ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №817/580/17

провадження №К/9901/51479/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Махаринця Д. Є., та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Іваненко Т. В. (головуючий), Кузьменко Л. В., Франовської К. С.

І. Суть спору

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (надалі також ГТУЮ у Рівненській області, відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 12 квітня 2017 року № 157/03.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним не допущено порушень закону, посадові обов`язки виконувались належним чином, тому притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення догани є безпідставним.

3. Відповідач позов не визнав, стверджуючи про правомірність притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення догани з огляду на факт учинення останнім дисциплінарного проступку, що виявився у неналежному виконанні службових обов`язків.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 працює на посаді заступника начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області.

5. Листом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17 лютого 2017 року № 2253-0-26-17/2052 направлено для розгляду по суті звернення Державної фіскальної служби України від 2 лютого 2017 року № 1495/5/99-99-05-01-16 щодо результатів розпорядження конфіскованим майном, вилученим митними органами за 2016 рік, із проханням об`єктивно і всебічно, в межах компетенції, перевірити викладені у зверненні факти, встановити причини та умови, які сприяли порушенням, і невідкладно вжити заходів до їх усунення.

6. У вказаному зверненні зазначалось, що станом на 1 січня 2017 року залишок конфіскованого майна, що зберігається на складі Рівненської митниці ДФС та підлягає передачі органам ДВС, складає 6,4 млн. грн. Однак, незважаючи на вилучення протягом 2016 року Рівненським міським відділом ДВС ГТУЮ у Рівненській області конфіскованого майна зі складів Рівненської митниці на суму близько 200 тис. грн., жодного факту розпорядження ним не здійснено.

7. 3 квітня 2017 року відповідачем, з метою з`ясування обставин, викладених у зазначеному листі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, видано наказ № 157/04/к «Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 ».

8. З метою перевірки викладених у зверненні фактів, встановлення причин і умов, які сприяли порушенням, Управлінням ДВС ГТУЮ у Рівненській області проведена цільова перевірка виконавчих документів про конфіскацію майна, вилученого митними органами.

9. На підставі наказу ГТУЮ у Рівненській області від 17 березня 2017 року № 81/06 завідувачем сектору аналітики та статистики Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області Юрчук І. В. і провідним спеціалістом сектору аналітики та статистики Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області Гомілко Г. М. з 20 по 22 березня 2017 року проведено цільову перевірку у відділі ДВС щодо виконання виконавчих документів про конфіскацію майна, вилученими митними органами, за результатами якої складено довідку, в якій зафіксовано порушення з боку позивача вимог чинного законодавства при виконанні виконавчих документів про конфіскацію майна, вилученого митними органами.

10. Так, при виконанні виконавчих проваджень про конфіскацію медпрепаратів та зброї ОСОБА_1 несвоєчасно вжитті заходи примусового виконання рішень, зокрема провадження відкриті в травні-червні, доручення про розпорядження винесені виконавцем лише 3 жовтня 2016 року, а також відсутні супровідні листи до доручень державного виконавця при направленні таких доручень на митницю.

11. При виконанні виконавчих проваджень про конфіскацію тютюнових виробів, продуктів харчування, насіння та рибальських сіток заступником начальника відділу ДВС ОСОБА_1 винесено доручення державного виконавця щодо розпорядження майном митницею. Однак, по виконанню виконавчих документів вищезазначеної категорії необхідно утворити комісію, на якій вирішується питання щодо знищення (утилізації), переробки конфіскованого майна.

12. По виконавчих провадженнях, майно яких перебуває на зберіганні у ДП «СЕТАМ», не прийнято рішення про винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для повторної оцінки майна.

13. Також наявна велика кількість виконавчих проваджень, майно по яких не вилучене зі складів митниці та не призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, по деяких з них майно навіть не було описано та арештовано.

14. За результатами розгляду документів перевірки та письмових пояснень працівників дисциплінарною комісією встановлено неналежне виконання позивачем своїх службових обов`язків та рекомендовано начальнику ГТУЮ у Рівненській області застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді догани.

15. 12 квітня 2017 року відповідачем на підставі висновку та подання дисциплінарної комісії видано наказ № 157/03 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани.

16. Не погодившись із цим наказом, позивач звернувся до суду.

17. В аспекті предмету доказування у цій справі суди також установили, що, як зазначено в матеріалах цільової перевірки, виконавчі документи про конфіскацію майна, вилученого митними органами, перебували на виконанні у Відділі примусового виконання рішень ГТУЮ у Рівненській області. 17 серпня 2016 року заступником начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальником Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області Назарчук Р. Ю. винесено постанову про передачу матеріалів виконавчих проваджень з примусового виконання рішень про конфіскацію майна, якою було прийнято рішення передати 47 виконавчих проваджень зазначеної категорії для виконання у Рівненський міський ВДВС ГТУЮ у Рівненській області та зобов`язано в. о. начальника Рівненського міського ВДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_1 організувати прийняття виконавчих проваджень і винести постанову про прийняття виконавчих проваджень.

18. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (ЄДРВП) відповідні провадження прийняті позивачем до виконання лише 7 листопада 2016 року, проте встановлено, що виконавчі дії ОСОБА_1 вчинялися протягом травня-листопада 2016 року.

19. У січні 2017 року заступником начальника Рівненського міського ВДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_1 передано виконавчі провадження про конфіскацію майна, вилученого митними органами, старшому державному виконавцю відділу ДВС Кондратюку І. М .

20. Також за результатами цільової перевірки встановлено ряд порушень вимог чинного законодавства щодо розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації.

21. Як зафіксовано у довідці цільової перевірки, на виконанні у ОСОБА_1 перебували виконавчі провадження про конфіскацію медпрепаратів та зброї (всього 90 виконавчих проваджень).

22. Під час виконання зазначених виконавчих проваджень несвоєчасно вжито заходи примусового виконання рішень (наприклад щодо виконавчих проваджень: №№ 50980832 та 50981801 відкриті 4 травня 2016 року; №№ 51094175, 51093413, 51094231, 51095800 відкриті 18 травня 2016 року; №№ 51365142, 51365568, 51366305, 51351202, 51351383 відкриті 10 червня 2016 року, однак доручення про розпорядження майном винесені виконавцем лише 3 жовтня 2016 року), провадження відкрито в травні-червні, а доручення про розпорядження винесено виконавцем лише 3 жовтня 2016 року. Станом на 3 жовтня 2016 року постанова про прийняття ОСОБА_1 таких виконавчих проваджень до виконання не була винесена.

Також матеріалами дисциплінарної справи встановлено, що до відповідних доручень відсутні супровідні листи, що свідчить про ненаправлення доручень на митницю.

23. При цьому встановлено, що позивачем ні при розгляді дисциплінарного провадження, ні під час розгляду спору у суді не надано будь-яких розписок чи документів, які підтверджували б отримання митницею відповідних доручень.

24. По 48 виконавчих провадженнях заступником начальника відділу ДВС ОСОБА_1 винесено доручення державного виконавця щодо розпорядження майном митницею. Дані виконавчі провадження стосувалися конфіскації тютюнових виробів, продуктів харчування, насіння та рибальських сіток.

25. Однак, виконання виконавчих проваджень про конфіскацію тютюнових виробів, продуктів харчування, насіння та рибальських сіток врегульовано Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 985 (надалі - Порядок № 985) і є виключно компетенцією органів державної виконавчої служби. Цим порядком не передбачено надання митницям доручень державного виконавця щодо розпорядження тютюновими виробами, насінням овочевих культур та трави, продуктами харчування, добривом комплексним мінеральним, сітками рибальськими, товарами широкого вжитку та іншим майном.

26. Всупереч вищезазначеному, по 48 виконавчих провадженнях щодо розпорядження конфіскованим майном саме органом державної виконавчої служби, заступником начальника відділу ДВС ОСОБА_1 винесені доручення державного виконавця щодо розпорядження майном митницею.

27. Також, усупереч вимогам Порядку № 985 ОСОБА_1 винесено доручення державного виконавця щодо розпорядження майном митницею по 5 виконавчих провадженнях (виконавче провадження № 49892094 - трактор ТТ-4, виконавче провадження 351096884 - Ауді 100, виконавче провадження № 51096512 - автомобіль Айвеко, виконавче провадження № 51366095 - плунжер з матеріалу AISI 303 в к-сті 5 шт., виконавче провадження № 52899693 - дошка ясенева в к-сті 100 шт.), по яких розпорядження даним майном здійснюється державним виконавцем шляхом передачі на реалізацію. По такому майну необхідно вчинити виконавчі дії з метою передачі майна на реалізацію, а не надавати доручення митному органу.

28. Під час проведення цільової перевірки також установлено, що позивачем по 18 виконавчих провадженнях виносились постанови про відкриття виконавчого провадження, супровідні листи до постанов не зареєстровані у журналі вихідної кореспонденції, що свідчить про не направлення постанов сторонам для відома та виконання, чим порушені підпункт 2.10 пункту 2 та підпункти 5.2, 5.3 пункту 5 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25 грудня 2008 року № 2274/5, і статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла до 5 жовтня 2016 року).

29. За матеріалами цільової перевірки виявлено, що по 33 виконавчих провадженнях майно перебуває на зберіганні у ДП «СЕТАМ» з травня 2015 року та протягом 2016 року. У випадах довготривалого перебування майна на зберіганні могла змінитися якість майна, його вартість і т. д. Всупереч пункту 9 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2001 року № 1724, ОСОБА_1 не прийнято рішення про винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для повторної оцінки майна, чим порушено також вимоги статей 10, 18, 57, 62 Закону України «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції).

30. Згідно з відомостями ЄДРВП відповідні виконавчі провадження прийняті позивачем 7 листопада 2016 року. В січні 2017 року заступником начальника відділу ДВС ОСОБА_1 передано виконавчі провадження про конфіскацію майна, вилученого митними органами, старшому державному виконавцю відділу ДВС Кондратюку І. М. Жодних дій по таких виконавчих провадженнях позивачем не вчинялося, але відсутні постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого, що є порушенням розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 і розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 і частини четвертої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження». Всі винесені ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження та доручення щодо розпорядження майном не зареєстровані, знаходяться без супровідних листів, не направлені сторонам виконавчого провадження, будь-яких відміток щодо отримання цих документів адресатами не виявлено в матеріалах виконавчого провадження.

31. Також установлено, що на виконанні у заступника начальника Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_1 перебувало 36 виконавчих проваджень, майно по яких не вилучене зі складів митниці та не призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, з них по 32 виконавчих провадженнях майно не було описано та арештовано. Наведеним порушено встановлені законом строки виконавчого провадження та виконання рішень про конфіскацію майна.

32. Відповідно до посадової інструкції заступника начальника Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області, затвердженої начальником ГТУЮ у Рівненській області 22 листопада 2016 року, заступник начальника відділу неупереджено, вчасно та повно вживає заходи примусового виконання рішень, визначених Законом України «Про виконавче провадження»; забезпечує виконання доручень безпосереднього керівника; за дорученням безпосереднього керівника забезпечує дотримання працівниками відділу службової та виконавської дисципліни, у встановленому порядку проводить перевірку роботи державних виконавців та підпорядкованих працівників, а також забезпечує належний контроль представництвом прав та інтересів відділу в судах; вносить начальнику відділу пропозиції про заохочення працівників відділу за успіхи в роботі, або про притягнення до відповідальності; здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, Положення про державну виконавчу службу, наказів Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, інших нормативно-правових актів та доручень керівництва.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

33. Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 5 жовтня 2017 року, яку залишено без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, в позові відмовив.

34. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з наявності у діяннях позивача складу дисциплінарного проступку та, відповідно, підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

35. Позивач, уважаючи судові рішення судів першої й апеляційної інстанції ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права та з неповним судовим розглядом, подав касаційну скаргу.

36. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

37. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Нормативне регулювання та оцінка Верховного Суду

38. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

39. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

40. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

41. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

42. Відповідно до частини першої статті 64 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (надалі - Закон № 889-VIII) за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

43. У силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

44. Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

45. Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

46. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (частина третя цієї ж статті).

47. Частиною першою статті 67 Закону № 889-VIII обумовлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

48. Відповідно до частин першої, другої статті 72 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення;

11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення);

12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

49. Згідно з частинами першою-другою статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

50. Отже, у контексті обставин цієї справи підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами

51. Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам частини другої статті 72 Закону № 889-VIII і бути належним чином обґрунтованим.

52. При цьому, як правильно зазначили суди, об`єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто, суперечать вимогам законодавства і свідчать про невиконання або неналежне виконання ним своїх посадових обов`язків. Водночас, з суб`єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків.

53. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

54. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи тощо.

55. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи відповідає застосований вид стягнення вимогам статей 65, 66 Закону № 889-VIII.

56. Відповідно до статті 159 КАС України в редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, та якій кореспондуються приписи статті 242 чинного КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

57. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

58. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

59. Європейський суд з прав людини (надалі - Суд) неодноразово у своїх рішеннях наголошував на необхідності надання оцінки аргументам учасників справи, які мають значення для розгляду справи в суді.

60. З-поміж іншого, у пункті 25 Рішення у справі «Проніна проти України» (від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00) Суд зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення статті 46 Конституції, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не у компетенції Суду вирішувати, який шлях міг би бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно, було порушення цього положення.

61. Відповідно до Висновку Консультативної ради європейських суддів від 18 грудня 2008 року № 11 (2008) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, якість судового рішення залежить, головним чином, від якості його обґрунтування, при цьому викладення підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але є насамперед гарантією проти свавілля, оскільки, по-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати доводи, що становлять основу рішення та забезпечують його правомірність; по-друге, дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими та давати можливість читачеві прослідкувати логіку міркувань, що призвели до ухвалення суддею рішення. До того ж, обґрунтування повинно засвідчувати дотримання суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (а саме додержання прав сторони захисту та права на справедливий суд). Крім того, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти встановленню юридичної визначеності, адже вона гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.

62. Суди першої й апеляційної інстанцій наведеного дотримались не у повній мірі.

63. Так, суди в порушення вищенаведених вимог і принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, проігнорувавши при цьому відповідні аргументи позивача, не з`ясували:

- чи відповідає дисциплінарна справа щодо позивача вимогам частини другої статті 73 Закону № 889-VIII;

- чи підтверджуються висновки службового розслідування належними, допустимими та достовірними доказами;

- чи наявна вина у діянні (діяннях) позивача, що стало (стали) підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

64. До того ж Верховний Суд нагадує, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

65. Натомість як рішення суду першої інстанції, так і рішення апеляційного суду не містять посилання на жодний доказ, яким би підтверджувались висновки службового розслідування. Суди обох інстанцій послались виключно на обставини, викладені у матеріалах службового розслідування, які, своєю чергою, повністю дублюють висновки вищенаведеної цільової перевірки відповідних виконавчих проваджень. При цьому апеляційний суд, витребувавши й проаналізувавши матеріали відповідних виконавчих проваджень, не надав їм у своєму рішенні жодної оцінки у контексті спірних правовідносин.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

66. Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

67. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і мотивів та надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України, із урахуванням обумовленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VІІ. Судові витрати

68. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 260, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справ № 817/580/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич