Справа № 2-а-3883/09р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2009 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:
головуючого судді Ковтуненко В.О.,
при секретарі Харченко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоплаченої суми одноразової компенсації,
ВСТАНОВИВ:
12 березня 2009 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про стягнення недоплаченої суми одноразової компенсації. В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що згідно з висновком МСЕК №090949 від 15.10.2007 року є інвалідом 3-ї групи, що пов'язано з виконанням ним обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Йому була виплачена компенсація в розмірі лише 189,60 гривень, тому 22.12.2008 року він звернувся до УПСЗН Жовтневого району міста Маріуполя з завою про виплату суми цієї компенсації відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але у виплаті компенсації в повному обсязі йому було відмовлено. Вважає, що недоплата склала 13610,40 гривень, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати в 460 гривень на момент виплати компенсації.
В судове засідання позивач та його представник надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутності, підтримку позовних вимог в повному обсязі та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради ОСОБА_3 в судове засідання також наслала заяву про розгляд справи у її відсутності, рішення просила винести відповідно до поданих заперечень на позов, в яких позовні вимоги не визнала. В обгрунтування своїх заперечень відповідач вказав на те, що дійсно згідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи II категорії інваліду ІІІ групи передбачено право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Законом передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами 3-ї групи, здійснюється в розмірі 189,6 грн. Саме в такому розмірі відповідач і виплатив позивачу компенсацію у грудні 2007 року, тому в позові просила відмовити.
Суд відповідно до поданих сторонами заяв справу розглянув у відсутності позивача та представника відповідача.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з висновком МСЕК №090949 від 15.10.2007 року ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи, що пов'язано з виконанням ним обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і 26.11.2007 року йому було видане відповідне посвідчення. З 15 жовтня 2007 року йому встановлена третя група інвалідності, пов'язана з роботами по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач, як інвалід ІІІ групи має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Тобто право позивача на отримання одноразової компенсації виникло у жовтні 2007 року, що не оспорювалось сторонами.
Згідно даних ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради та роздруківки банківського рахунку позивача останньому 13 липня 2007 року було сплачено одноразову компенсацію в розмірі 189,6 грн.
Зазначений розмір одноразової компенсації встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який встановив розмір одноразової компенсації інвалідам 3-ї групи в 30 мінімальних заробітних плат, визначену законом на момент встановлення інвалідності, встановлений інший розмір такої компенсації, а саме у фіксованому розмірі 189 гривень 60 копійок.
Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати в бік її збільшення, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Дійсно, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в тому рахунку в частині виплати одноразової компенсації.
Разом з цим, 9 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу повинно бути виплачено одноразову компенсацію саме в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент встановлення інвалідності, у зв'язку з чим при розрахунках виходить з розміру мінімальної заробітної плати 460 гривень, яка була встановлена з 01.10.2007 року і існувала на момент виплати.
Таким чином, за відрахуванням сплаченої суми в розмірі 189,6 грн. недоплачена позивачу сума одноразової компенсації становить 13610 гривень 40 копійок. (460x30-189,6=13610,4).
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, а управління праці та соціального захисту населення стосовно нарахування одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами З групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.
Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Є достатньо підстав для визнання противоправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоплаченої суми одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі викладеного, ст. 3,19,92 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", керуючись ст. ст. 8,9, 10,11,88,159,116,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоплаченої суми одноразової компенсації задовольнити.
Визнати протиправними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоплаченої суми одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом З групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 суму одноразової компенсації як особі, яка стала інвалідом 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 13610 (тринадцять тисяч шістсот десять) гривень 40 копійок за рахунок коштів Державного бюджету України.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.