Справа № 2а – 35

                                        2010 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

06 квітня 2010 року                                       Тульчинський районний суд

                            Вінницької області

В складі:       головуючого судді                   Берегового О.Ю.

при секретарі                           Носулько К.П.

за участю адвоката                          ОСОБА_1

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, перерахунок пенсії ліквідатору аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інваліду II групи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до  управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, перерахунок пенсії, як ліквідатору аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інваліду II групи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалідом 2-ої групи , що підтверджується довідкою МСЕК серія МСЕ № 070095, виданого 19 листопада 2001 року та посвідченням серія А №009487 і вкладкою до даного посвідчення № 052658, виданим Вінницькою обласною державною адміністрацією

12 листопада 1992 року і 10 грудня 2001 року, а також пенсійним посвідчення серії ААА

№ 749503, виданим  24 грудня 2001 року.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.  Також, в статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що пенсії особам віднесеним до 1-ої категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. 28.12.2007 року законом № 107- VI , пунктом 28 розділу 11 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України. Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" були внесені зміни в вище зазначені норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких інвалідам ІІ-ої групи додаткова пенсія встановлювалась в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, а пенсія по інвалідності ІІ-ої групи встановлювалась в розмірі 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, вище зазначені зміни до деяких законодавчих актів України, якими було суттєво обмежені розміри пенсії особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, рішенням Конституційної Суду України від 22.05.2008 року № Ю-рп/2008 в справі № 1-28/2008 , тобто – положення пункту 28 розділу ІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону Україні « Про державний бюджет України на 2008 рік» визнані незаконними, неконституційними.

02.09.2009 року, позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування йому основної пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду , заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Однак  управлінням Пенсійного фонду  України у Тульчинському районі Вінницької області в задоволенні заяви позивача було - відмовлено.

  Позивач вважає дії відповідача, щодо відмови в перерахунку пенсії, протиправними і незаконними такими, що суперечать нормам Конституції та Законам України, тому змушений звернутись до суду зданим позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні до позовної заяви та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3  в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав письмові заперечення проти позову та просив його відхилити з тих підстав, що управління діяло в межах наданих повноважень та здійснило виплату пенсії у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом 2-ої групи, є пенсіонером по інвалідності, що підтверджується  довідкою МСЕК серія МСЕ серії № 070095, яка була видана 19.11.2001 року Вінницьким обласним центром медико - соціальної експертизи та посвідченням серія А №009487, виданим Вінницькою обласною державною адміністрацією.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХИ. Згідно ст. 54 наведеного Закону, пенсія по інвалідності , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.З ст.54 із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-ІУ від 17.11.2005).

Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, а саме інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, статтею 54 передбачено державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ – ої групи – 8 мінімальних пенсій за віком.

Але, до зазначеної статті відповідно до Закону від 28.12.2007 року №107-УІ були внесені зміни, після чого передбачено виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Конституційний суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист , неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (зокрема рішення №10-рп/2008 від 22.05.2008 року ), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту зі сторони держави. Зокрема, до них належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсаціях, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

У відповідності до частини 3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1,2,3,4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік (ч.З ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-14).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 і 2009 роки» , затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність у розмірах, в період з 1 липня по 1 жовтня 2008 були встановлені суми - 482 грн., а з 1 жовтня по даний час – 498 грн.

Крім того, у відповідності до п.1,п.6 ст.92 Конституції України, ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень зазначеного Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом 2 преамбули, п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 року №2017-111, у відповідності до ст.17 якого до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною 2 зазначеною статті встановлено що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.19 цього Закону виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам II групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, також відповідно до частини 4 ст. 54  зазначеного Закону України інвалідам ІІ групи виплачується державна пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом № 796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі № 796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-ХІІ, є безпідставним .

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Здійснюючи нарахування та виплату пенсії позивачу , відповідач не діяв у спосіб передбачений Законом України, тобто не здійснював нарахування та виплату у розмірі визначеному Законом, а здійснювали нарахування та виплату у розмірі визначеному підзаконним нормативним актом, що є протиправним.

Так з довідки управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі вбачається, що розмір нарахованої позивачу основної пенсії за цей же період становить 1090 грн., а додаткові: 99,60 грн.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», звернуто увагу, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого Закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», зокрема зупинення законом про Державний бюджет України дії інших Законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін   до інших Законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено Законами України.

При вирішенні   даної конкретної справи, суд також керується принципом верховенства права, відповідно   до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позивачу не доплачено основної пенсії 2894 грн. (498 грн. х 8 – 1090 грн. = 2894 грн), а додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю – 273,90 грн. (498 х 0,75% - 99,60 грн. = 273,90 грн.)  

Таким   чином позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача у нарахуванні позивачу державної та додаткової пенсії, передбаченої ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008 рік, 2009 рік, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 19, 22, 50 Конституції України, ст. 14, 50,54 Закону України «Про статус   і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ». Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»  та керуючись ст.ст. 2,8,9 , 17,71,99, 100, 158-163, 167,256 КАС України, п. 2 р. ІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ , пов’язаних із соціальними виплатами» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов   задовольнити.

Визнати   дії управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області, щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2   - протиправними.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на  користь ОСОБА_2 заборгованість по недоплаченій пенсії  за період з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року в розмірі -  38034 грн., з яких 34728 грн. - заборгованість по недоплаченій основній державній пенсії та 3306 грн. – додаткової пенсії.

      Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області здійснити перерахунок та до зупинення дії норм, визначених статтями 50 та 54 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, проводити нарахування та виплату щомісячно, як основної державної так і додаткової пенсій ОСОБА_2 у розмірах, визначених ч.4 статті 54 та статтею 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

             Відповідно до ст. 256 КАС України постанову суду у межах суми за один місяць в розмірі 3306 грн. недоплаченої основної пенсії та в розмірі 273,90 грн. додаткової пенсії піддати до негайного виконання.

На постанову може бути подано заву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана в строк 20 днів, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Суддя: