ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2789/20 Справа № 212/9989/18 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року                                                                м.Кривий Ріг

Справа № 212/9989/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року, яке ухвалено суддею Ваврушак Н.М.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 листопада 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

 У грудні 2018 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі –АТ КБ «ПРИВАТБАНК») про захист прав споживача, стягнення суми вкладу, процентів та штрафних санкцій.

 В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.02.2016 року між ОСОБА_1 , який діяв від імені та в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», був укладений договір банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 (вклад «Стандарт» строковий на 3 місяці) (надалі - Договір) за умовами якого вкладник передає банку кошти для розміщення на депозитному вкладі, початкова сума вкладу складає 7 500,00 доларів США, строком на 3 місяці, з відкриттям особового рахунку, на який зараховується вклад, нарахуванням процентів за ставкою 8,5% річних, з періодом нарахування процентів за вкладом 1 місяць, з нарахуванням на суму коштів «до запитання» процентів за ставкою 1% річних. Вказав, що договір №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року неодноразово продовжувався та по 19.09.2018 року Банк добросовісно здійснював свої права та обов`язки.

Після закінчення терміну дії Договору позивач, з метою реалізації прав недієздатної ОСОБА_2 , звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення суми депозитного вкладу у розмірі 7 500,00 доларів США, яка була зареєстрована відповідачем, однак вимога останнього не була виконана, при цьому жодного письмового повідомлення про невиконання вимоги від 21.09.2018 року позивачу надано не було. Натомість, 22 вересня 2018 року відповідач безпідставно здійснив перерахування вкладу у розмірі 7 500,00 доларів США з рахунку «до запитання», на якому розміщувалися кошти після закінчення строку, на депозитний рахунок з автоматичним продовженням строку договору на новий термін. В результаті вказаних дій відповідача недієздатна ОСОБА_2 була позбавлена права володіння, користування і розпорядження належними їй на праві власності грошовими коштами, у розмірі 7 500,00 доларів США, та нарахованих по Договору процентів у розмірі 51,00 долар США, починаючи з 21.09.2018 року.

У зв`язку з невиконанням умов Договору та простроченням грошового зобов`язання на 64 дні сума пені, нарахована позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних, складає 1 103,36 гривень, також за неналежне надання фінансових послуг за прострочення на 64 дні грошового зобов`язання відповідач зобов`язаний виплатити пеню за весь період невиконання грошового зобов`язання за кожний день прострочення, відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 209 238,21 гривень, тобто у сумі, що не перевищує суму вкладу.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути в примусовому порядку з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 : суму вкладу у розмірі 7 500,00 доларів США, що еквівалентно 207 825,00 гривень як невиконане грошове зобов`язання за строковим депозитним договором №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року; нараховані проценти у сумі 51,00 долар США, що еквівалентно 1 413,21 гривень за строковим депозитним договором №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року; пеню у розмірі 1 103,36 гривень за прострочення грошового зобов`язання по поверненню суми вкладу за строковим депозитним договором №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року; на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживача» пеню у сумі 209 238,21 гривень за прострочення грошового зобов`язання по поверненню суми вкладу за строковим депозитним договором №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року у розмірі 7 500,00 доларів США.

Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 нараховані проценти за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року у розмірі 01,33 доларів США.

Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року у розмірі 1 103,36 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь держави судовий збір в розмірі 2 089,67 гривень.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , просить змінити рішення суду в частині підстав стягнення 1103,36 грн., як 3% за прострочку виконання грошового зобов`язання за ст. 549 ЦК України, на стягнення цих коштів як прострочки грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України; скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів»; у разі підтвердження матеріалами з юридичного оформлення депозитного рахунку №  НОМЕР_1  на ОСОБА_2 , згідно депозитного договору № SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року,  укладеного між ОСОБА_2  та ПАТ КБ «Приватбанк» (на теперішній час Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"), обставин існування заборгованості за процентами - скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 51,00 доларів США та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог у повному обсязі.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою, позивач надав клопотання про витребування з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» справу з юридичного оформлення депозитного рахунку № НОМЕР_1 на ОСОБА_2 , згідно депозитного договору № SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» (на теперішній час Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") для дослідження в судовому засіданні, у зв`язку з чим ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року, на виконання вимог ч. 3 ст. 359 ЦПК України, надано учасникам справи строк до початку розгляду справи по суті для подання своїх заперечень та міркувань з приводу заявленого клопотання, яке було задоволено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд безпідставно стягнув 1103,36 грн., як 3% за прострочку виконання грошового зобов`язання, як пені за ст. 549 ЦК України, тоді як позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення цих коштів, як прострочку грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також, на думку позивача, суд невірно застосував норми матеріального права та не взяв до уваги положення ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», дійшовши висновку що позивачем заявлено вимоги про стягнення двох видів пені. При цьому, наголошує на тому, що пеня ним нарахована з урахуванням принципу співмірності у розмірі заборгованості за депозитним вкладом.

