Справа № 22-592 2007р.                       Головуючий у 1-й інстанції: Гармаш Т.І.

Категорія: 36                                           Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 березня 2007 року                        Колегія суддів судової палати в цивільних

справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Полежая В.Д. (головуючий),

Спірідонової Л.С.,

Белінської І.М., при секретарі Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року у справі за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 30% заробітної плати. Зазначала, що відповідач, шлюб з яким було розірвано у 1988 році, є батьком її сина ОСОБА_3, який навчається на 1-му курсі денної форми навчання фізичного факультету Київського національного університету, і потребує матеріальної допомоги.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 21 грудня 2006

року позов задоволено частково: відповідача було зобов"язано до сплати

. аліментів на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 150

гривень щомісячно до досягнення ним 23-річного віку, тобто - до ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляційній скарзі позивачкою ставиться питання про скасування рішення суду 1-ї інстанції через порушення ним норм цивільно-процесуального та матеріального права і про ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку(доходу), а саме - в розмірі 250 гривень щомісячно. Вказується на те, що висновок суду про матеріальну неспроможність відповідача надавати утримання сину в розмірі більшому, ніж 150 гривень, суперечить наданим нею доказам, які свідчать про те, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти в розмірі 250 гривень на місяць. Суд не дав належної оцінки її матеріальному становищу, яке є незадововільним через низьку зарплату, що вона отримує.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_4, які просили задовільнити апеляційну скаргу, заперечення ОСОБА_2, який просив її відхилити через безпідставність та необґрунтованість, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеля-

ційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають сплаті відповідачем на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд 1-ї інстанції, правильно, відповідно до положень ст..ст.199, 200 Сімейного Кодексу України, встановив, що син, який навчається на денному відділенні вищого навчального закладу,- потребує матеріальної допомоги, оскільки він отримує стипендію в розмірі 169 грн. та знаходиться на утриманні своєї матері, позивачки в справі, заробітна плата (дохід) якої складає 375 гривень. Разом з тим, суд також встановив, що відповідач є пенсіонером за віком, отримує пенсію в розмірі 464грн. ОСОБА_2 також працює і його середньомісячний доход складає 614 грн. Стан здоров"я не дозволяє йому знайти роботу з більш високою зарплатою. Він перебуває в шлюбі з іншою жінкою, з якою вони виховують сина жінки- ОСОБА_5, 1991 року народження, стан здоров"я якого вкрай незадовільний.

Відповідач надав докази, які свідчать про те, що він вимушений витрачати значні кошти на лікування ОСОБА_5.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріальний стан відповідача не дозволяє йому надавати матеріальну допомогу своєму синові ОСОБА_3 у розмірі, більшому ніж 150 гривень на місяць.

Заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що він виконував свій батьківський обов"язок по утриманню вже повнолітнього сина ОСОБА_3 до серпня 2006 року, коли той навчався у технікумі. Питання навчання сина у Київському національному університеті позивачкою з ним не узгоджувалось. З іншої сторони, ОСОБА_3 виповнилось 20 років, і, хоча, звісно, надані докази щодо матеріального становища його та матері незаперечно свідчать про те, що він потребує матеріальної допомоги від батька, все ж навчання для нього є безкоштовним, він проживає в гуртожитку, має можливість заробити у вільний від навчання час.

Розрахунки середньомісячного доходу на одну особу сім"ї позивачки та сім"ї відповідача, наведені в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для визначення іншого розміру аліментів, оскільки відповідач також має низький доход та значні об"єктивно необхідні витрати на утримання членів своєї родини.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для скасування рішення суду, яке ухвалено відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303,304, 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Світловодського міськрайонного суду від 21 грудня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.