91 доларів США, що курсом НБУ на день розгляду справи (24,8908 грн за 1 долар США) складає 65933,49 грн.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені за ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» суд звертає увагу на таке:

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це  операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором  (частина перша статті 1058 ЦК України).

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає:  споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, можна дійти  висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин.

Проте, на думку суду, підлягає застосуванню строк позовної давності, оскільки пеня стягується за рік, що передував зверненню до суду, тобто з дотриманням річного строку позовної давності, який визначений ст. 258 ЦК України для вимог, щодо стягнення неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи розмір  пені за  депозитним договором  за період з 19 березня 2018 року по 19 березня 2019 року становить  32755, 78 дол. США (42350 дол. США х 3 % х 365  днів), а в гривневому еквіваленті - 815317,57 грн. ( 32755,78 дол. США курсом на день розгляду справи х 24.8908 грн.)

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на вказану суму.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь  позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу. Враховуючи, що позовні вимоги були судом задоволені частково, у розмірі 2,9 % від заявлених позовних вимог, тому з відповідача підлягають стягненню витрати, які поніс позивач, у розмірі пропорційно задоволеним вимогам, а саме 1868 грн. 35 коп. (що становить 2,69% від 40549097,41 грн.).

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268, 280-283 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення відсотків за депозитним договором, пені та 3% річних – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1 «Д» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 1090040 (один мільйон дев`яносто тисяч сорок) грн. 07 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1«Д» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судові витрати в сумі 1868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) грн. 35 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 13.03.2020 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Михайлівського районного суду Н.О.Кравченко

Запорізької області