Крім того, позивач вважає, що суд безпідставно зменшив розмір відсотків, які мають бути виплачені вкладнику та не взяв до уваги, що 7501,33 доларів США – це тіло депозиту, яке суд помилково прийняв за тіло депозиту, у розмірі 7 500 доларів США, та відсотків по вкладу, у розмірі 1,33 доларів США.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.        

Заслухавши суддю-доповідача, опікуна недієздатної ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Бродька А.І., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є опікуном недієздатної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 23, 24, 25, 26, 27).

22 лютого 2016 року між опікуном ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», укладено Договір №SAMDNWFD0071049344801 вклад «Стандарт» строковий на 3 місяці, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» кошти для розміщення на депозитному вкладі. Параметри вкладу зазначено в розділі «Дані за вкладом». Договір набуває чинності з дня надходження коштів на рахунок (а.с. 32-33).

Відповідно до розділу «Дані за вкладом» встановлено, що вклад «Стандарт» строковий на 3 місяці SAMDNWFD0071049344801 оформлено 22.02.2016 року; початкова сума вкладу 7500.0 USD (сім тисяч п`ятсот доларів США; залишок на вкладі на 22.02.2016 року 7500.00 USD (сім тисяч п`ятсот доларів США; вклад на 3 місяці до 22.05.2016 року включно; Банк відкриває особовий рахунок № НОМЕР_2 , на який зараховується вклад; на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 8.5% річних; проценти за вкладом зараховуються на рахунок/картку № НОМЕР_3 ; період нарахування процентів за вкладом – 1 місяць; на суму коштів на вкладі «до запитання» № НОМЕР_4 нараховуються проценти за ставкою 1% річних.

Згідно до п. п. 14, 15, 17 Договору встановлено, що по закінченню терміну вкладу Банк перераховує кошти з депозиту на вклад «до запитання». Якщо після закінчення 3-х календарних днів після надходження грошей на вклад «до запитання» не затребувано суму вкладу або її частину, Вкладник доручає Банку перерахувати всю суму коштів з вкладу «до запитання» на даний депозит. При цьому процентна ставка по вкладу на новий термін відповідає ставці, яка діє в Банку для знову оформлюваних вкладів даного найменування та строку на дату зарахування коштів на депозитний рахунок. Продовження строку вкладу здійснюється без оформлення додаткових угод до договору. Поточний розмір діючої процентної ставки за вкладом Вкладник може дізнатися у відділенні або на сайті Банку. Новий термін вкладу обчислюється з дати надходження грошей на депозит з вкладу «до запитання». Додатково на новий термін вкладу Банк збільшує процентну ставку за вкладом (далі надбавка). Розмір надбавки вказаний в Умовах та правилах надання банківських послуг, розміщених на сайті pb.ua. Якщо Банк заперечує проти продовження вкладу, він письмово або через SMS повідомляє вкладника про це не пізніше ніж за 2 календарних дня до закінчення строку вкладу.

Відповідно до п. п. 18,19 Договору встановлено, що дострокове повернення вкладу не передбачено. Вкладник може повернути вклад протягом 5 календарних днів після закінчення кожного строку вкладу. Дія договору припиняється після виплати Вкладнику усієї суми вкладу разом із процентами, належними Вкладнику відповідно до умов договору.

22 лютого 2016 року ОСОБА_2 перераховано на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 7500,00 доларів США, що підтверджується квитанцією ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.31).

Відповідно до виписки по договору «Стандарт» строковий на 3 міс. клієнта ОСОБА_2 за номером рахунку НОМЕР_2 за період з 22.02.2016 року по 26.09.2018 року встановлено, що Договір № SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року неодноразово продовжувався на новий строк, востаннє розміщення вкладу за договором для продовження на новий строк здійснено 22.09.2018 року, сума операції складає 7 501,33 долари США (а.с. 35-38).

21 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з письмовою вимогою про повернення суми депозитного вкладу. Згідно даної вимоги останній, як опікун ОСОБА_2 , у зв`язку з закінченням 19.09.2018 року строку дії договору №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року, вимагав повернути ОСОБА_2 всю суму вкладу за вказаним договором, а саме 7500 доларів США (а.с.34). Зазначена заява відповідачем задоволена не була, сума депозитного вкладу не повернута.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року, у розмірі 7 500,00 доларів США, та нарахованих процентів за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року, у розмірі 01,33 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором банківського вкладу, не повернув ОСОБА_2  вклад  та проценти за користування належними позивачу коштами, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2   суми вкладу та процентів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною другою статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до частини п`ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідно до виписки по рахунку по договору «Стандарт» строковий на 3 міс. клієнта ОСОБА_2 за номером рахунку НОМЕР_2 за період з 22.02.2016 року по 26.09.2018 року встановлено, що Договір № SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року неодноразово продовжувався на новий строк, востаннє розміщення вкладу за договором для продовження на новий строк здійснено 22.09.2018 року, сума операції складає 7 501,33 долари США (а.с. 35-38), із яких 7 500,00 долари США – це сума вкладу, 1,33 долари США – це сума нарахованих, але не виплачених відсотків.

Разом з тим, 21 вересня 2018 року ОСОБА_1 , як опікун недієздатної ОСОБА_2 , звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із вимогою про повернення вкладу, яка не була виконана відповідачем, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи ОСОБА_1 про те, що судом невірно визначено розмір відсотків, нарахованих за цим Договором, колегією суддів не приймаються, оскільки 1,33 долари США – це залишок нарахованих та не виплачених процентів, а не розмір нарахованих процентів за вкладом взагалі, адже, із виписки по рахунку слідує, що проценти за банківським вкладом періодично виплачувалися вкладнику та доказів протилежного суду не надано.

Встановивши факт неналежного виконання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» своїх зобов`язань за Договором вклад «Стандарт» строковий на 3 місяці SAMDNWFD0071049344801 оформлено 22.02.2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пені за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року, на підставі ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України,  у розмірі 1 103,36 гривень, яку розраховано виходячи із 3% річних за кожен день прострочення виконання зобов`язань. При цьому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення  виконання зобов`язань на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», зважаючи на положення статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а, оскільки, пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, одночасне застосування двох видів пені за одне й те саме порушення – не повернення грошових коштів за договором, є неприпустимим.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пені за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року у розмірі 1 103,36 гривень, виходячи із розрахунку 3% річних, позивач зазначеного не врахував та не взяв до уваги того, що цією правової нормою взагалі не передбачено стягнення пені.

Суд першої інстанції, стягуючи з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пеню за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року  у розмірі 1 103,36 гривень, виходячи із розрахунку 3% річних, керувався положеннями ст. 549 ЦК України, згідно якої визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання та виходив з того, що позивач має право на нарахування пені у розмірі 3% річних за кожен день прострочення виконання зобов`язань з повернення банківського вкладу.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, у зв`язку з чим, зважаючи на відсутність у Договорі вклад «Стандарт» строковий на 3 місяці SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року та у актах цивільного законодавства положень щодо нарахування пені за прострочення виконання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свого обов`язку щодо повернення банківського вкладу саме у розмірі 3% річних за кожен день прострочення, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1 103,36 гривень, у зв`язку з чим у цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» колегія суддів дійшла наступних висновків.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення (постанова Верховного СудуУкраїни від 11 травня 2016 року в справі №6-37св16).

Не відійшла від цієї позиції і Велика Палата Верховного Суду, яка у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) зробила висновок, що відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц та від 12 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17 вказано, що положення частини третьої статті 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Констиційний суд України у своєму рішенні № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що захист від зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є розумність.

Судом встановлено, що у зв`язку з несвоєчасним поверненням вкладу та нарахованих процентів за договором строкового вкладу від 22.02.2016року №SAMDNWFD0071049344801 підлягає стягненню 14 497,92 доларів США пені у розмірі 3 % від суми вкладу та нарахованих процентів за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», що станом на 20 грудня 2018 року становить 401 737,36 гривень.

Разом з тим, позивач ОСОБА_1 , при зверненні до суду діяв добросовісно та дотримався принципів розумності та справедливості цивільного законодавства, заявивши позовні вимоги про стягнення пені лише у розмірі 209 238,21 грн., у зв`язку з чим, колегія суддів, зважаючи на поведінку сторін у справі, вважає цей розмір справедливим та задовольняє заявлені позовні вимоги в цій частині.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині  задоволення позовних вимог  про стягнення   з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь  ОСОБА_2   пені за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року у розмірі 1 103,36 гривень та в частині  відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за прострочення грошового зобов`язання за цим Договором в порядку ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживача» не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки судом невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, що відповідно п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду у зазначених частинах, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні  позовних вимог  про стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 пені за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року у розмірі 1 103,36 гривень та про задоволення позовних вимог про стягнення з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 пені за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року у розмірі 209 238,21 грн. гривень, в порядку ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки, в іншій частині оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, колегія суддів залишає в цій частині рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року в частині  задоволення позовних вимог про стягнення   з Акціонерного товариства  Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2   пеню за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року у розмірі 1 103,36 гривень – скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення пені за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року в порядку ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживача» - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення пені за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року в порядку ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пеню за прострочення грошового зобов`язання за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0071049344801 від 22.02.2016 року у розмірі 209 238 (двісті дев`ять тисяч двісті тридцять вісім) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 березня 2020 року.

Головуючий:        

Судді: