Справа № 2-87/10                                                                                                                                                      

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 березня 2010 року                              

Андрушівський районний суд  Житомирської області у складі:

головуючого  судді – Брагіна В.І.

при секретарі -      Лавренчук Л.М.

з участю: позивача – ОСОБА_1,представника відповідача – ОСОБА_2,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним підвищення розміру процентів за договором про іпотечний кредит,зобов’язання знизити процентну ставку,визнання просрочення кредитора,стягнення моральної шкоди,суд,-

встановив:

       Позивач звернувся з позовом до суду,в якому зазначив,що 11.04.2008 року між ним та відповідачем був укладений договір про іпотечний кредит № ZRGWG40000006871,згідно якого,він отримав кошти в сумі 100000 грн. з умовою оплати ним відсотків в розмірі 15.00% річних за користування кредитом,строком до 11.04.2022 року. Відповідно до п.2.4. договору йому був встановлений щомісячний платіж погашення кредиту та відсотків в сумі не менше 1441,06 грн. Починаючи з 01.02.2009 року відповідач в односторонньому порядку збільшив розмір процентів за користування кредитом до 30% та вимагає сплачувати щомісяця на погашення кредиту та відсотків суму не меншу 2541,88 грн. Згідно п.8.9 даного договору,відповідач не мав права без належної аргументації,згоди позичальника та додаткової угоди збільшувати процентну ставку. Він на це згоди не давав,а навпаки повідомив кредитора про свою незгоду. Тим же п.8.9. передбачено,що при збільшені процентної ставки кредитор протягом 14 календарних днів з дати її збільшення,письмово повідомляє позичальника,але останній такого повідомлення не отримував. Зміна відсоткової ставки є зміною умов договору,а п.10.2 договору передбачено що договір може бути змінений лише за взаємною згодою сторін.Крім цього зазначив,що відповідач підвищив процентну ставку після введення в дію Закону України № 661-VI від 12.12.2008 року,яким внесені зміни в ст.55 ч.4 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,яким заборонено банкам змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.Просив визнати недійсним підвищення відсотків від 15% до 30% за договором про іпотечний кредит від 11.04.2008 року № ZRGWG40000006871, зобов’язати відповідача відновити становище,яке існувало до 01.02.2009 року.Визнати дії відповідача з 01.02.2009 року як прострочення кредитора та зобов’язати внесені ним з 01.02.2009 року кошти зарахувати в погашення тіла кредиту та не нараховувати проценти.Також зазначив,що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдана моральна шкода,яка полягає в тому,що він втратив душевний спокій,несе моральні страждання.Просив стягнути з відповідача 20000 грн. на відшкодування  моральної шкоди.  

        Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі,обґрунтувавши їх наведеними в позовній заяві обставинами. Додав,що в зв’язку з відмовою відповідача приймати та зараховувати в рахунок погашення кредиту щомісячні платежі в сумі 1441,06 грн.,починаючі з лютого 2009 року по даний час погашення кредиту в зазначеній сумі здійснювалося ним на рахунок відповідача через інші банки з зазначенням призначення платежу.

        Представник відповідача в судовому засідання позов не визнав,пояснив,що  банк своєчасно повідомив позивача про зміну процентної ставки та вважає,що його письмова незгода з повідомленням значення не має.Також зазначив,що процентна ставка була збільшена у зв’язку з зміною курсу долара США до гривні. Підстав для збільшення процентної ставки,передбачених п.8.9   за договором про іпотечний кредит від 11.04.2008 року № ZRGWG40000006871 – не має.Просив в задоволенні позову відмовити.

        Вислухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи,суд встановив: 11.04.2008 року між сторонами був укладений договір про іпотечний кредит № ZRGWG40000006871,згідно якого позивач отримав від відповідача строковий кредит в розмірі 100000 грн. з умовою оплати відсотків в розмірі 15,00% річних та зобов’язаний був здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами в сумі не менше 1441,06 грн.,з кінцевим терміном повернення 11.04.2022 року (а.с.5-12). Відповідач в односторонньому поряду з 01.02.2009 року збільшив розмір відсоткової ставки за користування кредитом до 30% та визначив щомісячний платіж на погашення кредиту та відсотків в сумі не менш як 2541,88 грн. Про намір підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом відповідач повідомив  позивача листом № 20.1.3.2/6-33384 від 25.12.2008 року,зданого на почтове відділення 9.01.2009 року. Про збільшення процентної ставки  протягом 14 календарних днів з дати її збільшення позивач не повідомлявся. Відповідно до платіжних доручень з лютого 2009 року по лютий 2010 року позивач щомісячно на рахунок відповідача перераховував в рахунок погашення кредиту 1441,06 грн.

        Зазначені обставини підтверджені дослідженими судом доказами та вважаються судом доведеними.  

        Спірні правовідносини виникли з цивільних відношень та регулюються ст.58 Конституції України,ст.ст.15,16,23 ч.3,203,215 ч.1-2,613,1056-1 ЦК України,ст.55 ч.4 Закону України «Про банківську діяльність»,Законом України № 661-VI від 12.12.2008 року,ст.ст.18,21,22 Закону України «Про захист прав споживачів», договором про іпотечний кредит № ZRGWG40000006871 від 11.04.2008 року,укладеним між сторонами.

       При вирішенні спору суд виходить з положень ст.58 Конституції України,якою встановлено,що закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії у часі,крім випадків коли вони пом’якшують,або скасовують відповідальність особи та вважає,що в зазначеному випадку повинен бути застосований Закон України № 661-VI від 12.12.2008 року,яким внесені зміни в ст.55 ч.4 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,до ст.1056 ЦК України.

      У відповідності з ч.2,3 ст.1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку та умова договору,щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

       Згідно ст. 55 ч.4 Закону України «Про банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів,зокрема збільшувати розмір процентної ставки,за кредитними договорами,або зменшувати її розмір за договором банківського вкладу,за винятком випадків встановлених законом.

        Враховуючі,що Закон України № 661-VI від 12.12.2008 року яким внесені зміни в ст.55 ч.4 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,до ст.1056 ЦК України,набрав чинності 9.01.2009 року,а відповідачем в односторонньому поряду збільшено розмір відсоткової ставки за користування кредитом до 30% з 01.02.2009 року,тобто після набрання зазначеним Законом чинності,суд прийшов до висновку,що позов в цій частині підлягає задоволенню та визнає недійсним підвищення розміру процентної ставки з 15%до 30% за договором про іпотечний кредит від 11.04.2008 року № ZRGWG40000006871,зобов’язує відповідача відновити становище,яке існувало до 01.02.2009 року,тобто виконувати умови п.1.1.;2.4 договору.

         Вирішуючи позовні вимоги про визнання дій відповідача з 1.02.2009 року як прострочення кредитора суд виходить з вимог ст.613 ЦК України,згідно якої,кредитор вважається таким,що просрочив,якщо він відмовився прийняти належне виконання,запропоноване боржником та боржник за грошовим зобов’язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Судом встановлено,що починаючі з 9.02.2009 року по даний час відповідач безпідставно відмовлявся зараховувати сплачені позивачем  з лютого 2009 року по лютий 2010 року щомісячні платежі  в рахунок погашення кредиту в розмірі 1441,06 грн. такі дії відповідача суд визнає як прострочення кредитора та зобов’язує внесені позивачем з 01.02.2009 року по 23 березня 2010 року кошти,зарахувати в погашення тіла кредиту та не нараховувати проценти,задовольняючи позовні вимоги в цій частині.

         Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд виходить з положень ч.2 ст.23 ЦК України про те,що особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої душевними стражданнями у зв’язку з неправомірною поведінкою щодо неї самої. Судом встановлено,що у зв’язку з неправомірним порушенням відповідачем зобов’язань по договору,позивач, починаючи з лютого 2009 року відчував душевні страждання з приводу можливої зміни свого матеріального становища,враховуючи листи відповідача про можливе накладення арешту на його майно,стягнення одноразово усієї суми кредиту з врахуванням відсотків та штрафних санкцій,заборони йому виїзду за межі України.Зазначені душевні страждання суд оцінює в 500 грн.,задовольняючи позов в цій частині частково.

         Задовольняючи позов суд стягує на користь позивача з відповідача понесені ним судові витрати при подачі позову в сумі 37 грн. 80 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         В зв’язку з тим,що позивач у відповідності з законом звільнений від сплати судового збору за заявою про захист прав споживачів,суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 76 грн.50 коп.    

         Керуючись ст.58 Конституції України,ст.ст.15,16,23 ч.3,203,215 ч.1-2,613,1056-1 ЦК України,ст.55 ч.4 Закону України «Про банківську діяльність»,Законом України № 661-VI від 12.12.2008 року,ст.ст.18,21,22 Закону України «Про захист прав споживачів», договором про іпотечний кредит № ZRGWG40000006871 від 11.04.2008 року,ст.ст.10,11,60,118,209,212,214,215 ЦПК України,суд,-

вирішив:

          Позов задовольнити частково.

          Визнати недійсним підвищення недійсним підвищення розміру процентної ставки з 15%до 30% за договором про іпотечний кредит від 11.04.2008 року № ZRGWG40000006871,укладеним між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».

          Зобов’язати Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відновити становище,яке існувало до 01.02.2009 року,тобто зобов’язати виконувати умови п.1.1.;2.4 договору про іпотечний кредит від 11.04.2008 року № ZRGWG40000006871 в редакції від 11.04.2008 року.

           Визнати дії закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в частині відмови зараховування сплачених ОСОБА_1  з 9 лютого 2009 року по лютий 2010 року щомісячні платежі  в рахунок погашення кредиту в розмірі 1441,06 грн. як прострочення кредитора з 01.02.2009 року та зобов’язати внесені ОСОБА_1  з 01.02.2009 року по 23 березня 2010 року кошти,зарахувати в погашення тіла кредиту та не нараховувати проценти.

          Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 грн.

          Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 37 грн. 80 коп.  

          Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь  держави судовий збір в сумі 76 грн.50 коп.    

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів після його проголошення,апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: