ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5440/19

провадження № 2/753/3356/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сирбул О.Ф.,

за участю секретаря: Лаптєвої Ю.М.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що ним у період з 28.07.2017 року по 09.11.2017 року на поточні рахунки відповідача безпідставно було перераховано грошові кошти на загальну суму 129 640,00 грн.

Позивач зазначає, що між сторонами не укладалось будь-яких правочинів та не виникало будь-яких зобов`язань, відтак вказані грошові кошти, що були перераховані позивачем на користь відповідача є безпідставно отримане майно, яке підлягає стягненню з відповідача.

Позивач 06.02.2019 року надіслав відповідачу вимогу-претензію щодо повернення безпідставно отриманих коштів, однак відповідач кошти не повернув та жодної відповіді на казану вимогу не надав.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 158 269,13 грн., з яких: безпідставно отримані кошти у сумі 129 640,00 грн. та нараховані проценти за період з 10.11.2017 року по 11.03.2019 року у сумі 28 629,13 грн., а також судовий збір у сумі 1582,71 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.04.2019 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

До суду 01.07.2019 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що твердження позивача у позові є необгрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне. В липні 2017 року позивач звернувся до відповідача із пропозицією щодо здійснення ним агентських послуг зі сприяння в укладенні угод на поставку жмиху соняшникового до ПАТ "Відрадне". За надані послуги позивач пообіцяв відповідачу сплачувати по 150,00 грн. за кожну поставлену тонну жмиху до ПАТ "Відрадненське". Тобто, між сторонами був укладений усний агентський договір. Відповідачем вчинялись усі належні дії у сприянні в укладенні договорів поставки, і з кожної такої поставки позивачем сплачувалась відповідачу належна агентська винагорода. Крім того, після перерахування платежу, позивач завжди телефонував відповідачу, аби дізнатись чи отримані ним кошти, та чи у належному розмірі.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.10.2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позові, та просив суд про задоволення позову.

Відповідач, про час і місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, у судові засідання не з`являвся, про поважність причин неявки суду не повідомив та не просив розглядати справу у його відсутність, свого представника до суду не направив. Разом з тим, згідно поданого до суду відзиву на позов, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.02.2019 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою-претензією щодо повернення безпідставно отриманих 129 640,00 грн., які були перераховані позивачем на розрахункові рахунки відповідача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , у період з 28.07.2017 року по 09.11.2017 року.

Також, позивач зазначив, що між сторонами не укладалось будь-яких правочинів та не виникало будь-яких зобов`язань, відтак вказані грошові кошти, що були перераховані позивачем на користь відповідача є безпідставно отримане майно, яке підлягає поверненню на рахунок позивача.

Однак, доказів того, що відповідачем була одержана вказана вимога-претензія від 06.02.2019 року позивачем суду не надано.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Набуття однією із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно позивачу.

Разом з тим, договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З матеріалів справи вбачається, що спірні грошові кошти перераховані позивачем на банківський рахунок відповідача за його власною ініціативою, в призначенні платежу зазначено «переказ на карту ПриватБанку», що вбачається із наданої позивачем виписки по рахунку ОСОБА_2 . Отримання відповідачем коштів відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб.

У даному спорі позивач повинен довести наявність трьох умов, які б підтверджували зобов`язання з безпідставного набуття майна, а саме: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок iншої особи; вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України), проте такі факти позивачем не доведені належними та допустимими доказами.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Разом з тим, позивачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в обгрунтування позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 258, 259, 264, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: