Ухвала

Іменем України

13 березня 2020 року

м. Київ

справа № 572/1078/17

провадження № 61-3626ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

скаржник, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки майна, що є у спільній частковій власності та встановлення порядку користування житловим будинком,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до

ОСОБА_2 , у якому просила: виділити їй із спільного майна частку земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0400 га, розташованої по АДРЕСА_1 та встановити порядок користування житловим будинком, що перебуває у спільній частковій власності сторін по АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по Ѕ частині житлового будинку по АДРЕСА_1 .

За вищевказаною адресою також знаходяться належні їм на праві спільної часткової власності дві земельні ділянки: площею 0,100 га - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та площею 0,04 га - для ведення особистого селянського господарства

Рішенням Сарненського районного суду від 07 березня 2017 року, яке набрало законної сили, між сторонами розділено земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,04 га шляхом виділення в натурі ОСОБА_2 частини вказаної земельної ділянки площею 200 кв. м. Позовні вимоги щодо розподілу в натурі садибного (індивідуального) житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1000 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд залишено без задоволення.

Посилаючись на те, що вказаним судовим рішенням виділено ОСОБА_2 належну їй частину земельної ділянки площею 200 кв. м. в натурі, а у розподілі в натурі житлового будинку відмовлено, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом та просила виділити їй іншу частину вказаної земельної ділянки та визначити порядок користування спірним будинком.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року позов задоволено. Виділено ОСОБА_1 земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,0400 га, розташовану по АДРЕСА_1 , яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 8,80-22,75-8,63-23,16 та площу 200 кв. м. Заїзд до садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 залишено у спільному користуванні. Виділено у користування ОСОБА_1 житлову кімнату 1-5 площею 11,2 кв. м, житлову кімнату 1-6 площею 14,0 кв.м, коридор 1-7 площею 4,9 кв. м і кладову площею 3,7 кв. м садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частини сараю, позначеному на технічному паспорті «Б», належного до садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 серпня 2017 року - залишено без змін.

Не погодившись з рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від

08 червня 2017 року, ОСОБА_3 , 11 жовтня 2019 року, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилався на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зокрема вказував, що розглянувши справу по суті позовних вимог, судом було порушено його права, оскільки спільний заїзд, про який вказано у резолютивній частині оскаржуваного рішення, розташований на його земельній ділянці по АДРЕСА_2 .

Крім того вказував, що справу розглянуто без його участі, чим порушено його процесуальні права.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки майна, що є у спільній частковій власності та встановлення порядку користування житловим будинком.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником не надано доказів того, що станом на час розгляду справи судом першої інстанції було порушено питання про його права, інтереси та обов`язки.

Фактично ОСОБА_3 намагається повторно переглянути рішення в апеляційному порядку в інтересах ОСОБА_2 , що суперечить принципу правової визначеності.

20 лютого 2020 року ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку, направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Рівненського апеляційного суду від

16 січня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, в касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, яке обґрунтоване тим, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду ним отримано

21 січня 2020 року, на підтвердження чого суду надано витяг з сайту Укрпошти про відстеження відправлень.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до нього докази, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

Касаційна скарга подана з підстав пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України, в якій зазначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка є його приватною власністю, чим порушено його права, як власника житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Такий висновок колегія суддів Верховного Суду зробила з огляду на таке.

Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Ухвалюючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року не вирішувалось питання про права та обов`язки заявника та апеляційну скаргу подано особою, яка не приймала участі у справі, дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі статей 352, 362 ЦПК України.

ОСОБА_3 стверджуючи, що розглянувши справу по суті позовних вимог судом було порушено його права, оскільки спільний заїзд про який вказано у резолютивній частині оскаржуваного рішення розташований на його земельній ділянці по АДРЕСА_2 , не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаної обставини.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка є його приватною власністю, чим порушено його права, як власника житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 , не знайшли свого підтвердження, оскільки постановою Верховного Суду від 25 липня 2019 року надано оцінку та відхилено посилання ОСОБА_2 на порушення оскаржуваним судовим рішенням права власності інших осіб, зокрема ОСОБА_3 , оскільки не підтверджено будь-якими доказами.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди розглянули справу без залучення його до участі у справі як третьої сторони, не заслуговують на увагу, оскільки вказаним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки

ОСОБА_3 не вирішувалося.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтею 389 та пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки майна, що є у спільній частковій власності та встановлення порядку користування житловим будинком, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська