Справа №2-1849/07

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2007 р.          м. Білгород - Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - одноособово судді Ступакової І.Г.

при секретарі Калініної О.С.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Білгород -Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про визнання договору купівлі - продажу дійсним і визнання права власності на відчужуване майно за договором, вказуючи, що 10 грудня 2006 року між ним і відповідачкою був укладений договір купівлі - продажу, який не був нотаріально засвідчений, хоча всі істотні умови угоди з обох сторін були виконані повністю та належним чином. Наслідком не завірення нотаріально договору стала його недійсність, що спричинило порушенню майнових прав позивача, які вона має намір на даний час реалізувати, в зв'язку з чим звертається до суду. Відповідачка в попередньому судовому засіданні з позовом погодилась заперечень проти позову не має, пояснивши, що в дійсності договір укладений 10.12.2006 року між нею та позивачем не був нотаріально засвідчений, хоча спору щодо виконання істотних умов за договором не має, оскільки нею було передано спірне майно у власність позивача, за яке вона отримала безпосередньо від позивача гроші. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.У попередньому судовому засіданні встановлено, що 10 грудня 2006 року в м.Білгород-Дністровському між позивачем і відповідачкою у письмовій формі був укладений договір купівлі -продажу, згідно якого відповідачка продала, а позивач купив 31/100 частину комплексу будинків та споруд, розташованого по АДРЕСА_1 та складається в цілому з: виробничого приміщення з залізо - бетонних блоків, загальною площею 356,6 кв.м. № 1, цегельного адмінбудинку, загальною площею 337,4 кв.м. № 2, бетонного вузлу з залізо -бетонних блоків, загальною площею 44,4 кв.м. № 4, складу з залізо - бетонних блоків, загальною площею 105,4 кв.м. № 5, складу - гаражу з залізо - бетонних блоків, загальною площею 307,5 кв.м. № 6, за яку позивачем була цілком здійснена обумовлена оплата, що підтверджується п. 2.2 зазначеного договору (а.с. 6-7). Відчужена спірна 31/100 частина комплексу будинків та споруд належала відповідачці до часу її продажу на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу від 12.06.2002 року НОМЕР_1, зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_2 (а.с.8). Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму. Сторонами за договором було здійснено повне виконання усіх істотних умов, а саме, відповідачкою була передана, а позивачем прийнята у свою власність спірна 31/100 частина комплексу будинків та споруд зі здійсненням за неї повного розрахунку. Внаслідок того, що договір був укладений з порушенням встановленої ст.ст. 209, 657 ЦК України для нього форми, а саме: не був нотаріально засвідчений, через відмову відповідачки, даний факт став перешкодою позивачу в оформленні його майнових прав та підставою для визнання укладеного договору недійсним. У відповідності зі ст. 220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

2

На даний час позивач повністю розпоряджається придбаною 31/100 частиною комплексу будинків та споруд, розташованого по АДРЕСА_1 на свій розсуд, прийняв її у своє володіння та користування, що являється складовою права власності на яке позивач має право, як суб'єкт права приватної власності відповідно до ст. ст. 317, 318, 325 ЦК України.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майно, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

У відповідності зі ст. 12 п.2 Закону України «Про власність» громадянин набуває право власності на майно отримане внаслідок укладення інших договорів, не заборонених законом.

Враховуючи вищевикладене, а також, що сторонами були виконані усі істотні умови угоди в добровільному порядку по справжній волі, що не заперечується сторонами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, укладеного 10.12.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнавши за останнім право власності на 31/100 частину комплексу будинків та споруд, розташованого по АДРЕСА_1 та складається в цілому з: виробничого приміщення з залізо - бетонних блоків, загальною площею 356,6 кв.м. № 1, цегельного адмінбудинку, загальною площею 337,4 кв.м. № 2, бетонного вузлу з залізо - бетонних блоків, загальною площею 44,4 кв.м. № 4, складу з залізо - бетонних блоків, загальною площею 105,4 кв.м. № 5, складу - гаражу з залізо -бетонних блоків, загальною площею 307,5 кв.м. № 6 обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст. ст. 209, 220, 317, 318, 325, 334, 526, 530, 638, 655,657 ЦК Україна, ст. 12 п.2 Закону України «Про власність», ст. ст. 10, 11, 130, 174, 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу, укладений 10.12.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив 31/100 частину комплексу будинків та споруд, розташованого по АДРЕСА_1 та складається в цілому з: виробничого приміщення з залізо - бетонних блоків, загальною площею 356,6 кв.м. № 1, цегельного адмінбудинку, загальною площею 337,4 кв.м. № 2, бетонного вузлу з залізо - бетонних блоків, загальною площею 44,4 кв.м. № 4, складу з залізо - бетонних блоків, загальною площею 105,4 кв.м. № 5, складу - гаражу з залізо -бетонних блоків, загальною площею 307,5 кв.м. № 6 - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 31/100 частину комплексу будинків та споруд, розташованого по АДРЕСА_1 та складається в цілому з: виробничого приміщення з залізо - бетонних блоків, загальною площею 356,6 кв.м. № 1, цегельного адмінбудинку, загальною площею 337,4 кв.м. № 2, бетонного вузлу з залізо -бетонних блоків, загальною площею 44,4 кв.м. № 4, складу з залізо - бетонних блоків, загальною площею 105,4 кв.м. № 5, складу - гаражу з залізо - бетонних блоків, загальною площею 307,5 кв.м. № 6.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20- днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.