Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 182/9976/14-ц

провадження № 61-5412св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройбізнес +»,

відповідачі: Відділ державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбізнес +» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року у складі судді Рунчевої О. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройбізнес +» (далі - ТОВ «Стройбізнес +») звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції,

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, витребування майнового комплексу.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2006 року, виданого виконкомом Придніпровської сільської ради, ТОВ «Стройбізнес +» належав майновий комплекс, що складається з міні-мукомольного заводу (літ. А площею 341,5 кв. м), складу готової продукції (літ. Б площею 242,9 кв. м), складу зерна (літ. В площею 597,4 кв. м), будівлі естакади (літ. Г площею 476,00 кв. м), розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 20 березня 2009 року у цивільній справі № 2-2081/09 позов ОСОБА_3 до ТОВ «Стройбізнес +», ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу спірного комплексу від 26 жовтня 2007 року, укладений у простій письмовій між

ОСОБА_3 та ТОВ «Стройбізнес +», від імені якого на підставі довіреності про розпорядження майном від 07 липня 2017 року діяв ОСОБА_5 , визнано за ОСОБА_3 право власності на комплекс нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

Після ухвалення зазначеного судового рішення ОСОБА_3 вніс зазначений майновий комплекс в уставний фонд Товариства з обмеженою відповідальністю «Макар - С» (далі - ТОВ «Макар - С»). На підставі рішення виконкому Нікопольської міської ради від 28 квітня 2010 року № 259/7, ТОВ «Макар - С» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 травня

2010 року - комплекс нерухомого майна по АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2011 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 20 березня 2009 року у цивільній справі № 2-2081/09 скасовано та ухвалено нове рішення суду, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Стройбізнес +», ОСОБА_6 про визнання договору дійсним та визнання права власності відмовлено.

22 квітня 2011 року між ТОВ «Макар - С» та ОСОБА_7 у простій письмовій формі укладений договір купівлі-продажу зазначеного майнового комплексу.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 01 липня 2011 року у цивільній справі № 2-3703/11 позов ОСОБА_7 до ТОВ «Макар - С» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на комплекс задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 22 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Макар - С», визнано за ОСОБА_7 право власності на комплекс, який складається з міні-мукомольного заводу (літ. А площею 341,5 кв. м), складу готової продукції (літ. Б площею 242,9 кв. м), складу зерна (літ. В площею

597,4 кв. м), будівлі естакади (літ. Г площею 476,00 кв. м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 11 жовтня 2011 року, задоволено заяву ТОВ «Стройбізнес+» про перегляд рішення суду у зв'язку із нововиявленими обставинами. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2011 року скасовано, справу призначено до розгляду, залучено до участі у справі ТОВ

«Стройбізнес +» як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 05 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-3703/11 за заявою ТОВ «Стройбізнес+» вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: комплекс, який складається з міні-мукомольного заводу (літ. А), складу готової продукції (літ. Б), складу зерна (літ. В), будівлі естакади (літ. Г), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено Комунальному підприємству «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснювати перереєстрацію права власності на будь-яких фізичних або юридичних осіб, суб`єктів підприємницької діяльності та будь-які інші дії щодо вказаного комплексу.

Незважаючи на накладений на підставі ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2011 року арешт на нерухоме майно, Відділом державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровській області на виконання виконавчого листа у справі № 2-5234/11, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області 31 жовтня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 заборгованості у розмірі 141 430,00 грн, та заявки на реалізацію арештованого майна, за підписом начальника Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровській області Петруні А. В., 20 грудня 2011 року спірний об`єкт нерухомості був проданий на прилюдних торгах ОСОБА_1 12 січня 2012 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу

Наявко І. М. на підставі акта державного виконавця про проведення аукціону з реалізації майна, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Петрунею А. В., видано свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 .

Наведене свідчить про те, що належний на праві власності ТОВ «Стройбізнес+» майновий комплекс вибув з володіння власника поза його волею, а подальший перехід права власності на зазначене нерухоме майно від ОСОБА_7 , до його дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як і виконання рішення Нікопольського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня

2011 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 141 430,00 грн на користь ОСОБА_9 , яка здійснювала представництво ОСОБА_1 у цивільній справі № 2-6033/11 за позовом ОСОБА_7 до ТОВ «МАКАР-С», третя особа ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на спірне нерухоме майно, відбувався з метою унеможливлення повернення позивачеві належного йому на праві власності нерухомого майна.

Прилюдні торги з реалізації спірного майнового комплексу були проведенні з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки державний виконавець надав неповну характеристику майна, що підлягає реалізації, зокрема у порушення пунктів 3.5, 3.7. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року

№ 68/5 (далі - Тимчасове положення), у акті про проведення аукціону з реалізації майна від 12 січня 2012 року, та у свідоцтві про право власності на зазначене майно, виданому ОСОБА_1 за результатами проведення прилюдних торгів не зазначено відомостей про земельну ділянку площею 10 000,00 кв. м, на якій розташований спірний майновий комплекс, що не відповідає відомостям, зазначеним у протоколі про проведення прилюдних торгів від 12 січня 2012 року № 08/562/11/А-26н-2.

Крім того, судами не ураховано, що під будівлями та спорудами (міні-мукомольний завод 341,5 кв. м, склад готової продукції площею 242,9 кв. м, склад зерна площею 597,4 кв. м, будівля естакади площею 476,00 кв. м) зайнято лише 1 657,8 кв. м, тоді як загальна площа земельної ділянки на якій розташований цілісний майновий комплекс, становить 10 000,00 кв. м.

Підставою для визнання недійсними прилюдних торгів є також сам факт відчуження оспорюваного майнового комплексу під час дії заборони на його відчуження у спосіб реалізації його з прилюдних торгів, накладеної відповідно до ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 05 грудня 2011 року.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив:

- визнати недійсними прилюдні торги з реалізації комплексу на земельній ділянці площею 10 000,00 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ. А - міні-мукомольний завод площею 341,50 кв.м, літ. Б - склад готової продукції

площею242,9 кв. м, літ В- склад зернаплощею 597,4 кв. м, літ. Г-будівлі естакадиплощею 476,00 кв. м;

- визнати недійсним свідоцтво ВРО № 737646 про право власності

ОСОБА_1 на комплекс будівель, розташованих по АДРЕСА_1 , який складається з: міні-мукомольного заводу (літ. А площею 341,5 кв. м), складу готової продукції (літ. Б площею 242,9 кв. м), складу зерна (літ. В площею 597,4 кв. м), будівлі естакади (літ. Г площею 476,00 кв. м), виданого на підставі акта про проведення прилюдних торгів від 12 січня 2012 року та посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округуНаявко І. М.;

- витребувати майновий комплекс, розташований на земельній ділянці площею 10 000,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: літ. А - міні-мукомольний завод 341,50 кв. м, літ. Б - склад готової продукції 242,9 кв. м, літ В - склад зерна

597,4 кв.м, літ. Г-будівлі естакади476,00 кв. м, з володіння ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 на користьTOB «Стройбізнес+».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 23 травня 2017 року у задоволенні позову ТОВ «Стройбізнес +» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прилюдні торги з реалізації з реалізації арештованого майна проведені відповідно до вимог Тимчасового положення у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин. Посилання позивача на порушення порядку проведення прилюдних торгів не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави для визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності

ОСОБА_1 на комплекс будівель по АДРЕСА_1 . Судом не встановлено підстав для визнання недійсними прилюдних торгів, а тому обраний ТОВ «Стройбізнес +» спосіб захисту порушеного права шляхом витребування зазначеного майнового комплексу з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не грунтується на вимогах закону.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Стройбізнес +» відхилено, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Апеляційний суд зазначив, що постановою Дніпропетровського апеляційного окружного суду від 23 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 25 лютого 2016 року, встановлено преюдиційні при вирішенні зазначеної справи обставини, зокрема відсутність протиправної бездіяльності державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції в Дніпропетровській області при проведенні прилюдних торгів 12 січня 2012 року. Державним виконавцем вчинялися необхідні дії, спрямовані на виконання виконавчого листа № 2-5234/11

від 31 жовтня 2011 року, зокрема шляхом реалізації комплексу будівель по АДРЕСА_1 з прилюдних торгів. Посилання заявника на те, що в порушення пункту 3.7 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, до складу цілісного майнового комплексу не була включена земельна ділянка, на якій розміщений реалізований з прилюдних торгів комплекс будівель, суд вважав необгрунтованими, оскільки на реалізацію з прилюдних торгів було передано комплекс будівель, тобто декілька об`єктів нерухомого майна, що належали боржнику ОСОБА_2 , а не цілісний майновий комплекс, включно із земельною ділянкою, на якій він розташований.

Узагальнені доводи касаційної скарги та відзиву на неї

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Стройбізнес +», у якій заявник просив скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов ТОВ «Стройбізнес +» задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що прилюдні торги є дійсними лише у разі, якщо вони відбулися з дотриманням Тимчасового положення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що під час розгляду адміністративної справи № 804/6449/14 за позовом ТОВ «Стройбізнес+» до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, вирішувалося питання щодо дотримання процедури, підготовки та проведення та оформлення результатів прилюдних торгів, оскільки предметом судового розгляду у даній справі була скарга на дії державного виконавця щодо передачі спірного нерухомого майна на реалізацію з прилюдних торгів під час дії заборони на його відчуження, накладеної на виконання ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2011 року.

Законодавцем становлено обсяг інформації щодо майна, яке передається на реалізацію з прилюдних торгів, що повинна обов`язково зазначатися як у заявці органу державної виконавчої служби, так і в інформації, що публікується спеціалізованою організацією (пункти 3.2. 3.5, 3.6, 3.7 Тимчасового положення), однак у заявці органу державної виконавчої служби на реалізацію майнового комплексу з прилюдних торгів та у інформації спеціалізованої організації не були зазначені відомості про земельну ділянку, на якій розташований майновий комплекс, у тому числі її кадастровий номер, що є обов`язковою передумовою дотримання при вчиненні правочину купівлі-продажу вимог частини першої статті 203 ЦК України,

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що спірний майновий комплекс та земельна ділянка площею 10 000,00 кв. м, на якій він розташований, не є цілісним майновим комплексом (стаття 191 ЦК України), посилаючись на нормативний акт, що не може бути застосований до спірних правовідносин, а саме, на Методику оцінки майна, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2013 року № 1891. Зазначене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 придбаваючи на прилюдних торгах одне індивідуально визначене майно, фактично отримала зовсім інше, що у сукупності з наведеними вище порушеннями порядку проведення торгів, є підставою для визнання недійсним виданого їй свідоцтва про право власності на комплекс будівель по АДРЕСА_1 .

Суди не перевірили та не надали оцінки доводам позивача та наданим ним доказам на підтвердження вибуття спірного майнового комплексу з володіння ТОВ «Стройбізнес +» не з його волі, що є підставою для безумовного його витребування та повернення дійсному власнику.

У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у травні

2018 року, ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Стройбізнес +», та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на їх законність та обгрунтованість. Зазначив, що не володіє спірним нерухомим майном, оскільки воно реалізоване на прилюдних торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень.Саме по собі скасування рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2009 року у цивільній справі № 2-2081/09 за позовом

ОСОБА_3 до ТОВ «Стройбізнес +», ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності, не свідчить про те, що зазначене майно вибуло з володіння позивача поза його волею.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що майновий комплекс, що складається з: міні-мукомольного заводу (літ. Аплощею 341,5 кв. м), складу готової продукції (літ. Б площею 242,9 кв. м), складу зерна (літ. В площею

597,4 кв. м), будівлі естакади (літ. Г площею 476,00 кв. м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,належав ТОВ «Стройбізнес +» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 листопада 2006 року, виданого виконкомом Придніпровської сільської ради.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 20 березня 2009 року у цивільній справі № 2-2081/09 задоволено позов ОСОБА_3 до ТОВ «Стройбізнес +», ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності. Визнано дійсним договір купівлі-продажу спірного майнового комплексу від 26 жовтня 2007 року, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_3 та ТОВ«Стройбізнес +», від імені якого на підставі довіреності на розпорядження майном діяв ОСОБА_5 ,визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначений майновийкомплекс.

ОСОБА_3 вніс вказаний майновий комплекс в уставний фонд ТОВ «Макар - С». На підставі рішення виконкому від 28 квітня 2010 року № 259/7, право власності на майновий комплекс по АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «МАКАР - С», та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 .

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2011 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 20 березня 2009 року у цивільній справі № 2-2081/09 скасовано та ухвалено нове рішення суду, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Стройбізнес +», ОСОБА_6 про визнання договору дійсним та визнання права власності відмовлено.

22 квітня 2011 року між ТОВ «Макар - С» та ОСОБА_7 у простій письмовій формі укладений договір купівлі-продажу зазначеного майнового комплексу за ціною 560 000,00 грн, за відсутності його нотаріального посвідчення.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 01 липня 2011 року у цивільній справі № 2-3703/11 позов ОСОБА_7 до ТОВ «Макар - С» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на комплекс будівель задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 22 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Макар - С», визнано за ОСОБА_7 право власності на комплекс будівель, що складається з міні-мукомольного заводу (літ. А площею 341,5 кв. м), складу готової продукції (літ. Б площею 242,9 кв. м), складу зерна (літ. В площею 597,4 кв. м), будівлі естакади (літ. Г площею 476,00 кв. м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного судового рішення, 28 липня 2011 року Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано за ОСОБА_7 право власності на спірний майновий комплекс.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 11 жовтня 2011 року заяву ТОВ «Стройбізнес+» про перегляд рішення суду у зв`язку із нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2011 року скасовано, до участі у справі залучено як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТОВ «Стройбізнес +».

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 05 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-3703/11 за позовом

ОСОБА_7 доТОВ «Макар - С», третя особа - ТОВ «Стройбізнес +» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на комплекс, за заявою ТОВ«Стройбізнес+» вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: комплекс, який складається з міні-мукомольного заводу (літ. А), складу готової продукції (літ. Б), складу зерна (літ. В), будівлі естакади (літ. Г), розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено Комунальному підприємству «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснювати перереєстрацію права власності на будь-яких фізичних або юридичних осіб, суб`єктів підприємницької діяльності та будь-які інші дії щодо вказаного комплексу. Зазначені заходи забезпечення позову скасовано ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2015 року.

За результатами розгляду зазначеної справи, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на комплекс відмовлено.

25 та 26 серпня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладені договори купівлі-продажу спірного майнового комплексу.

Відповідно до повідомлення відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 19 грудня 2012 року

№ 72613, у провадженні зазначеного органу виконавчої служби перебував виконавчий лист № 2-5234/11, виданий 31 жовтня 2011 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 боргу у розмірі 141 430,00 грн. Боржником у порядку частини п`ятої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» запропоновано звернути стягнення на комплекс нежитлових будівель по АДРЕСА_1 .

На підставі цього державним виконавцем було вжито заходи по зверненню стягнення на вищевказане майно у порядку, встановленому для виконання судових рішень.За результатами прилюдних торгів, проведених Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» складено протокол від 12 січня 2012 року № 08/562/11/А-26н-2, відповідно до якого переможцем торгів стала ОСОБА_1 , про що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції складений акт про проведення аукціону з реалізації майна від 12 січня 2012 року, затвердженого начальником Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області.

12 січня 2012 року приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Наявко І. М. на підставі акту про проведення аукціону з реалізації майна від 12 січня 2012 року, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області, видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на комплекс будівель, який складається з міні-мукомольного заводу (літ. А площею 341,5 кв. м), складу готової продукції (літ. Б площею 242,9 кв. м), складу зерна (літ. В площею 597,4 кв. м), будівлі естакади (літ. Г площею

476,00 кв. м), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Стройбізнес +» підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено що кожна особа має право впорядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Перелік способів захисту порушеного права, який не є вичерпним, визначено частиною другою цієї статті.

Щодо позовних вимог ТОВ «Стройбізнес +» про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності

Правовою підставою визнання недійсними прилюдних торгів ТОВ «Стройбізнес +» зазначало недодержання при їх проведенні положень Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з положеннями частини четвертої статті 656 ЦК України, відповідно до якої до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Тимчасовим положенням передбачено вимоги щодо проведення таких торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розділ 3) по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4), і по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_1 на підставі акта про проведення прилюдних торгів, позивач посилався на допущені державним виконавцем порушення Тимчасового положення при підготовці, проведенні та оформленні результатів торгів, зокрема не включення державним виконавцем до заявки на реалізацію спірного нерухомого майна з прилюдних торгів відомостей про земельну ділянку, на якій розташований майновий комплекс, у тому числі кадастрового номеру земельної ділянки.

Установивши, що на прилюдних торгах, що відбулися 12 січня 2012 року, відбулася реалізація комплексу нежитлових будівель по АДРЕСА_1 , а саме: літ. А - міні-мукомольний завод 341,50 кв. м, літ. Б - склад готової продукції

242,9 кв.м., літ В- склад зерна597,4 кв.м, літ. Г - будівлі естакади476,00 кв. м, що належали на праві власності боржнику ОСОБА_2 , за відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження належності боржнику на праві власності/праві користування земельної ділянки площею 10 000,00 кв. м, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем вимог про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна.

ТОВ «Стройбізнес+» обгрунтовувало вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів недотриманням державним виконавцем вимог Тимчасового положення, зокрема не включення ним до заявки на реалізацію спірного нерухомого майна з прилюдних торгів відомостей про земельну ділянку, на якій розташований майновий комплекс, у тому числі її кадастрового номеру, а тому посилання апеляційного суду на те, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі

№ 804/6449/14 за адміністративним позовом ТОВ «Стройбізнес +» до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, встановлено преюдиційні для вирішення зазначеної справи обставини є помилковим, оскільки у цій справі заявником оскаржувалися дії державного виконавця щодо передачі спірного майнового комплексу на реалізацію з прилюдних торгів під час дії заборони на його відчуження. Однак зазначене не призвело до неправильного вирішення спору в частині вирішення позовних вимог «Стройбізнес +» про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_1 .

Щодо витребування майна з чужого незаконного володіння

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція)гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Чинний ЦК України розрізняє два види незаконного володіння чужою річчю, що породжує різні цивільно-правові наслідки. Умови задоволення віндикаційного позову залежать від характеру незаконного володіння, в якому перебуває річ. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Разом з тим, вирішуючи спір, суди з`ясували, що спірний майновий комплекс вибув з володіння ТОВ «Стройбізнес +» на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2009 року у справі № 2-2081/09 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Стройбізнес +»,

ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності, яке у подальшому було скасовано, що свідчить про те, що спірний майновий комплекс вибув із володіння ТОВ «Стройбізнес +» не з його волі. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15.

Частиною другою статті 388 ЦК України передбачено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Вказуючи, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом витребування майнового комплексу не грунтується на нормах закону, оскільки прилюдні торги з реалізації спірного майна не скасовані та не визнані недійсними в установленому законом порядку, суд першої інстанції не перевірив доводи заявника про те, що ОСОБА_1 , як і попередній його власник

ОСОБА_2 не є добросовісним набувачами спірного майнового комплексу, оскільки вони перебувають у родинних стосунках з ОСОБА_7 , а тому їм було відомо, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ «Стройбізнес +» у незаконний спосіб, зокрема не перевірив причин і обставин неодноразового відчуження спірного майнового комплексу протягом незначного періоду часу; не звернув увагу, що на дату проведення аукціону з реалізації майна (12 січня

2012 року), рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2011 року було скасовано ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2011 року за заявою ТОВ «Стройбізнес +» про його перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами; не перевірив та не надав оцінки доводам позивача про те, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_7 та рідною сестрою ОСОБА_2 , а відчуження майна ОСОБА_1 у спосіб реалізації його з прилюдних торгів відбувався з метою унеможливити його витребування ТОВ «Стройбізнес +».

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції не перевірив та не надав оцінки обставинам, що мають істотне значення, а саме: чи знала ОСОБА_1 або чи могла і повинна була знати, проявивши розумну обачність, про те, що спірний майновий комплекс вибув з володіння ТОВ «Стройбізнес +» з порушенням вимог закону.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційних суд у межах доводів апеляційної скарги ТОВ «Стройбізнес +» та діючого процесуального законодавства мав можливість усунути неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи, однак не перевірив та не надав оцінки доводам апелянта про те, що майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вибув з володіння власника поза його волею та, що відповідачі

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є його добросовісними набувачами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржувані судові рішення в частині вимог про визнання недійсними прилюдних торгів та визнання недійсним свідоцтва про право власності, є законними та обгрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій у зазначеній частині не спростовують.

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на те, що апеляційний суд в частині вимог про витребування майнового комплексу не усунув неповноту з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, які зобов`язаний здійснити в силу наданих йому процесуальним законом повноважень, не перевірив та не навів мотивів відхилення наведених у апеляційній скарзі аргументів заявника, не надав належної оцінки усім наявним у справі доказам, оскаржуване рішення апеляційного суду не може вважатись законним та обгрунтованим, а тому в силу статті 411 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним судового рішення в частині вимог ТОВ «Стройбізнес +» про витребування майнового комплексу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 415, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбізнес +» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року у частині вирішених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройбізнес +» про витребування майнового комплексу скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко