ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

Справа № 644/2842/17

Провадження № 22-ц/818/341/20

10 березня 2020 року        

м. Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого         – Сащенко І.С.

суддів          – Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.

за участю секретаря Іманвердізаде А.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційні скарги ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року (суддя  Ізмайлов І.К.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 про визнання договору купівлі – продажу недійсним, визнання транспортного засобу спільним майном подружжя, стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності,-

встановив:

В травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просила визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , укладений 15.07.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати право спільної сумісної власності на автомобіль Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , за нею та ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 233000,00 грн. замість частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль.

В обґрунтування позову зазначала, що з 28 липня 2006 року по 16 грудня 2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У травні 2015 року ними було придбано автомобіль Honda CR-V, 2012 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видано на ім`я ОСОБА_2  

17 липня 2016 року ОСОБА_2 без її згоди, продав спірний автомобіль своїй матері ОСОБА_3 . На час звернення з позовом вартість автомобіля, з врахуванням зносу, становить 466000,00 грн. Про відчуження автомобіля вона дізналася лише в 2016 році під час розірвання шлюбу, відповідач і досі користується автомобілем.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала.

               Відповідач позов не визнав.

  Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , укладений 15.07.2016 р. між ОСОБА_4 , що діяв в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Визнано право спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на частину автомобілю марки Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , яка в грошовому вираженні станом на 16 квітня 2019 року становить - 244804, 69 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі Ѕ належної їй частини вартості автомобіля марки Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 – 122402,35 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішення суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з апеляційними скаргами.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення в частині визнання права спільної сумісної власності на частину автомобіля та стягнення грошової компенсації у сумі 122402,35 грн. скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норма матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не мав права визнавати право власності на частину автомобіля без визначення дольового вираження частки.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норма матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем не було надано доказів того, що джерелом набуття спірного транспортного засобу є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Правом на надання відзиву сторони не скористались.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційні скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив із того, що майно набуте за час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу. Враховуючи, що згоду на продаж автомобіля позивачка ОСОБА_2 не надавала, договір купівлі-продажу, укладений 15 липня 2016 року ОСОБА_4 , що діяв в інтересах  ОСОБА_2  та матір`ю останнього -  ОСОБА_3  є недійсним. Враховуючи те, що при придбання автомобіля  ОСОБА_2  було вкладено особисті кошти у сумі  6000 доларів США, то на зазначену суму вартості спірного автомобіля за  ОСОБА_2  слід визнати право особистої власності, а грошова компенсація підлягає зменшенню до 122402,35 грн.

Повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси  у спосіб, визначений законами або договором.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України,  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що з 28 липня 2008 року по 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2016 року (т. 1 а.с. 129).

07 травня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 ТОВ «ВМІКОМ» видано довідку-рахунок Серії ВІА № 996615 про продаж автомобіля Honda CR-V, кузов НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 за 149841,10 грн. (а.с. 95).

15 липня 2016 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Коляда Ю.С. за реєстром № 225 посвідчено довіреність, видану ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_4 на право користування та розпорядження належним на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого та зареєстрованого Центром ДАІ 6301 від 07.05.2015 р., автомобілем Honda CR-V, 2012 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 110)

15 липня 2016 року в сервісному центрі 6341 РСЦ МВС в Харківській області № 6341/2016/000258 між ОСОБА_4 , що діяв в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу автомобіля Honda CR-V, 2012 року випуску, білого кольору, номер кузову НОМЕР_2 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 за 49000,00 грн. (а.с. 107).

Частиною 1 ст.316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За положеннями ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ст.60 СК закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст.368 ЦК.

Згідно ст. 69 СК України  кожен з подружжя має право на поділ майна, яке є об`єктом спільної сумісної власності.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

За положеннями статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Посилання ОСОБА_2 на те, спірний автомобіль був придбаний, у тому числі за його особисті кошти від продажу автомобіля, який належав йому до реєстрації шлюбу, не підтверджено жодним доказом.

При цьому позивачка в апеляційній скарзі заперечує, що при придбанні автомобіля Chevrolet Epica було використано 6000 доларів США, що належали особисто відповідачеві.

Частиною 1 ст.70 СК встановлено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 24.05.2017 року у справі №6-843цс17 та постановах ВС від 6.02.2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 5.04.2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Доказів на спростування режиму спільної власності подружжя на спірний автомобіль, придбаний за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_5 не надано.

За положеннями частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Як зазначено в п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з ч.3 цієї ж статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, передбачених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє права та обов`язки особи, яку він представляє.

ОСОБА_4 , що діяв в інтересах ОСОБА_2 , уклав договір купівлі-продажу спірного автомобіля, який перебував у спільній сумісній власності подружжя, припинивши право позивача на володіння та користування цим майном.

Разом з цим підстави для визнання договору купівлі продажу недійсним відсутні.

У зв`язку з викладеним відсутні і підстави для визнання права власності на частину автомобіля за кожним із подружжя.

Приписами ст. 65 СК України зазначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Крім того дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Оскільки спірний автомобіль відчужено ОСОБА_2 під час перебування з позивачем у зареєстрованому шлюбі, з нього підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 Ѕ частина вартості автомобіля без визнання договору купівлі-продажу недійним.

При цьому, визначаючи суму компенсації за автомобіль, колегія суддів приймає висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 8003 від 18.04.2019 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля Honda CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 16.04.2019 року складає 391400,29 грн. (т. 2 а.с 1-9).

Таким чином, з врахуванням  встановленого ч. 1 ст. 70 СК України принципу рівності часток подружжя при поділі спільного майна колегія суду вважає, що позивач має право на компенсацію Ѕ частини ринкової вартості Honda CR-V державний номерний знак НОМЕР_1 у сумі 195700,14 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – задовольнити частково.

       Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 23 вересня 2019 року -скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі – продажу недійсним, визнання транспортного засобу спільним майном подружжя, стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини вартості автомобіля марки Honda CR-V, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 – 195700,14 грн.

Решту позовних вимог ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3914 грн. та 1649,17 грн. за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 6000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 березня 2020 року.

Головуючий        І.С. Сащенко

          Судді              А.І. Овсяннікова

       І.П. Коваленко