Справа № 22-354 2007р.                       Головуючий у 1-й інстанції: Пляка С.Л.

Категорія: 36                                           Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 березня 2007 року                                    Колегія суддів судової палати в

цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Полежая В.Д. (головуючий),

Спірідонової Л.С.,

Белінської І.М., при секретарі - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду від 14 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до нього про стягнення аліментів на повнолітню дочку,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2006 року Дзюба І.Г. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання і в зв"язку із цим потребує матеріальної допомоги.

Зазначала, що відповідач є батьком їх дочки ОСОБА_3, якій ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилось 18 років, і яка навчається на денній формі навчання у вищому навчальному закладі. Навчання дочки потребує значних коштів, яких вона, позивачка, не має у достатньому розмірі, в зв"язку з чим дочка потребує матеріальної допомоги від батька. Просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 250 гривень щомісяця.

Рішенням Олександрівського районного суду від 14 грудня 2006 року позов задоволено частково: з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 100 гривень щомісячно до 30.06.2010 року, тобто до закінчення ВНЗ.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Вказується на те, що суд неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про те, що він має можливість надавати дочці матеріальну допомогу.

Заслухавши заперечення проти апеляційної скарги ОСОБА_2, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд 1-ї інстанції дійшов висновку про те, що повнолітня дочка сторін, яка продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги батьків. Після досягнення повноліття дочка продовжує перебувати на утриманні своєї матері, позивачки в справі. В той же час відповідач добровільно не надає їй матеріальної допомоги.

Визначаючи розмір аліментів, суд 1-ї інстанції не навів в мотивувальній частині рішення обґрунтування такого висновку, проте письмові докази, що долучені до матеріалів справи, дають підстави вважати, що суд належним чином врахував положення ст..200 Сімейного Кодексу України.

Встановлено, що відповідач, 1964 року народження, є військовим пенсіонером і отримує пенсію за вислугу років в розмірі 445 грн.

З пояснень позивачки вбачається, що відповідач має іншу сім"ю, має додаткові доходи від підсобного господарства, в якому є, зокрема, дві корови, свині. Відповідач сплачує також аліменти на користь позивачки на утримання другої неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини доходу.

Оскільки дочка навчається на денній формі навчання фінансово-економічного факультету Криворізького економічного інституту Київського національного економічного університету за контрактом, тобто навчання є платним, позивачка, на утриманні якої знаходиться неповнолітня дитина, не має матеріальної можливості повністю забезпечити навчання. Заробітна плата позивачки складає 600 гривень, вона проживає одна з дітьми, має невелике господарство (кури, індики).

Враховуючи ці обставини, а також те, що дочка, навчаючись у ВНЗ, потребує матеріальної допомоги також і від свого батька, визначений судом 1-ї інстанції розмір аліментів є співрозмірним матеріальному становищу відповідача та потребі дочки сторін у матеріальній допомозі від нього в зв"язку із навчанням.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що іншим судовим рішенням з нього на користь позивачки вже стягнуто 2475 гривень у відшкодування додаткових витрат позивачки на навчання доньки ОСОБА_3, не спростовують висновків суду, викладених в рішенні, що переглядається. Як видно з рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2006 року (а.с.29-30), яке набрало законної сили, зазначена сума складає 1/2 частину вартості навчання ОСОБА_3 у ВНЗ протягом 2005-2006 навчального року та половини 2006-2007 навчального року, коли вона була ще неповнолітньою. У той же час донька продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги в зв"язку із цим від свого батька і після досягнення повноліття, що, відповідно до положень ст..ст.199,200 Сімейного Кодексу України, є підставою для стягнення аліментів до досягнення дочкою двадцяти трьох років. Крім того, плата за навчання становить не єдині витрати, пов"язані з навчанням, оскільки об"єктивно необхідними є витрати на проживання (в іншому населеному пункті), харчування, одяг, придбання зошитів і т.ін., які не враховувались зазначеним рішенням, хоча до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач сплачував аліменти на утримання тоді ще неповнолітньої доньки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального або

цивільно-процесуального права, які призвели до   неправильного вирішення справи. Підстав для скасування рішення суду 1-ї інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304,307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Олександрівського районного суду від 14 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.