ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-7502/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Рецебуринського Ю.Й.
Суддів: Гашицького О.В.
Лиски Т.О.
Мироненка О.В.
Мойсюка М.І.
Секретар судового засідання Александрова Я.А.
за участю представників:
позивача: не з’явились
відповідача: не з’явились
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2010 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2007-2008 роки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року позов задоволено частково.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2010 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишено без змін, уточнивши її резолютивну частину та виклавши її в наступній редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум, виключивши посилання на конкретний розмір суми, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачці.».
Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, звернулося з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення статті 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.
За таких підстав судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09.07.07р. по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року є обґрунтованими.
Також судами інстанції правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій прийняті законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 221, 223-224, 230-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді О.В. Гашицький
Т.О. Лиска
О.В. Мироненко
М.І. Мойсюк