Справа № 513/1267/19

Провадження №2/523/1635/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"24" лютого 2020 р.Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючий суддя Бабаков В.П.,

при секретарі Мельніченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.04.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (який змінив назву на АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0074/73/73398, відповідно до якого йому було надано кредит в розмірі 47500,00 доларів США із сплатою процентів у розмірі 13,5% з остаточною датою повернення 18.04.2013р.

Також, 18.04.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (який змінив назву на АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №014/0074/73/73398/1, відповідно до якого вона прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 його зобов`язань перед банком.

На підставі договорів відступлення права вимоги від 28.12.2018р. між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК», між ПАТ «ОКСІ БАНК» та позивачем, права вимоги за вищевказаними договорами перейшло до останнього.

Станом на 07.11.2019р. відповідачі не виконують умови погашення кредиту та утворилася заборгованість у розмірі 2405151,80грн., з них: 989259,94грн. – заборгованість за кредитом(за тілом кредиту); 1299073,95грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 116817,90грн. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору(з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості).

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 3% річних згідно ст.625 ЦК України від 989259,94грн. за період з 06.11.2016р. по 07.11.2019р. в розмірі 89115,00грн., а також пеню за подвійною обліковою ставкою НБУ в розмірі 347135,37грн., всього 436250,37грн.

Відзиву від відповідачів на позов до суду не надходило, копія ухвали про відкриття спрощеного провадження, позову та доданих до нього матеріалів надсилалися відповідачам за місцем їх реєстрації в порядку, передбаченому ст.ст.128,130 ЦПК України.

Суд ухвалює про заочний розгляд справи відповідно до вимог ст.ст.280,281 ЦПК України, про що не заперечував представник позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, 18.04.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (який змінив назву на АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0074/73/73398, відповідно до якого йому було надано кредит в розмірі 47500,00 доларів США із сплатою процентів у розмірі 13,5% з остаточною датою повернення 18.04.2013р.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, 18.04.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (який змінив назву на АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №014/0074/73/73398/1, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідають перед банком як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2018р укладено два договори про відступлення права вимоги: між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК», а також між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал», у відповідності до умов яких, позивач отримав право вимоги до відповідачів за вищевказаними договорами.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору, погашення частин кредиту та сплати процентів не відбувається, про що свідчить відповідний розрахунок заборгованості.

Разом з тим, пунктами 4.1 договору поруки визначено, що строк закінчення цього договору не вказується ними конкретно так як він визначається моментом повного погашення заборгованості позичальника по кредитному договору.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку - припиняє суб`єктивне право кредитора.

З умов спірного кредитного договору вбачається, що боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручитель) узяли на себе зобов`язання повертати суму кредиту рівними частинами щомісяця, шляхом внесення платежів до 15 числа кожного календарного місяця (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Тобто, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань(внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Можна зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з додатку № 2 до вищевказаного кредитного договору, починаючи з 15 травня 2007р. зобов`язується повертати кредит шляхом щомісячної сплати платежів в розмірі 659,72 доларів США 15 числа кожного календарного місяця строку кредитування.

Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 15 числа кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

У разі пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

Таким чином, враховуючи те, що останній щомісячний платіж позичальник повинен був сплачений 18.04.2013р., а позивач пред`явив вимогу до поручителя тільки 04.12.2019р., звернувшись з даним позовом, суд вважає, що порука вважається припиненою.

Висновки суду щодо вирішення спору до поручителя повністю узгоджуються з правовою позицією Великої Палати ВС в постанові від 20.06.2018р. по справі №758/6863/14-ц.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 72 місяці - до 18 квітня 2013 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 18 квітня 2013 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 15 числа кожного місяця. Починаючи з 19 квітня 2013 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини, суд доходить висновку про вимоги в частині стягнення 3% річних від тіла кредиту 989259,94грн. за період з 06.11.2016р. по 07.11.2019р. в розмірі 89115,00грн. повністю підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

При цьому, оскільки порука ОСОБА_2 припинена, зазначена сума підлягає стягненню тільки з позичальника ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про стягнення пені, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 347135,37грн. за подвійною ставкою НБУ за кожен день прострочки за період з 06.11.2018р. по 07.11.2019р.

Однак, згідно п.10.1 вищевказаного кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення починаючи з наступного дня після закінчення строку виконання зобов`язань.

За таких обставин, враховуючи положення даного пункту кредитного договору, суд вважає, що розрахунок позивача щодо пені складений неправильно, а тому зазначена вище вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, пропорційно задоволених вимог на користь позивача з ОСОБА_1 підлягає стягненню частина судового збору в розмірі 1921грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526,553,554,559,612,625,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.141,264,265280-289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»(код ЄДРПОУ 36799749, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд.5-Б) 3% річних від суми заборгованості за кредитним договором №014/0074/73/73398 від 18.04.2007р. за період з 06.11.2016р. по 07.11.2019р. в розмірі 89115,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір в розмірі 1921грн.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 05.03.2020р.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя