Справа № ц-12-2192/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2010 року. Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гречаної С.І. при секретарі Вакулі А.Є.
за участю позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом
Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи Приватне підприємство «Авто-ВиолаПлюс», Закрите акціонерне товариство «Приватбанк» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2008 року Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Зазначала, що 20.02.2008 року сталося зіткнення автомобіля НОМЕР_1, належного їй на праві власності під керуванням ОСОБА_5 з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6
У результаті ДТП транспортний засіб марки «Івеко» отримав механічні ушкодження. І на його відновлення власнику автомобіля ОСОБА_1 необхідно понести затрати в розмірі 8828 грн. 27 коп. Посилаючись на те, що винною в ДТП особою був водій ОСОБА_5 якому за усною угодою передала транспортний засіб в управління, їй завдана майнова та моральна шкода та просила стягнути з відповідача на свою користь 8828 грн. 27 коп. на відновлення транспортного засобу, витрати на проведення експертизи у розмірі 450 грн, витрати з послуг евакуатора в розмірі 350 грн. витрати за стоянку автомобіля в розмірі 49 грн. 50 коп., упущену вигоду в розмірі 9360 грн., моральну шкоду в розмірі 4000 грн. судові витрати та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.
Під час розгляду справи позивачка збільшила позовні вимоги й просила стягнути упущену вигоду в сумі 63180 грн. та 10000 грн. моральної шкоди, в іншій частині позовні вимоги залишила незмінними.
В судовому засіданні позивач та її представники уточнені позовні вимоги підтримали просили про їх задоволення.
Представник ЗАТ КБ «ПриватБанк» вважав вимоги позивача обґрунтованими, зазначив, що між ОСОБА_1 та Банком укладений кредитний договір, в забезпечення виконання якого транспортний засіб марки «Івеко» знаходиться у заставі, платежі за кредитним договором ОСОБА_1 не погашає, у зв’язку з чим виникла заборгованість. Транспортний засіб марки «Івеко» станом на день ДТП був не застрахований.
Третя особа Приватне підприємство «Авто-Віола Плюс» в судове засідання представника не направила, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Відповідач у судових засіданнях вину свою не заперечував, між тим з сумою шкоди не погоджувався зазначив, що частково надав ОСОБА_1 матеріалів на відновлення автомобіля, на загальну суму 2270 грн. що підтверджується накладною №37 від 25.02.2008 року, проти інших вимог відповідач також заперечував, про що надав письмові заперечення.
В послідуючі судові засідання відповідач та його представник не з’являлися, повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд за згодою позивача ухвалив про заочний розгляд справи в порядку ст. 224-225 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача його представників, дослідивши обставини справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Судом установлено, що винною в ДТП особою, що сталася 20 лютого 2008 року приблизно о 08 год. 45 хв. по вул. Лазурній в районі будинку №52 в м. Миколаєві, є ОСОБА_5, який допустив порушення Правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення керованого ним транспортного засобу марки «Івеко» державний знак НОМЕР_3, належного ОСОБА_1 на праві власності із автомобілем НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_6 Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Зазначені обставини встановлені постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.03.2008 року справа №3-4-4653/2008, яка набрала законної сили (а.с.6).
Відповідно до договору від 01.01.2008 року, укладеного між ПП «Авто-Віола-плюс», що має ліцензію на перевезення пасажирів серія АВ №350896 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 що є власником транспортного засобу марки «Івеко» державний знак НОМЕР_3, учасники домовилися про організацію здійснення перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом (на маршрутах загального користування) закріплених за підприємством. Відповідно до підпункту 2.1.5, учасники договору мають право укладати з третіми особами угоди на умовах без обмежень предмета цього договору в межах діючого законодавства України.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В судовому засіданні установлено, що ОСОБА_5 за усною домовленістю з ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Івеко» державний знак НОМЕР_3.
Факт трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 сторонами у судовому засіданні не оспорювався.
За таких обставин відповідати за шкоду заподіяної ОСОБА_1 повинен ОСОБА_5
Приписи статей 1166, 1187 ЦК України встановлюють, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Також як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови "Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 р. N 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Висновком спеціаліста актом №063 товарознавчого дослідження складеного 12 травня 2008 року встановлено вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 в результаті його пошкодження та складає 8828 грн. 27 коп.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає за можливим стягнути з відповідача на користь позивача суму матеріальної шкоди в розмірі 2625 грн. 44 коп., яка складається з: суми 879 грн. 44 коп. – затраченої на придбання ліків, 746 грн. 00 коп. – послуги евакуатора та вартість стоянки автомобіля, 1000 грн. 00 коп. – правова допомога в кримінальному процесі, що підтверджується відповідними квитанціями наявними в матеріалах справи.
На підставі ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Крім, того відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванні при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають:
- наявність такої шкоди;
- протиправність діяння її заподіювача;
- наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями заподіювача
та вини останнього в її заподіянні.
Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
Констатуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач має нести відповідальність за спричинення позивачеві моральної шкоди, що складається, отриманням тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що потягнуло тривалий розлад здоров’я, стрес, нервові переживання, вимушено змінився ритм життя позивача та відстоюванням у суді своїх законних прав та інтересів, які охороняються законом, що стало результатом душевних страждань, які зазнав позивач.
При цьому суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку що з ПП «Урожай» на користь позивача слід стягнути відшкодування моральної (немайнової шкоди) в розмірі 2000 грн.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн. 00 коп. та на користь держави судовий збір у сумі 61 грн. 25 коп., а також на користь ГУ ДКУ у Миколаївській області витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у розмірі – 120 грн. 00 коп.
Судом установлено, що
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215, 224-225 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8627 (вісім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 77 коп. матеріальної шкоди, у тому числі: 7778,27 грн. вартість матеріального збитку; 450 грн. 00 коп. витрат на проведення експертного дослідження, 350,00 грн. послуги евакуатора, та 49 грн. 50 коп. послуг автостоянки, а також 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди, 1000 (одну тисячу) грн. витрат на правову допомогу, 96 грн. 27 коп. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В іншій частині позову позивачу відмовити.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви з надісланням особою, яка її подає, копії апеляції до апеляційної інстанції.
Суддя С.І. Гречана