Справа № 22-618 2007р.      Головуючий у 1-й інстанції: Ковальова О.Б.

Категорія: 41                                   Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

6 березня 2007 року                                     Колегія суддів судової палати в

цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Полежая В.Д. (головуючий),

Спірідонової Л.С.,

Белінської І.М., при секретарі - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ Індустріально-виробнича об"єднана компанія „Експлерент" на рішення Олександрійського міськрайсуду від 22 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ІВОК „Експлерент" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до

ТОВ ІВОК „Експлерент" про стягнення заборгованості по заробітній платі,

середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про

відшкодування моральної шкоди. Зазначав, що він працював заступником

директора     із      загальних     питань           в      Олександрійській     філії

Райенергоуправління, яке є структурним підрозділом ТОВ ІВОК „Експлерент". 30 вересня 2006 року був звільнений з роботи за власним бажанням. Починаючи з листопада 2005 року, відповідач несвоєчасно, нерегулярно та не в повному обсязі виплачував належну йому заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 9151грн.81коп., яку позивач просив стягнути на його користь з урахуванням компенсації в зв'язку із порушенням термінів його виплати.

Крім того, відповідач не виплатив йому в день звільнення розрахункову суму, що є порушенням ст..116 КЗпП України і що тягне за собою обов'язок виплатити йому компенсацію у розмірі середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку.

Посилаючись на те, що зазначена бездіяльність відповідача завдала йому моральної шкоди, просив стягнути з нього у її відшкодування 1200 гривень

Заочним рішенням Олександрійського міськрайсуду від 25 листопада 2006 року позов задоволено частково: з ТОВ ІВОК „Експлерент" на користь ОСОБА_1 стягнуто 8868грн.79коп. заборгованості по заробітній платі, 283грн.02коп. компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку із порушенням термінів її виплати, 1813грн.58коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 200 грн. - у відшкодування йому моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення через порушення норм матеріального та цивільно-процесуального права і про ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Вказується на те, що суд 1-ї інстанції розглянув справу у відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про час та місце судового засідання. Рішення суду про відшкодування моральної шкоди є необгрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутнітні докази, які б свідчили про наявність факту завдання такої шкоди позивачу. Задовільнивши позов, суд порушив вимоги ст..598 ЦК України та ст..14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки 2.02.2006 року Господарським судом Дніпропетровської області було порушене провадження в справі про банкрутство ТОВ ІВОК „Експлерент", 23.05.2006 року було опубліковано в установленому порядку оголошення про це, отже вимоги позивача про стягнення заборгованості по зарплаті, певна частина якої виникла до порушення справи про банкрутство, а позов до суду пред"явлено після спливу терміну, встановленого Законом, то такі вимоги не підлягали розгляду та вважаються погашеними. Крім того, мотивувальна частина рішення не відповідає вимогам норм ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача Рогожнікова C.O., який просив задовільнити апеляційну скаргу ТОВ ІВОК „Експлерент", дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив відповідача про час та місце судового засідання у цій справі, призначеного на 22.11.2006 року о 9год. 00хв.., що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу судової повістки (а.с.22). Оскільки відповідач не повідомив суд про причину неявки представника в судове засідання, суд 1-ї інстанції мав право, відповідно до положень ч.4 ст. 169 ЦПК України, вирішити справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, тобто постановити заочне рішення.

Не ґрунтуються на належному тлумаченні ст..14 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доводи відповідача щодо втрати позивачем права на задоволення позовних вимог в зв"язку із порушенням проти нього справи про банкрутство та закінченням строку для заявления вимог щодо виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, оскільки обов"язок подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, стосується лише конкурсних кредиторів. Щодо кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, зокрема, такого обмеження не встановлено.

Звернення ж позивача до загального, а не до господарського суду за вирішенням питання щодо стягнення заборгованості по зарплаті та пов"язаною з цим вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення термінів її виплати, а також щодо компенсації за затримку розрахунку при звільненні, не суперечить ст..ст.221, 231 КЗпП України, ст..15 ЦПК України.

Встановлені судом 1-ї інстанції факти тривалої невиплати відповідачем позивачу належної йому заробітної плати, невиплата у строки, передбачені ст..116 КЗпП України, розрахункових сум при звільненні позивача з роботи, пояснення ОСОБА_1 про негативні зміни у житті його сім"ї, що мали місце через відсутність невиплачених йому грошей, його душевні страждання з цього приводу - є достатніми обставинами для покладання на відповідача обов'язку відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду. Розмір визначеного судом відшкодування відповідає характеру порушення відповідачем трудових прав позивача, ступеню його душевних страждань, що зазвичай виникають в подібних випадках.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що суд 1-ї інстанції вирішив спір з порушенням норм матеріального або цивільно-процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору. Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.хт. 303-304,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ ІВОК „Експлерент" відхилити, а рішення Олександрійського міськрайсуду від 22 листопада 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.