Ухвала

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 638/8040/18

провадження № 61-3005ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фермерське господарство «Добробут-2003», про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Акціонерне товариство «Східно-Український Банк «Грант» (далі - АТ «Східно-Український Банк «Грант») звернулося до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просило в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства «Добробут-2003» (далі - ФГ «Добробут-2003») перед ним за кредитним договором від 28 липня 2011 року № 10 в розмірі 103 208,86 євро звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 56,8 кв. м, житловою площею 41,8 кв. м, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу її на прилюдних торгах за ціною, визначеною на стадії виконавчого провадження при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 травня 2019 року позов задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості ФГ «Добробут-2003» перед АТ «Східно-Український Банк «Грант» за кредитним договором від 28 липня 2011 року № 10 та додатковими угодами до нього № 1 від 27 липня 2012 року, № 2 від 10 вересня 2012 року, № 3 від 10 вересня 2013 року, № 4 від 10 вересня 2014 року, № 5 від 30 липня 2015 року та № 06 від 29 липня 2016 року в загальному розмірі 103 208,86 євро, з яких: 83 152,59 євро - заборгованість за кредитом, 8 228,19 євро - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 11 828,08 євро - пеня за прострочення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, на користь АТ «Східно-Український Банк «Грант» звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 56,8 кв. м, житловою площею 41,8 кв. м, належну на праві приватної особистої власності ОСОБА_1 : 1/2 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 липня 2001 року, виданого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вєтровою Л. О. 16 липня 2001 року за реєстровим № 1-1791. Право власності на цю частку нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_1 у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 19 липня 2001 року та записано в реєстрову книгу за реєстровим № П-1-33545; та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 травня 2013 року, номер запису про право власності: 1098116, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 69879263101, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 4087294, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С. В.; 1/2 частки на підставі договору дарування від 13 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Малік О. В. за реєстровим № 620. Право власності на цю частку нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 квітня 2015 року, номер запису про право власності: 9542628, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 69879263101, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 37023270, виданим державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малік О. В., за іпотечним договором нерухомого майна від 31 липня 2015 року № 10/1юр, посвідченим 31 липня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Мірошниченко Т. П., за реєстровим № 4038; договором № 1 від 10 серпня 2016 року про зміну умов іпотечного договору нерухомого майна від 31 липня 2015 року № 10/1юр, посвідченим 10 серпня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Мірошниченко Т. П., за реєстровим № 4308, шляхом її продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною на стадії виконавчого провадження, при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року (повний текст якої складено 20 січня 2020 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 травня 2019 року змінено в частині визначення розміру заборгованості ФГ «Добробут-2003» за кредитним договором від 28 липня 2011 року. В рахунок погашення заборгованості ФГ «Добробут-2003» за укладеним 28 липня 2011 року з АТ «Східно-Український Банк «Грант» договором кредиту № 10 та додатковими угодами до нього № 1 від 27 липня 2012 року, № 2 від 10 вересня 2012 року, № 3 від 10 вересня 2013 року, № 4 від 10 вересня 2014 року, № 5 від 30 липня 2015 року та № 6 від 29 липня 2016 року в загальному розмірі 84 301,90 євро, з яких: 83 152,59 євро - заборгованість за кредитом, 1 114,89 євро - заборгованість за процентами за користування кредитом, 34,42 євро - пеня за порушення виконання зобов`язань, звернено стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 56,8 кв. м, житловою площею 41,8 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 липня 2001 року, виданого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вєтровою Л. О. та на підставі договору дарування від 30 квітня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малік О. В., шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною, визначеною на стадії виконавчого провадження при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

11 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на те, що розмір судового збору, який підлягає сплаті, є значним для нього як для людини похилого віку, яка має проблеми зі здоров`ям і потребує систематичного лікування. Єдиним джерелом його існування є пенсія, розмір якої дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06 лютого 2020 року № 660/02.21-20 розмір його щомісячної пенсії за період з січня 2019 року по березень 2019 року становив 2 066,34 грн, а з березня 2019 року по січень 2020 року - 2 377,11 грн. Сукупний розмір його доходів за 2019 рік становив 27 903,78 грн, що практично дорівнює розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги. На підтвердження вказаних обставин заявник надав довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06 лютого 2020 року № 660/02.21-20. Крім того, квартира, на яку звернено стягнення, є єдиним його житлом, в якому він зареєстрований і проживає разом з членами його родини. Тому позов стосується його житлових прав. Його сім`я має статус багатодітної і малозабезпеченої. На підтвердження цих доводів заявник надав копії довідок Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04 жовтня 2019 року № 1198 і Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради Виконавчого комітету Харківської міської ради від 21 листопада 2019 року № 1616.

Клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що відповідачі у справі не є суб`єктами, на яких поширюється дія цієї правової норми, оскільки вона стосується лише позивачів.

Водночас відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Враховуючи наведене, відповідач у справі може за певних обставин (дійсної неспроможності сплатити судовий збір, підтвердженої належними доказами) бути звільненим від сплати судового збору або його сплата може бути відстрочена чи розстрочена, розмір судового збору може бути зменшений судом.

Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 травня 2019 року встановлено, що при поданні позову в цій справі підлягав сплаті судовий збір в розмірі 12 375 грн.

Таким чином, судовий збір за подання касаційної скарги складає 24 750 грн (12 375 грн х 200 %).

Надана заявником довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06 лютого 2020 року № 660/02.21-20 про розмір його щомісячної пенсії не є беззаперечним і достатнім доказом його скрутного майнового стану та не підтверджує з достовірністю тієї обставини, що він не може сплатити судовий збір, оскільки заявник не надав доказів про наявність чи відсутність у нього інших доходів, рухомого або нерухомого майна та їх обсягу, цінних паперів, можливості розпоряджатися ними.

Разом з тим вказана довідка підтверджує розмір його доходу за попередній календарний рік лише у вигляді пенсії.

Додана до клопотання довідка Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04 жовтня 2019 року № 1198 містить відомості про склад сім`ї ОСОБА_3 , тобто іншої особи, а не заявника.

Довідка Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради Виконавчого комітету Харківської міської ради від 21 листопада 2019 року № 1616 видана ОСОБА_4 про те, що вона дійсно перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення і отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям в розмірі 1 589,46 грн на місяць на сім`ю. Разом з тим, згідно із вказаною довідкою Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту заявник не входить до складу сім`ї ОСОБА_4 .

Враховуючи те, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру доходу заявника за попередній календарний рік, однак він не надав достатніх та переконливих доказів на підтвердження свого скрутного майнового стану, його клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно задовольнити частково, а саме відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Таке вирішення клопотання, з однієї сторони, забезпечить доступ ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції, а з іншої сторони, сприятиме справедливості здійснення судових процедур та реалізації принципу рівності сторін цивільного процесу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень в цій справі, заявник зазначив, що суди не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 754/4727/16-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 355/689/16-ц, та Верховного Суду України, викладених у постановах від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1049цс15, від 21 жовтня 2015 року у справах № 6-1484цс15 і № 6-1033цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1469цс15, від 02 березня 2016 року у справі № 6-3064цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, згідно з якими за положеннями частини другої статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) громадянам України, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. У разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і частини другої статті 109 ЖК УРСР. У такому випадку необхідно захистити права колишнього власника, застосувавши положення статті 109 ЖК УРСР, яка передбачає можливість виселення попереднього власника лише з наданням іншого житлового приміщення. Крім того, місцевий суд не врахував правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 06 березня 2019 року у справі № 286/1693/17, згідно з якою після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Зі змісту викладених в касаційній скарзі доводів вбачається, що заявник оскаржує судові рішення в цій справі на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Оскільки доводи касаційної скарги, що є підставою для відкриття касаційного провадження, викликають необхідність їх перевірки, слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.

ОСОБА_1 заявив клопотання про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, посилаючись на те, що наразі у спірній квартирі зареєстровані та фактично проживають вісім осіб, серед яких троє малолітніх дітей. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. від 25 червня 2019 року ВП № 59416219 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 червня 2019 року № 638/8040/18, тому існує реальна небезпека реалізації спірної квартири, яка є єдиним його житлом, шляхом проведення прилюдних торгів.

Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Наведені у клопотанні обставини дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року до закінчення касаційного провадження, тому клопотання слід задовольнити.

Керуючись статтями 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити частково.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 24 750 (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят) грн до ухвалення судового рішення у справі.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року.

Витребувати з Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу № 638/8040/18 за позовом Акціонерного товариства «Східно-Український Банк «Грант» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Фермерське господарство «Добробут-2003», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення задовольнити.

Зупинити виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 січня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 27 березня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов