№ 2а-623/10
П О С Т А Н О В А
І м’я м У к р а ї н и
8 квітня 2010 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі головуючого судді Клешньова О.І.
при секретарі Гура О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Горлівки про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги на дітей війни,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просила стягнути з УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки 1 793 гривні.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що являється дитиною війни і у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна отримувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком для осіб, що втратили працездатність. У 2009 році така допомога їй виплачувалась не в повному обсязі.
Виходячи з того,що у 2009 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлювався 498 гривень, вона за означений рік недоотримала 1 793 гривні.
Просила також визнати відмову УПФУ в виплаті їй допомоги у 30 % розмірі мінімальної пенсії за віком протиправною.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що у 2006 році законодавство щодо порядку застосування ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неконституційним не визнавалося, а у 2007 році на зважаючи на рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 відповідач не отримував соціальну допомогу, оскільки вона була повинна виплачуватись за рахунок Державного бюджету, а бюджетом такі витрати не передбачалися. У 2008 році до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було внесено зміни, згідно з якими іншим учасникам війни пенсії підвищувались на 10 %. Нова редакція означеної статті була визнана неконституційною, але законодавство України не передбачає автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який потім було визнано неконституційним. Відповідач також, просив застосувати строк позовної давності та розглянути справу у відсутність їх представника.
Представник третьої особи до суду не прибув.
Віднесення ОСОБА_1 до категорії осіб «діти війни» підтверджується копіями посвідчення, паспорту, довідки (а.с. 4, 5).
Згідно з довідкою ОСОБА_1 у 2009 році отримувала доплату до пенсії у розмірі 49,80 гривень (а.с. 6).
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
ОСОБА_1 має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, паспортом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 7 означеного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які згідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань передбачених відповідними бюджетними програмами.
Проте на виконання означеної норми КМ України не приймав окремої постанови про встановлення у 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дітей війни».
Таким чином, норма ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючою у редакції, набутої після Рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Законом України «Про Конституційний суд України» не передбачено винесення рішень з вказівкою на відновлення попередньої норми. Саме визнання неконституційним правового акту повністю або частково означає, що недійсною є вказівка в цьому акті на припинення дії попереднього правового акту в повному обсязі або в окремій його частині.
З цього витікає, що посилання відповідача на відсутність відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі нормативно-правового акту, який потім було визнано неконституційним є безпідставною.
Таким чином позивачка мала право на отримання 30 % підвищення мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 31 грудня 2009 року.
Згідно з Законом «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна пенсія за віком у 2008 році складала з 1.10 498 гривень. В подальшому розмір мінімальної пенсії за віком не змінювався.
Тому за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року позивачка мала отримати в якості підвищення пенсії 1 792,80 гривень [(498 х 12) х 30 %], а фактично отримала 597,60 гривень (49,80 х 12). Недоплата складає 1 195,20 гривень.
ОСОБА_1 у позовній заяві просила також визнати відмову УПФУ в виплаті їй 30 % соціальної допомоги протиправною, але не надала жодного доказу свого звернення до відповідача з означеним проханням та відмови УПФУ в донарахування їй невиплачених сум і тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. 99, 100, 158-161 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Горлівки нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно у розмірі 1 195 гривень 20 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржене до Донецького Апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд м. Горлівки протягом 20 днів після подання у 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: