Ухвала

13 березня 2020 року

м. Київ

справа № 686/25057/17

провадження № 61-4484ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2018 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року та постанову Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» (далі -ПАТ «Хмельницькобленерго», АТ «Хмельницькобленерго») про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він на підставі біржового договору купівлі-продажу від 09 листопада 2006 року є власником реконструйованої підстанції ПС 110/35/10, яка знаходиться на АДРЕСА_1 загальною вартістю 3 963 784,38 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року у справі № 686/8864/15-ц, яке набрало законної сили, зобов`язано ПАТ «Хмельницькобленерго» повернути йому протягом календарного місяця із незаконного володіння зазначену реконструйовану підстанцію. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2017 року змінено спосіб та порядок виконання зазначеного судового рішення шляхом стягнення з

ПАТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 вартості підстанції у розмірі 268 196 грн. Вказував, що з 10 листопада 2006 року по 15 вересня 2017 року відповідач незаконно користувався підстанцією, отримуючи від неї доходи, які за його підрахунком за період з липня 2012 року по липень 2014 року складають 177 828 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ПАТ «Хмельницькобленерго» на його

користь дохід, який відповідач одержав або міг одержати від використання реконструйованої підстанції ПС 110/35/10 за період з липня 2012 року по липень 2014 року включно у розмірі 104 283 517 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 24 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обсягів фактично переробленої та реалізованої споживачам електроенергії з використанням належної йому підстанції за період з липня 2012 року по липень 2014 року включно.

Постановою Верховного Суду від 29 травня 2019 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року залишено без змін.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач, який не є енергопостачальною організацією, не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження суми доходів, які б відповідач міг отримати саме від використання підстанції, яка належала позивачу, але використовувалась для забезпечення енергопостачання частини населених пунктів Шепетівського району.

06 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2018 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року та постанову Верховного Суду від 29 травня 2019 року в зазначеній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької областівід 24 липня 2018 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року слід відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Отже, відповідно до вказаної норми процесуального права, яка є імперативною, повторне касаційне оскарження судових рішень заборонено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2018 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року вже були предметом перегляду суду касаційної інстанції за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 , за результатами якого Верховний Суд прийняв постанову від 29 травня 2019 року про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення.

Враховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, які були предметом касаційного оскарження, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з підстав, встановлених пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарження постанови Верховного Суду від 29 травня 2019 року слід відмовити з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Тобто вказаними нормами не передбачено можливість оскарження у касаційному порядку постанови суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною третьою статті 419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 9 частини третьої статті 2, частиною третьою статті 3, частиною першою статті 389, статтею 390, пунктами 1, 3 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2018 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 лютого 2019 року та постанову Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська