ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 629/4590/17

Провадження № 14-525цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - Лозівська районна державна адміністрація Харківської області, про визнання права користування земельними ділянками та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, постановлену у складі суддів Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,

УСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Держгеокадастр), третя особа - Лозівська районна державна адміністрація Харківської області (далі - Лозівська РДА), про визнання права постійного користування земельними ділянками.

2. Позовна заява мотивована тим, що на підставі рішення Лозівської районної Ради народних депутатів Лозівського району Харківської області від 22 жовтня 1997 року (далі - рішення райради) йому був виданий державний акт на право постійного користування землею серії ХР № 20-00-008570 (далі - державний акт). Згідно з цим актом позивачу для ведення селянського (фермерського) господарства були надані в постійне користування землі загальною площею 100 га у визначених межах, які складалися із земельної ділянки площею 30 га, розташованої на території Павлівської сільської ради, та земельної ділянки площею 70 га, розташованої на території Надеждівської сільської ради. Щоб зареєструвати своє право користування відповідною землею, яке виникло ще в 1997 році, позивач звернувся до Держгеокадастру, однак йому було відмовлено з тих підстав, що він не надав необхідних графічних матеріалів, а в плані зовнішніх меж землекористування державного акта визначені виключно межі земельної ділянки площею 30 га.

3. Позивач просив суд визнати право постійного користування земельними ділянками, які розташовані на території Надеждівської сільської ради, загальною площею 70 га (чотири окремі земельних ділянки площею: 4 га, 6 га, 10 га, 50 га), право на які посвідчується державним актом, та зобов`язати Держгеокадастр видати дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на території нині Павлівської Другої сільської ради - площею 30 га, Надеждівської сільської ради - площею 70 га (чотири окремі земельних ділянки площею: 4 га, 6 га, 10 га, 50 га).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2018 року позов задоволений: визнане за позивачем право постійного користування зазначеними земельними ділянками, яке посвідчується державним актом. Відтак Держгеокадастр зобов`язаний видати дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж відповідних земельних ділянок.

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що матеріали справи не містять доказів того, що Лозівська РДА оскаржує, не визнає або порушує право позивача на самостійне господарювання на вказаних землях, які передані ОСОБА_1 у постійне користування згідно з рішенням райради, тому відсутні підстави не визнавати право позивача, передбачене державним актом та законодавством, а зазначена відмова Держгеокадастру не порушує таке право позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2018 року скасоване, провадження у справі за відповідним позовом ОСОБА_1 про визнання права постійного користування земельними ділянками закрите, питання розподілу судових витрат вирішене.

7. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач створив фермерське господарство, задля діяльності якого й була отримана відповідна земля, а відтак цей спір пов`язаний з визнанням права постійного користування земельними ділянками селянським (фермерським) господарством та наданням йому дозволу на розробку відповідної технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, тому має розглядатись за правилами господарського судочинства. Зокрема, апеляційний суд послався на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13 березня 2018 року (справа № 348/992/16-ц), від 20 червня 2018 року (справа № 317/2520/15-ц) та від 10 жовтня 2018 року (справа № 694/1211/16-ц).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. У квітні 2019 року ОСОБА_1 , якого представляв ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати відповідну ухвалу апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

9. Касаційна скарга мотивована тим, що земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов`язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі про надання чи продаж із земель державної або комунальної власності земельної ділянки для розширення господарства, підсудні господарським судам. Тому правовідносини, які виникли за участю громадянина, що є членом фермерського господарства, і стосуються визнання його права на землю, а не права на землю фермерського господарства для його розширення, підсудні саме цивільним судам.

Доводи інших учасників справи

10. У червні 2019 року Держгеокадастр надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просив ухвалу апеляційного суду залишити без змін, оскільки останнім було враховано порушення правил юрисдикції при вирішенні справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

11. Ухвалою Верховного Суду, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі.

12. 28 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі позивача доводів, передбачених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Згідно із цією нормою справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

13. З огляду на те, що ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року з підстав, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, 01 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

14. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду натаке.

15. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

16. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

17. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

18. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

19. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

20. У статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

21. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

22. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

23. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

24. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

25. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

26. Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

27. Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

28. Суди встановили, що ОСОБА_1 є землекористувачем земельних ділянок, що розташовані на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області загальною площею 70 га (4 га, 6 га, 10 га та 50 га), на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХР № 20-00-008570, виданого на підставі рішення Лозівської районної Ради народних депутатів Лозівського району Харківської області ХІІI сесії ХХII скликання від 22 жовтня 1997 року.

29. Таким чином, вказані правовідносини урегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (далі - Закон № 2009-XII), у статті 2 якого вказано, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

30. У статті 9 цього Закону передбачалося, що після одержання державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи; одержує печатку із своїм найменуванням і адресою; відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку; вступає в ділові відносини з іншими підприємствами, установами та організаціями; визнається як самостійний товаровиробник державними і господарськими органами при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

31. Аналогічно врегульовані і правовідносини зі створення та діяльності фермерського господарства Законом України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 937-IV (далі - Закон № 937-IV), у статті 1 якого вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

32. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 937-IV).

33. Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

34. За заявою ОСОБА_1 на підставі розпорядження Лозівської РДА від 31 березня 1998 року № 178 було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «Старт». Дата проведення державної реєстрації - 31 грудня 1998 року (а. с. 8, 9, т. 1).

35. Отже, на час розгляду цієї справи у 2017 році було зареєстроване Селянське (фермерське) господарство «Старт», яке є фактичним землекористувачем, тобто сторонами спору є юридичні особи.

36. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

37. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 12-131гс19), від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18), від 15 січня 2020 року у справі № 695/2632/17(провадження № 14-401цс19).

38. Тобто, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

41. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач /підпис/В. В. Пророк

Судді: /підпис/Н. О. Антонюк /підпис/О. Р. Кібенко

/підпис/Т. О. Анцупова /підпис/В. С. Князєв

/підпис/С. В. Бакуліна /підпис/Л. М. Лобойко

/підпис/В. В. Британчук /підпис/Н. П. Лященко

/підпис/М. І. Гриців /підпис/О. Б. Прокопенко

/підпис/Д. А. Гудима /підпис/Л. І. Рогач

/підпис/В. І. Данішевська /підпис/О. М. Ситнік

/підпис/Ж. М. Єленіна /підпис/В. Ю. Уркевич

/підпис/О. С. Золотніков /підпис/О. Г. Яновська