Справа №2-819/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

1 квітня 2010 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:

головуючого  - судді                 Кучми В.В.                      

при секретарі  -                 Сіденко І.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1А звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2С про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, за яким просить визнати право власності та витребувати від відповідачки на його користь телевізор «LG», пральну машину «Зануссі», диван, кондиціонер «Осаки», DVD-плеєр «Рейнфорд», холодильник «Норд», а також стягнути на його користь вартість встановлених в квартирі АДРЕСА_1 у м, Сніжне металопластикових вікон та балконних дверей у сумі 1500 грн. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з відповідачкою 15 років тому перебував у зареєстрованому шлюбі, у травні 2005 року шлюб розірвано. Але після розірвання шлюбу періодично деякий час проживали разом в квартирі позивачки за адресою м. Сніжне, вул. Ландау, 6/40, де він також є зареєстрований. Після розірвання шлюбу ним самостійно були придбані вище перелічені речі. В періоди сумісного проживання він перевіз зазначені речи до квартири позивачки за цією адресою, але зараз вона відмовляє повернути йому ці речі. Крім того, в період проживання в квартирі відповідачки ним за власні кошти були встановлені металопластикові вікна та балконні двері, які йому стали 1500 грн.

    У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування вимог пояснив, що шлюб з відповідачкою був укладений десь років двадцять тому, десь років з п»ятнадцять тому шлюб розірвали. Але після розірвання шлюбу з цього часу вони періодично неодноразово сходились, спів мешкали та припиняли сумісне проживання. Сходились часто, але конкретно періоди вказати не може. Після розірвання шлюбу він первісно був зареєстрований за адресою його матері по вул. Космонавтів, 8/32 у м. Сніжне, але останній час є зареєстрований в квартирі відповідачки по вул. Ландау, 6/40, де лишилось його майно. Спірне майно придбалось ним самостійно за власні кошти за останні п»ять років. Коли періодами спів мешкали разом, то його заробітна картка була у відповідачки, а додатково він отримував ще пенсію, яку клав на ощадну книжку. З неї він знімав гроші, коли йому було потрібно купити речі. Телевізор, пральну машину, кондиціонер «Осаки» він придбав в магазині «Шахтар» у м. Сніжне, плеєр він купував в магазині в м. Торезі, що біля будівельного управління, холодильник «Норд» в магазині біля кінотеатру «Сніжинка» у м. Сніжне. Але здійснені покупки документально підтвердити не може. А коли стали мешкати разом, то він ці речі приніс до квартири відповідачки. Також у відповідачки був старенький телевізор, якій він відремонтував в ательє, та диван, який він обтягнув новою тканиною. Але коли спів мешкали разом і він привіз свій новий телевізор та диван, який був новіший, то ці телевізор і диван відповідачки він виніс до квартири сестри, що розташована в тому ж будинку і під»їзді по вул. Ландау, 6/50, в ній сестра не мешкала і в ній він з дозволу сестри зберігав зайві речи. Коли відповідачка була в Москві, а вхідні двері на балкон прийшли в непридатність, була дуже велика щілина, то він за власні кошти купив та встановив металопластикові балконні вікна та двері.

    Відповідачка ОСОБА_2С у судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі. На спростування вимог пояснила, що в зареєстрованому шлюбі з відповідачем перебували з 1987 по 1997 рік, у січні 1997 року шлюб розірвали. Квартира по вул. Ландау, 6/40 м. Сніжне була приватизована в 1994 році нею та її донькою ОСОБА_3В, які разом є співвласниками цієї квартири. Після розірвання шлюбу позивач був зареєстрований і мешкав в квартирі, що залишилась після матері по вул. Космонавтів, 8/32 у м. Сніжне, але згодом у 2008 році ця квартира за борги була описана та реалізована. Тоді він став проситись зареєструватись і оселитись в неї, оскільки без реєстрації не міг отримати пільгове вугілля. З 2008 року вона дозволила і позивач зареєструвався в її квартирі. Фактично з 2008 року позивач мешкав в її квартирі декілька разів, два місяці мешкав, а рік ні, а потім знову. У цей час він мешкав у тому ж будинку і в тому ж під»зді в квартирі рідної сестри за адресою вул. Ландау, 6/50 в м. Сніжне, яка з 1990 року виїхала і проживає в Росії, там тримав свої речі. Коли проживав у неї, то спільне господарство не вели, вона сама постійно виїздила на заробітки до Москви. Останнього разу коли він оселився і жив приблизно з два місяця з червня по серпень 2009 року, то дав їй дві тисячі гривен для ведення господарства, але потім забрав. На цей час знову мешкає в квартирі сестри по вул. Ландау, 6/50, що на два поверхи вище. Не заперечує, що телевізор «LG» та диван є його особисті речі, що придбані позивачем самостійно. Їх він переніс з квартири сестри до її квартири коли мешкав в неї, а вона була в Москві, а її телевізор та диван зніс наверх до квартири сестри. Вона не наполягала щоб він одразу повернув речі. Будь-яких домовленостей щодо обміну цими речами між ними будь-коли не було. На теперішній час його телевізор і диван лишаються в неї, а її телевізор і диван в нього в квартирі по вул. Ландау, 6/50. Вона готова віддати ці речі позивачеві коли він поверне їй такі ж її речі. Інші речі пральну машину «Зануссі», холодильник «Норд», кондиціонер «Осаки» вона а придбала за власні гроші, які заробляла працюючи в м. Москві, коли поверталась з заробіток, купувати ці речі їй допомагала її донька та подруга, з якою працювали разом, а також донька допомагала встановлювати їй придбаний нею кондиціонер. Плеєр позивач якось подарував доньці без всякого приводу та нагоди, коли вона виїздила проживати до Донецьку, просто сказав, що він йому не потрібен, він їй дарує і нехай вона там користується. Вона також незгодна як з вартістю металопластикових вікон та балконних дверей, які вимагає стягнути з неї позивач, так і з тим, що вона взагалі повинна йому відшкодовувати їх вартість. Оскільки ці метало пластикові конструкції позивачем були встановлені коли вона перебувала в Москві приблизно в 2008 році без її відома і дозволу, тобто він самостійно без її на те дозволу втрутився і змінив будівельні конструкції квартири, яка є її власністю, а перед цим вона обновляла ці конструкції, фарбувала, тиснула щільники, у зв»язку з чим потреби в зміні дерев»яних вікон та дверей не було, вартість яких вже він винен їй відшкодувати.

    Представник відповідачки за договором про правову допомогу ОСОБА_4 позовні вимоги, заявлені до його довіритель ниці, вважає необґрунтованими, оскільки сплинули строки заяви вимог, також гарантійні талони на продане спірне майно як покупцем є підписані його довірительницею, щодо речей телевізору та дивану вважає що між сторонами виник обмін.

    Залучена до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_3В пояснила, що є донькою відповідачки, з 2008 року знялася з реєстрації за адресою по вул. Ландау, 6/40 м. Сніжне та виїхала до Донецьку, є співвласницею цієї квартири. DVD-плеєр «Рейнфорд» подарував їй батько – позивач, який вказав, що він йому не потрібен, нехай вона бере його з собою і користується та пам»ятає його. Спочатку вона брала його з собою і користувалась, а зараз він знаходиться в квартирі матері. Підтвердила обставини, що з 2008 року батько зареєструвався в квартирі її матері, по кілька місяців жив у її квартирі, коли вони разом виїздили на заробітки до Москви. Пральна машина «Зануссі», холодильник «Норд», кондиціонер «Осаки» є особисті речі її матері, які вона купувала на зароблені в Москві гроші, вона їй особисто допомагала вибирати і привозити ці речі з магазину. Кондиціонер вона також допомагала встановлювати коли в її квартири виконували встановлення спеціалісти, вона також потім допомагала заробляти обрушену штукатурку. Їй також відомо, що телевізор та диван матері, що був в її квартирі №40, батько зніс наверх до квартири №50, а свій телевізор та диван спустив на низ, оскільки ті були кращі. Балконні метало пластикові вікна та двері встановлював без їх відома коли вони перебували в Москві, про це з ними він не радився і не попереджав.

    Допитаний у якості свідка ОСОБА_5М пояснив, що приблизно два роки тому у 2008 році він з товаришами пив пиво біля магазина «Магнолія», де поряд була автобусна зупинка, пам»ятає що до нього підійшов позивач ОСОБА_1А і попросив його постерегти дві коробки доки він сходить за дружиною, коли він спитав що там, то той йому відповів, що там кондиціонер. Що саме було написано чи намальовано на коробках він не придивлявся і не пам»ятає. В коробки він теж не заглядав.

    Як свідок ОСОБА_6О у судовому засіданні пояснила, що вона є рідною племінницею позивача та відповідачки, родинні стосунки теплі, підтримують постійно, вона живе поблизу, заходить в гості, обмінюються новинами в родині.  Як такій їй відомо, позивач їй про це сам хвалився, що він подарував плеєр своїй донці. В той день коли відповідачка купувала пральну машину та холодильник вона була в них вдома разом з своїм чоловіком і чекала, тоді ще її чоловік допомагав зносити ці речі. Вона не пам»ятає коли саме були поміняні позивачем метало пластикові конструкції на балконі, але знає і про це говорили усі сусіди по під»їзду, що він якось не міг потрапити до квартири, спробував потрапити через балкон, розламав балконі двері, що були зачинені з середини, а потім вже вирішив поміняти все.

    Свідок ОСОБА_7В пояснила, що вона є сусідкою позивача та відповідачки по під»їзду, коли відповідачка виїзжала до Москви, то особливо цінні речі вона лишала в неї на зберігання. Зі слів відповідачки їй відомо, що остання говорила, що купила собі холодильник та телевізор. Особисто вона бачила, як відповідачка завозила кондиціонер, яка у той день була разом з донькою, позивача при цьому не було. А коли через декілька днів заходила до квартири відповідачки, то бачила як її донька заробляла утробу навколо встановленого кондиціонеру. Коли був відремонтований балкон вона не знає. У спілкуванні зі слів доньки відповідачки ОСОБА_3 вона чула, що батько останній подарував плеєр.

    Свідок ОСОБА_8Й у судовому засіданні вказала, що вона є давнішньою подругою відповідачки, разом з нею влаштовуються на роботи, понад десять років їздили разом на заробітки, працювали в одній бригаді. Знає, що в квартирі відповідачки є те ж саме що і в її квартирі. Вони разом заробляли і разом купували однакові речі. Коли вона сказала, що хоче купити телевізор, то відповідачка також вирішила купити. Знає, що остання купувала собі телевізор, холодильник, пральну машину. Колись відповідачка їй казала, що чоловік подарував донці плеєр. А також, що сам замінив її диван і телевізор на свої.

Заслухав пояснення сторін, їх представників, третьої особи, свідків, дослідив матеріали справи і надані в ній сторонами докази на обґрунтування та спростування позовних вимог, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод, що є частиною національного законодавства України, визначено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законами або загальним принципами міжнародного права. Конституція України, а саме стаття 41, гарантує кожному право володіння, користування та розпорядження його власністю. Стаття 317 Цивільного кодексу України передбачає, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Статті 386, 391 цього Кодексу визначають право власника вимагати усунення всяких порушень його права й обов”язок держави законодавчо забезпечувати громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. А згідно положень ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У судовому засіданні сторони визнали і підтвердили ті обставини, що телевізор «LG» та диван, що обтягнутий тканиною, які на теперішній час перебувають в квартирі відповідачки за адресою м. Сніжне, вул. Ландау, 6/40 дійсно належить позивачеві ОСОБА_1, є його особистими речами, придбаними ним самостійно за власні кошти, коли вони з відповідачкою мешкали роздільно. Зазначені речі позивач переніс з квартири АДРЕСА_2, де тримає свої речи до вищезазначеної квартири відповідачки під час коли мешкав в цій її квартирі з її дозволу тимчасово, а туди навпаки зніс її телевізор і диван. Після того як припинив проживати в квартирі відповідачки остання відмовляє повернути і дати можливість забрати йому ці речі, посилаючись на те, що позивач тримає в себе і не повертає її телевізор та диван. Таким чином, право позивача як власника майна на його володіння та користування у цій частині вимог є порушеним і підлягає захисту шляхом покладання обов»язку на ОСОБА_2 повернути позивачеві його диван, обтягнутий тканиною та телевізор «LG».

Вимоги, що заявлені позивачем ОСОБА_1А у частині визнання за ним права власності на його власні диван, обтягнутий тканиною та телевізор «LG», яке при цьому ніким не оспорюється, є необгрунтованими, оскільки згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. А відповідачка ОСОБА_2С з самого початку визнавала і не заперечувала, що зазначені речі є особистою власністю позивача та будь-коли право власності позивача на ці речі під сумнів не ставила.  

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно частини першої, другої ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки. Втім, у судовому засіданні позивачем лишились не доведені обставини набуття ним права власності на спірні речі пральну машину «Зануссі», кондиціонер «Осаки», холодильник «Норд», які набув як запевняє шляхом купівлі і таким чином під ставності права вимоги перед третіми особами, у тому числі і відповідачкою, щодо безперечного володіння і користування цим майном. А відповідно до положень статті 129 Конституції України, ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пояснення свідка ОСОБА_5М на те, що приблизно два роки тому біля автобусної зупинки на прохання позивача ОСОБА_1А він деякий час доглядав дві коробки, на яких за надписами чи етикетками він особисто не міг для себе розуміти і визначити, що в цих коробках, а лише зі слів самого позивача, який сказав що в цих коробках кондиціонер, він міг розуміти і припускати про те, не є достатнім належним і допустимим доказом придбання позивачем, зокрема кондиціонеру «Осаки» та іншого спірного майна. Зняття грошей позивачем з рахунку в Ощадбанку від 27.01.06 р в той день коли була придбана пральна машина також не доводить факту витрати цих грошей на придбання цієї пральної машини та придбання пральної машини саме позивачем. Інших належних і допустимих доказів позивачем у судовому засіданні надано не було.

На противагу ці обставини спростовуються поясненнями третьої особи  доньки позивача ОСОБА_3В , яка пояснює безпосередньо супроводжувала матір в магазин, допомагала вибирати їй побутову техніку пральну машину «Зануссі», холодильник, кондиціонер та допомагала доставляти її до квартири матері. Також допомагала при встановленні спеціалістами на замовлення матері – відповідачки купленого кондиціонеру «Осаки» в її квартирі, сама заробляла обдерті шви.  Спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_6, яка пояснює, що як близька родичка рідна племінниця позивача та відповідачки в день коли відповідачка купувала пральну машину та холодильник вона була в них вдома разом з своїм чоловіком і чекали на прохання відповідачки ОСОБА_2С коли привезуть речі з магазину, тоді ще її чоловік допомагав зносити ці речі.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Відповідачка ОСОБА_2С у судовому засіданні не заперечувала, що позивач без її на те дозволу зробив поліпшення її квартири шляхом доставки і встановлення металопластикових вікон та балконних дверей, визнає що зазначені метало пластикові конструкції виготовлені ним і є власністю позивача. Втім вона не згодна, що позивач у результаті такої доробки знищив старі дерв»яні конструкції вікон та дверей.

Згідно ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Таким чином, позивач як співвласник спільного майна у вигляді квартири по вул. Ландау, 6/40 у м. Сніжне разом з проведеними в ній доробками у вигляді метало пластикових вікон та балконних дверей має право як власник вимагати виділення цих металопластикових конструкцій в натурі, а у разі неможливості їх від»єднання відшкодування їх вартості. Втім, у судовому засіданні позивачем лишились не доведені і не підтверджеі належними докази суттєві обставин про те, що дійсно зазначені метало пластикові вікна та балконні двері ні в якому разі не можуть бути від»єднанні без суттєвих пошкоджень загальних конструкцій квартири і це призведе до неможливості її експлуатації в подальшому. Також позивачем не надано будь-яких доказів щодо дійсної вартості цих метало пластикових конструкцій чи то відповідно до їх закупівельної вартості, чи то вартості відповідно фактичної оплати за договором підряду про їх виготовлення і встановлення, чи то дійсної оцінки за висновком експерта. Дані обставини не підтверджені експертизою і таке клопотання про її проведення у ході судового розгляду також не заявлялось. За таких обставин, оскільки вимоги в цій частині позову лишились остаточно не доведені, як такі є необґрунтовані, то їх слід залишити без задоволення.

Виходячи з обставин справи, що у спірних правовідносинах між сторонами про стягнення вартості проведеного поліпшення квартири у вигляді встановлених метало пластикових конструкцій також може перебувати й ОСОБА_3В як співвласниця цієї квартири, і рішення у справі за спірними вимогами між сторонами може вплинути на права та обов»язки щодо учасників процесу у майбутньому, остання за ухвалою Сніжнянського міського суду від 15.03.10 р залучалась до участі у справі у якості третьої особи, як не заявляє самостійні вимоги. Виходячи з дизпозитивності сторін позивач мав право і можливість заявити вимоги у цій частині одночасно також до ОСОБА_3В, але цього не зробив і такі вимоги під час судового розгляду заявлені не були.

У судовому засіданні позивач запевняє, що куплений ним DVD-плеєр «Рейнфорд» він не дарував донці ОСОБА_3В, а полишив під час тимчасового проживання в квартирі відповідачки, яка йому тепер перешкоджає у поверненні. Але такі обставини спростовуються показаннями самої ОСОБА_3В, яка вказала, що є рідною донькою позивача ОСОБА_1А, зазначений DVD-плеєр отримала від позивача в подарунок вже кілька років тому, користувалась ним як одарована власниця, а на цей час полишила його в квартирі у матері ОСОБА_2 Зазначені обставини також підтверджуються поясненнями відповідачки ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6О,. яка є рідною племінницею позивача та відповідачки, свідків ОСОБА_7В, ОСОБА_8 До теперішнього часу позивач ОСОБА_1А договір дарування DVD-плеєру своїй доньці не оспорив, його правомірність чи недійсність судовим рішенням не є встановленою, такі вимоги складають самостійний зміст позовних вимог, виходять за межі справжнього позову і можуть заявлятись окремо. Будь-яких доказів на те, що зазначений DVD-плеєр він приносив до квартири відповідачки і полишив як власну річ з визначеного часу і з цього часу не може повернути назад через перешкоди відповідачки, не надав і ці обставини у судовому засіданні лишаються не доведені

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, оскільки позов здовольняється частково, то з відповідача на користь позивача підлягають пропрційно ціни позову задовленої частини вимог до стягнення судовий збір у сумі 20,38 грн (1700 грн+350 грн=2050 грн – задоволена частка; від загальної 10149 грн складає 20,1%; 20,1% судового збору від 101,49 грн складає 20,38 грн) та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у сумі 24,12грн (20,1% від 120 грн складає 24,12 грн).

    З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 328, 334, 387, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 212–215, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

    Забов»язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 диван, обтягнутий тканиною, телевізор «LG».

    В іншій частині позов залишити без задоволення.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 20 гривен 38 копійок, витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у сумі 24 гривні 12 копійок.

    Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Головуючий :