Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 756/14222/16-ц

провадження № 61-47253св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року у складі судді Луценка О. М. та постанову Київського апеляційного суду

від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В.,

Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р. О., публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», зараз акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що 16 листопада 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № К2S4G10000001648, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 558 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних строком до 11 листопада

2027 року на придбання у власність квартири АДРЕСА_1 .

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

16 листопада 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № К2S4G10000001648.

Відповідно до договору іпотеки № К2S4G10000001648 від 16 листопада

2007 року ОСОБА_1 передала в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк» квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада

2011 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

№ К2S4G10000001648 від 16 листопада 2007 року в розмірі 632 388,60 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки АТ КБ «ПриватБанк».

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 березня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором

№ К2S4G10000001648 від 16 листопада 2007 року в розмірі 647 363,33 грн та судові витрати в розмірі 1 820,00грн.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09 червня

2015 року виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

03 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. на підставі договору іпотеки прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31677187, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ КБ «ПриватБанк». На підставі вищезазначеного рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 16696482.

Правочин зі звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття у власність та перереєстрація права власності, що оформлено рішенням приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

№ 31677187 від 03 жовтня 2016 року, відбувся з порушенням умов договору іпотеки, вимог законодавства України, чим порушено майнові права позивача та право власності на предмет іпотеки, а рішення нотаріуса про реєстрацію є незаконним.

ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31677187

від 03 жовтня 2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. про державну реєстрацію права власності за АТ КБ «Приват Банк» на однокімнатну квартиру

АДРЕСА_1 ; скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 16696482 про державну реєстрацію за АТ КБ «Приват Банк» право власності на вказану квартиру, що здійснена 28 вересня 2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Та вказав, що наявність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо воно не виконане, не позбавляє іпотекодержателя реалізувати своє право на звернення стягнення у інший спосіб, передбачений Законом.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 листопада 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось рішення Оболонського районного суду міста Києва

від 22 листопада 2011 року, яким в рахунок погашення заборгованості, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки АТ КБ «ПриватБанк».

За наявності вказаного судового рішення, АТ КБ «ПриватБанк» втратило передбачену іпотечним договором та Законом України «Про іпотеку» можливість на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки повідомленню

АТ КБ «ПриватБанк» від 04 травня 2016 року № Е.К2.0.0.0.0/16-2355 про початок реалізації предмету іпотеки, у зв`язку із чим запропонувало заявнику викупити предмет іпотеки в строк 30 днів з моменту отримання повідомлення.

Боржник ніякої письмової вимоги про усунення порушення від іпотекодержателя не отримував, та не попереджений належним чином про ймовірність переходу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки.

Відповідачем не надано суду описів вкладення та касових чеків, які б свідчили про направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушення від іпотекодержателя.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопад 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Оболонського районного суду міста Києва.

Зупинено виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва

від 23 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 16 листопада

2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № К2S4G10000001648, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 558 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних строком до 11 листопада 2027 року на придбання у власність квартири АДРЕСА_1 .

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

16 листопада 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № К2S4G10000001648.

Відповідно до договору іпотеки № К2S4G10000001648 від 16 листопада

2007 року ОСОБА_1 передала в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк» квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктами 3.2, 3.2 договору іпотеки, у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов?язання в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим договором, договором про іпотечний кредит або чинним законодавством, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством. Іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, передбачені договором про іпотечний кредит, у повному обсязі.

Відповідно до пункту 4.2 договору іпотеки, звернення стягнення за цим договором здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

Пунктом 4.3 договору іпотеки сторони узгодили, що даний пункт договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, на підставі цього договору, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада

2011 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

№ К2S4G10000001648 від 16 листопада 2007 року в розмірі 632 388,60 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки АТ КБ «ПриватБанк».

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 березня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором

№ К2S4G10000001648 від 16 листопада 2007 року в розмірі 647 363,33 грн та судові витрати в розмірі 1 820,00грн.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09 червня

2015 року виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

03 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. на підставі договору іпотеки прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31677187, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ КБ «ПриватБанк». На підставі вищезазначеного рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 16696482.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав на нерухоме майно, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Тобто у випадку порушення основного зобов`язання для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля іпотекодержателя та вчинення ним дій, передбачених законом.

З урахуванням, що сторони договору іпотеки встановили іпотечне застереження, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) та від 07 листопада 2018 року у справі № 520/6819/14-ц (провадження № 14-343цс18).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 грудня

2019 року у справі № 712/15975/17 (провадження № 61-42676св18).

Аргументи касаційної скарги про те, що наявність судового рішення, яке набрало законної сили та на підставі якого відкрито виконавче провадження, і одночасне задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку є подвійним стягненням, колегія суддів відхиляє.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі 310/11024/15-ц (провадження № 14-14-112цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса».

Отже, сама по собі наявність відкритого виконавчого провадження і невиконаного рішення суду не позбавляє права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги в інший спосіб, передбачений договором про іпотеку.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

В. П. Курило