У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2010 року                             м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області  в складі:

Головуючого Вавшка В.С.,

суддів: Іващука В.А., Колоса С.С.,

при секретарі: Липач Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ)  “ОТП Банк” про визнання договору частково недійсним,

за апеляційною скаргою ЗАТ “ОТП Банк”  на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 14 травня 2009 року,

у с т а н о в и л а :

           Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 14 травня 2009 року ухвалено:

Позов задовольнити.    

Визнати несправедливими умови пунктів 2.2.4. та 2.3.8.1. кредитного договору  № СL-В00/G006/2007 від 22 січня 2007 року, який був укладений між ОСОБА_5 та ЗАТ “ОТП Банк” в частині обов'язку ОСОБА_5 на  укладення договору страхування автотранспорту на умовах, що задовольняють банк та з визначеною банком страховою компанією.

    Визнати недійсними пункти 2.2.4. та 2.3.8.1. кредитного договору№ СL-В00/G006/2007 від 22 січня 2007 року, який був укладений між ОСОБА_5 та ЗАТ “ОТП Банк” в частині обов'язку ОСОБА_5 на  укладення договору страхування автотранспорту на умовах, що задовольняють банк та з визначеною банком страховою компанією.

    У апеляційній скарзі ЗАТ “ОТП Банк”  просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

    Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення останньої.

   Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

  Судом першої інстанції встановлено, що 22 січня 2007 року між ОСОБА_5 та ЗАТ “ОТП Банк” був укладений кредитний договір № СL-В00/G006/2007  на суму 34693,07 доларів США для купівлі автомобіля марки  Mitsubishi  модель Outlander 3.0 АТ ( а.с. 6-9).

    Відповідно п.2.3.8. договору № СL-В00/G006/2007  від 22 січня 2007  року позичальник, ОСОБА_5, зобов'язаний забезпечити наявність та дійсність договорів страхування протягом усього строку дії кредитного договору.

    На вимогу п.2.3.8. вказаного договору, 19 січня 2007 року позивач уклав договір страхування автомобіля марки Mitsubishi модель Outlander 3.0 АТ за      № 0001446 з ТДВ “РОСНО Україна”.

15 січня 2008 року ОСОБА_5 уклав договір страхування автомобіля марки Mitsubishi  модель Outlander 3.0 АТ за № 32-31/02/286 з ВАТ “Страхова компанія “Універсальна”.

19 січня 2009 року позивачем був укладений договір страхування автомобіля марки Mitsubishi  модель Outlander 3.0 АТ за № ТООЗ з ЗАТ СК “Столиця”.

    Згідно листа, № ВОО-01-11-1/177 від 27 січня 2009 року, ЗАТ “ОТП Банк” відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 від 21 січня 2009 року про прийняття та реєстрацію договору страхування  № Т003 від 19 січня 2009 року, ОСОБА_5 запропоновано перелік страхових компаній, договір страхування з якими ЗАТ “ОТП Банк” згоден прийняти.

    Згідно п.2.3.8.1.кредитного  договору № СL-В00/G006/2007 від 22 січня 2007 року передбачено, що договір страхування автомобіля має бути укладено на умовах, що задовольняють банк та з визначеною банком страховою компанією, якщо інше не погоджено з банком.

    Відповідно п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору, які встановлюють жорстокі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

    Відповідно ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що пункти 2.2.4. та 2.3.8.1. кредитного договору  № СL-В00/G006/2007  від 22 січня 2007 року, порушують права позивача, як споживача згідно п.3 ч.3 та              ч. 5  ст.18  Закону України “Про захист прав споживачів”.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними, оскільки позивачем під час укладання договору страхування у повній мірі були дотримані вимоги ст.985 ЦК України. Вимоги банку викладені в п.2.3.8.1.кредитного  договору № СL-В00/G006/2007 від 22 січня 2007 року в частині зобов’язання страхувальника укладати договір добровільного страхування з визначеними банком страховиками суперечать положенням ч.2 ст.985 ЦК України, оскільки відповідач відповідно до вказаного вище договору є третьою особою (вигодонабувачем), а тому не має права звужувати права страхувальника у виборі страховика.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним частини договору не суперечать положенням ч.1 ст.203 та ст.217 ЦК України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права,  є законним, справедливим та обгрунтованним, тому підстав для його скасування не вбачає.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

   у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ЗАТ “ОТП Банк” відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 14 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий суддя :

Судді: