ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 р.Справа № 553/4428/14-а

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Старостіна В.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.2014 року, головуючий суддя І інстанції: Юхно С.П., вул. Пролетарська, 37, м. Полтава, Полтавська, 36022, повний текст складено 05.12.14 року по справі № 553/4428/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровської митниці Держмитслужби

про скасування постанов у справах про правопорушення митних правил, закриття провадження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом до Полтавської митниці Міндоходів, в якому просив суд:

- скасувати постанови Полтавської митниці Міндоходів від 30.09.14 № 0050/80600/14 та 0051/80600/14 про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил та закрити провадження у справах.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.14 по справі № 553/4428/14-а у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.14 р. по справі № 553/4428/14-а та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.14 р. по справі № 553/4428/14-а - задоволено. Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.14 р. по справі № 553/4428/14-а - скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Скасовано постанови Полтавської митниці Міндоходів від 30.09.14 р. № 0050/80600/14 та 0051/80600/14 про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Не погодившись з вказаною постановою, відповідач оскаржив її до Вищого адміністративного суду України.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду від 22.10.2015 касаційну скаргу Полтавської митниці ДФС задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 скасовано. Постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 05.12.2014 залишено в силі.

В подальшому, представником позивача подано до Верховного Суду України заяву про перегляд судового рішення в адміністративній справі №553/4428/14-а.

Постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18.05.2016 заяву представника позивача задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22.10.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У висновках постанови Верховного Суду України від 18.05.2016 зазначено, що до 8 квітня 2015 року право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності обмежувалося лише зверненням за захистом до суду першої інстанції з подальшим розглядом обставин справи і постановленям судового рішення та не поширювалось на можливість його інстанційного оскарження. Проте суд зазначених положень не врахував та здійсним перегляд судового рішення, яке в судовому порядку не підлягало оскарженню. Не звернув на допущені порушення й суд касаційної інстанції, розглядаючи справу за касаційною скаргою Митниці.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 05.12.2014 року по справі № 553/4428/14-а за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Міндоходів про скасування постанов у справах про правопорушення митних правил - закрито.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач оскаржив її у касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 21.01.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнено. Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 замінено відповідача по справі - Полтавську митницю Міндоходів її правонаступником - Дніпровською митницем Держмитслужби.

Згідно положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що інспекторами Митного посту "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів 01.04.14 проведено митне оформлення виробів медичного призначення по митних деклараціях, поданих ОСОБА_1 , який є декларантом ТОВ "НеоКард", та в цей же день ними виявлено, що в деклараціях занижені суми податку, які підлягають сплаті.

На підставі вказаного, відносно позивача головним державним інспектором відділу митного оформлення № 1 митного поста "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів Мороз О.С. складені протоколи від 02.04.14 № 0050/80600/14 та № 0051/80600/14 про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України. Копію протоколу позивач отримав 02.04.14, що підтверджується його підписом у графі "Примірник протоколу отримав", та у цей же день у ОСОБА_1 працівником Митниці відібране пояснення.

02.04.14 після 18 години, тобто після закінчення робочого часу, представник ТОВ "НеоКард" подав до митного органу заяву ОСОБА_1 № 30 від 02.04.14 про внесення змін до митної декларації №806020002/2014/003409, що підтверджується службовою запискою начальника загального відділу управління інфраструктури Дубової О.М.На підставі ч. 10 ст. 269 МК України позивачу листом від 04.04.14 відмовлено у внесенні змін до митної декларації.

В свою чергу, позивачем не надано доказів, що заява про внесення змін до митної декларації подана до складання проколів про порушення митних правил.

У зв`язку з цим заступником начальника Полтавської митниці Міндоходів Суворкіним В.А. винесені постанови у справі про порушення митних правил 30.09.14 № 0050/80600/14 та № 0051/80600/14, згідно яких позивач визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та на нього накладено адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на момент подання митної декларації від 01.04.14 р. № 806020002/2014,003431 в розмірі 241415,25 грн., та митної декларації № 806020001/2014/003409 в розмірі 56444,88 грн.

Не погодившись з прийнятими митним органом рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивач у графах 36 "Преференція" митних декларацій № 806020002/2014/003431 та № 806020001/2014/003409 безпідставно заявив пільгу по сплаті ПДВ (код 202), в той час коли діючим законодавством передбачалась сплата податку, в діях позивача є склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 257 МК України (чинної на момент спірних правовідносин) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Згідно п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 266 МК України (чинної на момент спірних правовідносин) декларант зобов`язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; у випадках, визначених цим Кодексом та ПК України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. Відповідно ч. 1 ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Якщо декларування товарів здійснюється особою, уповноваженою на це декларантом, на таку особу покладається обов`язок із сплати митних платежів солідарно з декларантом.

Матеріалами справи встановлено, що порушення митного законодавства відповідач пов`язує з тим, що в поданих декларантом ОСОБА_1 , який є декларантом ТОВ "НеоКард", виявлено заниження суми податку, які підлягають сплаті, оскільки Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.14 виключений п. 197.1.27 ст. 197 ПК України та п. 193.1 ст. 193 доповнено підпунктом "в" такого змісту: "в) 7 відсотків по операціях з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (в т.ч. аптечними закладами), а також з постачання виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України". В свою чергу декларантом при поданні митних декларацій зазначено, що ТОВ "НеоКард" звільнене від сплати податку.

В ч. 1 ст. 269 МК України (чинної на момент спірних правовідносин) визначено, що відповідно цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Платник податків (ТОВ "НеоКард") скористався наведеним вище правом та звернувся до митного органу із заявою про внесення змін до митних декларацій, але в задоволенні цієї заяви відмовлено листом Полтавської митниці Міндоходів від 04.04.14 на підставі того, що відповідно ч. 10 ст. 269 МК України у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у митній декларації товарів, транспортних засобів комерційного призначення внесення змін, відкликання та визнання недійсною цієї декларації до закінчення провадження у відповідних справах забороняються.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відмови платнику податків у внесенні змін до митних декларацій слугувала та обставина, що на момент подання цієї заяви вже були складені протоколи про порушення митних правил.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що заява про внесення змін до митних декларацій подана після складання протоколів у справах про порушення митних правил, оскільки, як зазначено позивачем, така заява подана вранці 02.04.14, а в протоколах у справах про адміністративні правопорушення не зазначено часу їх складання, що свідчить про безпідставність відмови заявнику у внесенні змін до митних декларацій. Доказів того, що заява про внесення змін подана після складення протоколів відповідачем не надано, а тому заявник має право на внесення змін до митних декларацій.

При цьому, колегія суддів зазначає, що доповідна записка від 28.11.14 р. (складена майже через 8 місяців після подання заяви) не може бути належним та допустимим доказом підтвердження факту подання заяви про внесення змін до митних декларацій після 18 години 02.04.14, тобто після закінчення робочого.

Відповідачем зазначено, що митний орган не мав права задовольняти заяву про внесення змін до митних декларацій, пославшись на положення ч. 10 ст. 269 МК України, де вказано, що у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у митній декларації товарів, транспортних засобів комерційного призначення внесення змін, відкликання та визнання недійсною цієї декларації до закінчення провадження у відповідних справах забороняються.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено факту, що виявлення порушень митних правил відбулося до подання заяви про внесення змін до митних декларацій. Крім того, колегія зазначає, що ч. 1 ст. 269 МК України визначено, що відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Колегією суддів встановлено, що митним органом відмовлено у задоволенні заяви про внесення змін до митних декларацій, поданої 02.04.14, лише 04.04.14, що в даному випадку не може бути підтвердженням невідкладності повідомлення заявника та свідчить про порушення митним органом приписів ч. 1 ст. 269 МК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при митному оформленні товарів за однією з поданих позивачем ЕМД митним органом не виявлено жодних порушень щодо задекларованих сум, у зв`язку із набранням чинності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні", а за другою з поданих позивачем ЕМД, датованою цим же числом, митним органом такі порушення були виявлені. Разом з тим, відповідач доказів щодо розбіжності в діях митного органу при прийнятті ЕМД, датованих одним числом не надав.

Колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 1 ст. 485 МК України (чинної на момент спірних правовідносин) визначено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Таким чином, відповідальність, передбачена санкцією даної статі, настає у разі, зокрема, за наявності мети неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Разом з тим, необхідно зазначити, що в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень від 02.04.14 та від 03.04.14, згідно яких ТОВ "НеоКард" сплачені митні платежі, які підлягали сплаті при митному оформленні товару у зв`язку з набранням чинності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні".

При цьому ці кошти сплачені ТОВ "НеоКард" невідкладно, після виявлення ним помилок у митній декларації, що свідчить про те, що при поданні ЕМД позивач по справі не мав на меті вчинення дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а помилкове не зазначення цих сум відбулося внаслідок того, що день подання ЕМД співпав з днем набрання чинності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні".

Вищевказані обставини повністю спростовують доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Що стосується посилання апелянта на порушення відповідачем положень наказу № 601 від 02.11.12 "Про внесення змін до наказу Держмитслужби України від 30.12.04 р. № 936 "Методичні рекомендації щодо провадження у справах про порушення митних правил", колегія суддів зазначає, що даний наказ втратив чинність на підставі наказу Державної митної служби України № 15 від 18.01.13 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Держмитслужби України", а тому зазначені твердження є безпідставними.

Щодо тверджень позивача про те, що на момент подання до митного оформлення митних декларацій 01.04.14 він не ознайомлений зі змістом Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні" № 1166-VII від 27.03.14 у зв`язку із неналежним висвітленням його в офіційних джерелах засобів масової інформації, колегія суддів зазначає, що відповідно п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону зазначені зміни набирають чинності з 01.04.14 При цьому, вказаний Закон опублікований 31.03.14 р. в газеті "Голос України", яка відповідно Указу Президента України № 503/97 від 10.06.97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" є офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, що свідчить про безпідставність тверджень апелянта в цій частині. При цьому колегія суддів зазначає, що ст. 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 05.12.2014 року по справі № 553/4428/14-а скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про скасування постанов у справах про правопорушення митних правил, закриття провадження - задовольнити.

Скасувати постанови Дніпровської митниці Держмитслужби № 0050/80600/14, 0051/80600/14 від 30.09.2014 та закрити провадження у справах про адміністративне правопорушення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц

Судді(підпис) (підпис) В.В. Старостін Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 10.03.2020 року