Справа Ц-12-706/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2010 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого – судді Гречаної С.І.,
при секретарі Яковенко С.А.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерногго товариства «ОТП ОСОБА_4» про визнання кредитного договору недійсниам, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ЗАТ «ОТП ОСОБА_4» (надалі ОСОБА_4) та за остаточними позовними вимогами просив про визнання кредитного договору не дійсним з моменту його укладення, посилаючись на те, що кредит був виданий в іноземній валюті право на яке Банківська установа не має, оскільки відсутня в нього індивідуальна банківська ліцензія.
В судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення з підстав визначених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити позивачу у позові.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК.
Із матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2008 р. між ОСОБА_1 та Банком укладений, кредитний договір №CL-403/005/2008, за умовами якого останній надав позивачу кредит у сумі 10288,00 доларів США на придбання автомобіля марки ЗАЗ Ланос строком до 25 січня 2013 року, зі сплатою 11,49 % процентів річних.
Умови угоди позивачем виконувалися частково, у зв’язку з чим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2009 року №2-7-7845/09 залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11.11.2009р. з ОСОБА_1 на користь Банку стягнуто заборгованості за кредитним договором №CL-403/005/2008 в розмірі 66672 грн. 71 коп. та судові витрати в розмірі 916 грн. 72 коп.
Цивільним кодексом України відносини в сфері кредитування регулюються спеціальними нормами параграфу 1, 2 Глави 71, а саме статтею 1054 ЦК України, відповідно до якої за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання кредиту саме в іноземній валюті, тому, отримавши кредит в доларах США повинен їх повернути в тій самій валюті - доларах США.
Згідно п.п. 1. та 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях, а якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 5 Декрету кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави можливе при умові отримання ліцензії, яка видається резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
В розумінні п. 8.12. Постанови Правління ОСОБА_4 банку України від ЗО травня 2007 року N 200 "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів ОСОБА_4 банку України" фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію ОСОБА_4 банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій ОСОБА_4 банку на здійснення валютних операцій.
Статтею 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка подається ОСОБА_4 банком України на підставі клопотання банку. Без отримання ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню і наданню кредитів.
Як вбачається з матеріалів справи ЗАТ «ОТП ОСОБА_4» 08 листопада 2006 року отримав банківську ліцензію №191 та дозвіл №191-1 ОСОБА_4 банку України, відповідно до якого банк має право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Визначення кредитної операції дає стаття 345 Господарського кодексу України. Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
В даному випадку в спірному кредитному договорі сума, що підлягає поверненню, зазначена в іноземній валюті, а не у гривні без еквіваленту в іноземній валюті, також договір не містить умов щодо можливості повернення кредиту в іншій валюті, ніж та, в якій він був отриманий позичальником.
Законом України "Про банки та банківську діяльність" визначено поняття Банку, відповідно до якого це є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати залучення коштів у фізичних та юридичних осіб для розміщення цих коштів від власного імені, на власних умовах та на власний ризик.
З огляду на те, що банк розміщує залучені кошти на власний ризик, то в кредитних договорах передбачено умови повернення кредитних кошти в тій валюті, що і кредит. Такі умови дозволяють банку належним чином виконувати свої зобов’язання перед вкладниками у відповідності до чинного законодавства.
В разі, якщо на погашення кредитної заборгованості в іноземній валюті банк отримає гривневі кошти, то погашення вказаної заборгованості здійснюється шляхом купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для погашення кредиту в іноземній валюті - за курсом, що склався на міжбанківському валютному ринку України; купівля іноземної валюти здійснюється відповідно до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України.
В своїх пояснення позивач акцентує увагу на істотній зміні обставин у вигляді настання фінансової кризи, яка негативним образом вплинула на фінансову платоспроможність позичальника у зв’язку з підвищенням його курсу.
ОСОБА_4 банк України встановлює офіційний курс гривні по відношенню до долару США у відповідності до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ №496 від 12.11.2003 р. та Закону України "Про ОСОБА_4 України". Офіційний курс гривні по відношенню до долара США розраховується на рівні курсу, установленому на міжбанківському валютному ринку України за результатами функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України ОСОБА_4 банку України, що склався за попередній робочий день.
Як вбачається, на момент укладення договору кожна із сторін в однаковій мірі несли валютні ризики відповідно до умов передбачених договором. Зазначена зміна обставин була зумовлена однаковим для сторін причинами. Банк свої зобов’язання за договором виконав належним чином та у повному обсязі –надав кредитні кошти, а позичальник отримав те, на що розраховував – кошти на придбання автомобілю, а тому співвідношення майнових інтересів сторін при виконання договору не порушується.
Отже, зміна обставин, на які посилається позивач, ніяким чином не пов’язана з умовами виконання договору.
За змістом статті 617 ЦК України відсутність у позивача необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України).
Нормами ст. 627 ЦК передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст оспорюваної угоди свідчить, що вона укладена з додержанням вимог цивільного законодавства та за вільного волевиявлення сторін, а визначення грошового еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті не суперечить нормам ч.2 ст. 524 ЦК.
З урахуванням приписів норм чинного законодавства та дійсних обставин справи у сукупності, доводи позивача не знайшли свого підтвердження у судовому розгляді, у зв’язку з чим позовні вимоги задоволенні бути не можуть.
В силу ст. 88 ЦПК України судові витрати сплачені позивачем при пред’явлені позову.
Керуючись ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ С.І. ГРЕЧАНА