Справа №-2а-4239/09р./19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2009 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненко В.О.,

при секретарі Харченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003-2005,2007-2008 роки,

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003-2005,2007-2008 роки. В обгрунтування заявлених вимог вказував на те, що має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1-А категорії, має III групу інвалідності. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії передбачена щорічна компенсаційна виплата за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленою Законами України про Державний бюджет на 2003 - 2007 роки, йому повинно бути здійсненні виплати в розмірах: за 2003 рік - 740 гривень, за 2004 рік - 948 гривень, за 2005 рік - 1058 гривень, за 2007 рік - 1680 гривень, за 2008 рік - 2100 гривень.

Натомість, відповідач щорічно виплачував компенсацію за 2003 - 2005 роки по 21 гривні 50 копійок, 2007 - 2008 роки - 90 гривень.

Відповідач відмовився у добровільному порядку здійснити перерахунок, тому він змушений звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав. Просить стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003-2005,2007 - 2008 роки в сумі 6271 гривень 50 копійок.

Позивач у судове засідання не з'явився, проте надав суду письмові пояснення та заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу у відсутності представника відповідача. Крім того надала суду письмові заперечення. В обгрунтування своїх заперечень вказувала на те, що згідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи 1-А категорії передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Законом передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Міністерство праці і соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги на оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, на які затверджені кошториси і які розраховані згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12 липня 2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня - управління праці та соціального захисту населення, беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, як це передбачено ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Позивач отримав кошти на оздоровлення за 2003-2005 роки у розмірі 21 гривень 50 копійок щорічно, за 2007 -2008 роки у розмірі 90 гривень щорічно, тобто у розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 836 від 26 липня 1996 року та „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12 липня 2005 року.

Просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов є обгрунтованим і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-А категорії, має III групу інвалідності, тому має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк. Проте, для окремих випадків законом може бути встановлений інший строк на звернення до суду. Оскільки предметом спору є виплата допомоги на оздоровлення інваліду 3 групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до спірних правовідносин застосовуються приписи частини З статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання, ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Пунктом 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Так, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачується особам, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для евакуйованих із зони відчуження, у 2003-2005 роках - 21 гривен 50 копійок, у 2007 - 2008 роках в сумі 90 гривень.

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними до 2005 року, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, оскільки до 01 січня 2006 року правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законів України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік", „Про Державний бюджет України на 2007 рік", „Про Державний бюджет України на 2008 рік", а не Постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Дійсно, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Поряд з цим, 09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003-2005,2007-2008 роки підлягають задоволенню частково зі стягненням з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових сум згідно наступного розрахунку.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік в сумі 21 гривен 50 копійок виплачена позивачу в червні 2004 року. Згідно до ст. 89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 205 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2004 рік повинен складати 820 гривен (205 х 4). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 798 гривен 50 копійок (820 -21,50).

Щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік в сумі 21 гривен 50 копійок виплачена позивачу в березні 2005 року. Згідно до ст. 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 262 гривні. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2005 рік повинен складати 1048 гривен (262 х 4). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 1026 гривни 50 копійок (1048 -21,50).

Щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік в сумі 90 гривен виплачена позивачу в квітні 2007 року. Згідно до ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 420 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2007 рік повинен складати 1680 гривен (420 х 4). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 1590 гривень (1680 - 90).

Щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік в сумі 90 гривен виплачена позивачу в жовтні 2008 року. Згідно до ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік" розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 545 гривень. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2008 рік повинен складати 2180 гривень (545 х 4). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 2090 гривень (2180 - 90).

Таким чином, недоплата за 2004 рік складає 798 гривень 50 копійок, за 2005 рік - 1026,50 гривень, за 2007 рік -1590 гривень, за 2008 рік - 2090 гривень.

Враховуючи, що фінансування програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за відповідними КПКВ (код програмної класифікації) та КЕКВ (код економічної класифікації), та у відповідності з положеннями п. п. 19,20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, суд вважає, що стягнення коштів на користь позивача необхідно здійснювати за рахунок Державного бюджету України.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003 рік у розмірі, що передбачений статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", задоволенню не підлягають оскільки функції по нарахуванню та виплаті такої допомоги були набуті відповідачем лише 14 листопада 2003 року.

Абзацами 2,3 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується Інвалідам II групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, інвалідам III групи - чотирьох мінімальних заробітних плат. Згідно частин 3,5, 7 статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Пунктами 1,3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року N 1687 були внесені зміни до вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 та затвердженого нею Порядку про покладення на управління праці та соціального захисту населення додаткових завдань щодо ведення персоніфікованого обліку, нарахування та сплати передбачених законодавчими актами пільгових виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008 року № 279-УІ постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачене самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року N 1687 була опублікована 14 листопада 2003 року в Офіційному віснику України N 44.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, а управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної допомоги на оздоровлення є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати противоправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті сум допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2004,2005,2007 та 2008 роки.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного, ст. ст. 19,92 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", керуючись ст. ст. 8,9, 10,11,88,159,116,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті сум допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2004,2005,2007 та 2008 роки.

Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004 рік - 798 гривень 50 копійок, за 2005 рік - 1026 гривень 50 копійок, за 2007 рік - 1590 гривень, за 2008 рік - 2090 гривень.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на постанову суду подасться до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.