Справа № 341/1464/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/270/20

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач Василишин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача                        Василишин Л.В.,

суддів:                                Матківського Р.Й., Максюти І.О.,

секретаря                                Мельник О.В.

за участю                                представника апелянта Милитчука С.М.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду від 28 листопада 2019 року в складі судді Юсип І.М., ухвалене у м. Галич, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 22 серпня 2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»,( який відступив право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 150 000,00 грн, строком до 18 серпня 2017 року, зі сплатою процентів за користування в розмірі 15,5 % річних.

В процесі розгляду справи збільшивши позовні вимоги, та посилаючись на те, що станом на 10 січня 2019 року заборгованість за кредитним договором становила 237 008,49 грн, з яких: 83 824,00 грн – заборгованість за кредитом, 73 629,95 грн – заборгованість зі сплати відсотків, 5 022,48 грн – заборгованість зі сплати комісії, 39 954,69 грн – заборгованість зі сплати пені, 3 513,72 грн – заборгованість зі сплати 3% річних згідно статті 625 ЦК України, 18 836,29 грн – заборгованість зі сплати відсотків на рівні облікової ставки НБУ згідно статті 1048 ЦК України, 12 227,36 грн – заборгованість зі сплати інфляційних втрат згідно статті 625 ЦК України, в добровільному порядку боржник відмовляється погасити заборгованість, позивач просив її стягнути з відповідача.

Рішенням Галицького районного суду від 28 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 218 015,50 грн заборгованості за кредитним договором, укладеним 17 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», з яких: 83 824,00 грн – заборгованість за кредитом, 73 629,95 грн – заборгованість зі сплати відсотків, 5 022,48 грн – заборгованість зі сплати комісії, 39 954,69 грн – заборгованість зі сплати пені, 3 513,72 грн – заборгованість зі сплати 3% річних у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання в силу статті 625 ЦК України, 12 070,66 грн – заборгованість зі сплати інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання в силу статті 625 ЦК України.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 5 299,87 грн сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що він не був письмово повідомлений рекомендованим листом ні про відступлення прав за іпотечним кредитом, ні про грошову вимогу, яка підлягає виконанню, ні про фактора, якому має бути здійснений платіж, ні про нові банківські реквізити на які мав бути здійснений платіж. Позивач не довів вручення йому листа про зміну умов договору та не довів факт його вручення особисто під розписку, таким чином, позивач не довів належними доказами свого права звернення з позовом щодо стягнення заборгованості за іпотечним кредитним договором.

Вказує, що ТОВ «Кредитні ініціативи» в односторонньому порядку внесло зміни до графіку погашення кредиту без внесення змін до договору у встановленому порядку.

Зазначає, що позивачем не було представлено розгорнутий розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором станом на 17 грудня 2012 року, тобто до закриття у серпні 2012 року рахунків ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», у зв`язку з чим банк сприяв утворенню значної заборгованості позичальника, що тягне за собою відстрочення виконання зобов`язань та призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування кредитними коштами.

Вважає, що копії договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року не можуть бути належним доказом по справі, оскільки у пункті 3 договору відсутня сума основних прав вимоги та ціна продажу кредитного портфеля, до матеріалів справи не долучено реєстр позичальників, підписаний сторонами, відсутні докази оплати новим кредитором первісному кредитору ціни продажу кредитного портфеля та відсутнє письмове поштове повідомлення про вручення первісним кредитором боржника про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Вказує, що ним у 2011 році було сплачено в рахунок погашення кредитної заборгованості 73 328,82 грн, а за шість місяців 2012 року 13 296,48 грн, однак суд першої інстанції не дав оцінки даній обставині та не дослідив чи врахована дана сума при розрахунку заборгованості станом на 17 грудня 2012 року.

Також, у матеріалах справи відсутні дані про передачу первинних бухгалтерських документів від первісного кредитора новому кредитору.

Зазначає, що 11 серпня 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулися до нього з позовом про дострокове стягнення кредитних коштів, а тому після 11 серпня 2015 року позивач не мав права нараховувати, а суд першої інстанції стягувати додаткові суми відсотків та пені.

У зв`язку з вищенаведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України сторонами не подавався.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта Милитчук С.М. апеляційну скаргу підтримав з вищенаведених підстав.

Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» – Матвійчук М.З. апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 неналежним чином виконував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає частковому стягненню.

Судом встановлено, що 22 серпня 2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 760, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 150 000,00 грн, строком до 18 серпня 2017 року, зі сплатою процентів за користування в розмірі 15,5 % річних (том 1 а.с. 5-9).

28 липня 2011 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору про іпотечний кредит № 760 від 22 серпня 2007 року за умовами якого виконання зобов`язань позичальника забезпечується іпотекою, предметом іпотеки є чотирикімнатна квартира житловою площею 41,5 кв.м., загальною площею 60 кв.м. по АДРЕСА_1 та визначено рахунки банку на які необхідно здійснювати погашення кредиту (том 1 а.с. 13-14).

30 грудня 2011 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору № 760 від 22 серпня 2007 року за умовами якого визначено рахунки банку на які необхідно здійснювати погашення кредиту (том 1 а.с. 15-16).

17 грудня 2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТзОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за кредитними договорами, в т.ч. і за кредитним договором укладеним 22 серпня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (том 1 а.с. 20-31).

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 договору відступлення прав вимогибанк відступає новому кредитору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. З моменту відступлення банком новому кредитору прав вимоги заборгованість від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для нового кредитора та вважаються наданими йому. Разом з правами вимоги до нового кредитора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та не сплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України)

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (стаття 1078 ЦК України).

Отже, відповідно до договору відступлення прав вимогивідбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно проведеного позивачем розрахунку заборгованості, станом на 10 січня 2019 року заборгованість ОСОБА_2 становить 237 008,49 грн, з яких: 83 824,00 грн – заборгованість за кредитом, 73 629,95 грн – заборгованість зі сплати відсотків, 5 022,48 грн – заборгованість зі сплати комісії, 39 954,69 грн – заборгованість зі сплати пені, 3 513,72 грн – заборгованість зі сплати 3% річних згідно статті 625 ЦК України, 18 836,29 грн – заборгованість зі сплати відсотків на рівні облікової ставки НБУ згідно статті 1048 ЦК України, 12 227,36 грн – заборгованість зі сплати інфляційних втрат згідно статті 625 ЦК України (том 2 а.с. 28-32).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) дійшла висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, звернувшись до суду з позовом 14 серпня 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» реалізувало своє право на дострокове стягнення заборгованості, чим змінило строк дії договору. Тобто строк кредитування закінчився з поданням позову.

У такому разі ТОВ «Кредитні ініціативи» має право на стягнення з ОСОБА_2 процентів за кредитом та неустойки (пені) лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.3 договору про іпотечний кредит у випадку прострочення позичальником зобов`язань по погашенню одержаного ним кредиту, проценти за користування ним продовжуються нараховуватись відповідно до п. 3.3 цього договору.

Відповідно до пункту 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012 (провадження № 12-289гс18) правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Беручи до уваги, що договором про іпотечний кредит передбачено сплату процентів після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, вони підлягають стягненню відповідно до пункту 3.3 кредитного договору.

Таким чином, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити проценти за весь час такого прострочення, що станом на 10 січня 2019 року становить 73 629,95 грн.

Разом з тим, ТОВ «Кредитні ініціативи» має право на стягнення з ОСОБА_2 пені у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто по день звернення з позовом до суду, що становить 33 843,44 грн.

У пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягає стягненню заборгованість зі сплати 3 % річних у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання у розмірі 3 513,72 грн та заборгованість зі сплати інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання у розмірі 12 070,66 грн.

Крім того, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо нарахування та стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» комісії за управління кредитом, передбаченої пунктом 3.4 договору про іпотечний кредит.

Відповідно до пункту 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що умовами договору передбачено комісійну винагороду банку за управління кредитом, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є незаконним. Тому у даній частині позову слід відмовити.

Підстави для стягнення із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості зі сплати відсотків на рівні облікової ставки НБУ згідно статті 1048 ЦК України відсутні, оскільки сторонами було погоджено щомісячну сплату відсотків за кредитом.

Таким чином, із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» слід стягнути 206 881,77 грн заборгованості за кредитним договором, укладеним 17 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», з яких: 83 824,00 грн – заборгованість за кредитом, 73 629,95 грн – заборгованість зі сплати відсотків, 33 843,44 грн – заборгованість зі сплати пені, 3 513,72 грн – заборгованість зі сплати 3% річних у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання в силу статті 625 ЦК України, 12 070,66 грн – заборгованість зі сплати інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання в силу статті 625 ЦК України. В решті вимог позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Враховуючи наведене із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» слід стягнути судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій інстанції пропорційно до задоволених вимог у розмірі 6 331,45 грн.

Із ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій інстанції пропорційно до задоволених вимог у розмірі 867,75 грн.

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» слід стягнути судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій інстанції, у розмірі 5 463,70 грн (6 331,45 грн - 867,75 грн).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Галицького районного суду від 28 листопада 2019 року скасувати на ухвалити нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»(вул. Вікентія Хвойки, буд., 21 м. Київ, код ЄДРПОУ 35326253)206881,77грн. заборгованості за кредитним договором, укладеним 17 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», з яких:

83 824,00 грн – заборгованість за кредитом,

73 629,95 грн – заборгованість зі сплати відсотків,

33 843,44 грн – заборгованість зі сплати пені,

3 513,72 грн – заборгованість зі сплати 3% річних у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання в силу статті 625 ЦК України,

12 070,66 грн – заборгованість зі сплати інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання в силу статті 625 ЦК України.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»(вул. Вікентія Хвойки, буд., 21 м. Київ, код ЄДРПОУ 35326253) судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій інстанції, у розмірі 3 613,49 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 березня 2020 року.

Суддя-доповідач                                                        Л.В. Василишин

Судді:                                                                        Р.Й. Матківський

                                                                        І.О. Максюта