ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 р.Справа № 520/10279/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. ,  Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Мар`єнко Л.М.) від 11.11.2019 року (повний текст рішення складено 20.11.2019 року) по справі №520/10279/19

за позовом            ОСОБА_1  

до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області                 

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду  із адміністративним позовом   до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому просив зобов`язати Харківське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, поновити з 01.05.2019 нарахування та проведення платежів за страховими виплатами позивачу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що  позивач є  громадянином України, пенсіонером та має статус внутрішньо - переміщеної особи. 01.05.2019 на підставі  рішення комісії з призначення  (відновлення)  соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили  реєстрацію місця проживання  на території  Холодногорського  району м. Харкова позивачу припинено страхові виплати. Розпорядженням УПСЗН адміністрації Холодногірського району від 16.04.2019 скасовано довідку ВПО. Вважаючи, що відповідач протиправно припинив страхові виплати, позивач звернувся до суду із даним позовом про зобов`язання відповідача їх поновити у судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано розпорядження Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради від 16.04.2019 про скасування  довідки  внутрішньо переміщеної  особи   ОСОБА_1 .

Скасовано рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Холодногірському району м. Харкова УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради, оформлене протоколом №16 від 19.04.2019 про припинення виплати всіх видів соціальних допомоги ОСОБА_1 .

Скасовано постанову УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради від 10.05.2019 №2051/16286/16286/22 про  припинення  щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 .

Зобов`язано Харківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області  поновити  нарахування та проведення платежів за страховими виплатами ОСОБА_1 з 01.05.2019.

В частині присудження виплати пенсії, а також страхової виплати в межах суми  стягнення  за один місяць  рішення  суду звернуто до негайного виконання.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якому просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Так, припиняючи страхові виплати позивачу відповідач керувався постановою УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради про  припинення  щомісячних страхових виплат. Наголошував, що первинним у спірних правовідносинах є саме рішення УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради про скасування позивачу довідки  внутрішньо переміщеної  особи. Зазначив, що відповідач не має права здійснювати страхові виплати за відсутності документів, що підтверджують право особи на страхові виплати. В свою чергу, позивач не звертався до суду із вимогами до УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради. Проте, суд першої інстанції задовольняючи позов фактично вирішив питання про права та інтереси УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради, не залучивши його до участі у справі.

Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач є громадянином України та має право на одержання страхових виплат згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” у зв`язку з настанням страхового випадку.

Позивач перебував на обліку у Харківському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та отримував страхові виплати як внутрішньо переміщена особа.

Листом від 16.09.2019 №15.02-14/5813 відповідач повідомив, що страхові виплати  позивачу припинені з 01.05.2019 на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Холодногірського району м. Харкова, оформлене протоколом  від 19.04.2019 №16. Також зазначено, що розпорядженням УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради від 16.04.2019 скасовано  довідку  ВПО,  підтверджує фактичне місце проживання у м. Харкові. Повідомлено, що для поновлення страхових виплат позивачу необхідно особисто звернутись до відповідача з заявою для продовження призначених страхових виплат та надати нову довідку, оскільки попередня скасована (а.с. 11)

Позивач звернувся до суду із даним позовом про зобов`язання відповідача поновити з 01.05.2019 нарахування та проведення платежів за страховими виплатами.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради правових підстав для винесення рішення  про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи позивачу та  припинення страхових виплат з 01.05.2019. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та скасувати розпорядження УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради від 16.04.2019 про скасування довідки  внутрішньо переміщеної  особи  позивачу та рішення  Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Холодногірському району м. Харкова УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради, оформлене протоколом №16 від 19.04.2019 про припинення виплати всіх видів соціальних допомоги  позивачу, а також скасувати постанову про  припинення  щомісячних страхових виплат  від 10.05.2019 №2051/16286/16286/22. Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих рішень, а також враховуючи положення ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача поновити з 01.05.2019 нарахування та проведення платежів за страховими виплатами позивачу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв`язку зі зверненням у компетентний державний орган).

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №504/4148/16-а, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України      має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296). Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі – Порядок №365)

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27 затверджено Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб (далі - Порядок №27), який поширюється на внутрішньо переміщених осіб, які мають право на страхові виплати та витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі – Порядок №27).

Відповідно до п.1.2 Порядку №27, внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Згідно п.1.4 Порядку №27, призначення, продовження (відновлення) та припинення страхових виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад (далі - Комісії).

У відповідності до п.п.12-15 Порядку № 365, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;              2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї;                             3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених   статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”;                   5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Комісія не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення щодо припинення соціальної виплати надсилає копію такого рішення органам, що здійснюють соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення та орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії припиняє соціальні виплати з місяця, що    настає за тим, у якому прийнято відповідне рішення, а у випадках, передбачених   підпунктом 3 пункту 4   та   підпунктом 4 пункту 12   цього Порядку, - з дня припинення виплати ПАТ “Державний ощадний банк України” або з дня скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі, припинених відповідно до   підпункту 2   пункту 12 цього Порядку, здійснюється за рішенням комісії, прийнятим на підставі подання структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Матеріалами справи встановлено, що фактично підставою для припинення відповідачем позивачу страхових виплат слугували розпорядження УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради від 16.04.2019 про скасування  довідки  внутрішньо переміщеної  особи  та рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Холодногірському району м. Харкова УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради, оформлене протоколом №16 від 19.04.2019 про припинення виплати всіх видів соціальних допомоги позивачу.

Тобто, в даному випадку заявлені позивачем вимоги про зобов`язання Харківське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, поновити з 01.05.2019 нарахування та проведення платежів за страховими виплатами є передчасними, оскільки передумовою для їх вирішення повинна бути перевірка правомірності саме рішень УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради, які слугували фактичною підставою для припинення позивачу страхових виплат відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач звертаючись до суду не заявляв жодних позовних вимог до УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не збільшував позовні вимоги та не просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради.

Разом з тим, приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції надав правову оцінку саме діям та рішенням УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської ради, не залучивши його до участі у справі.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Таким чином, враховуючи передчасність заявлених позивачем позовних вимог та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

В даному випадку позивач не позбавлений права повторно звернутись із вимогами щодо правомірності припинення відповідачем страхових виплат, заявивши при цьому вимоги щодо правомірності рішень УПСЗН адміністрації Холодногірському району Харківської міської, які слугували підставою для припинення страхових виплат.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України).

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року по справі №520/10279/19 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик

Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець  М.І. Гуцал

Повний текст постанови складено  06.03.2020 року.