ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2020 року м. Київ № 640/24504/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

провизнання протиправними дій та скасування постанов

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив:

-визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м Києві щодо передчасного надсилання на примусове виконання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у м. Києві від 12 червня 2019 року №Ф-187 У, яка прийнята за результатами складання Акту від 15 травня 2019 року №1054/26-15-42-05/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на адресу Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві;

-визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гуріної Дарії Ігорівни про відкриття виконавчого провадження від 04 листопада 2019 року та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №60410065, винесені відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що Вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у м. Києві від 12 червня 2019 року №Ф-187 У, яка прийнята за результатами складання Акту від 15 травня 2019 року №1054/26-15-42-05/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , позивач у встановлені законом строки оскаржив в адміністративному та судовому порядку. Зокрема, на час звернення до суду із даним позовом, рішення у справі №640/15534/19 з приводу оскарження вищезазначеної Вимоги відсутнє. Відтак Вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у м. Києві від 12 червня 2019 року №Ф-187 У не набрала законної сили, а тому надсилання Вимоги для примусового виконання є протиправним.

Водночас, державний виконавець відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» мав повернути виконавчий документ, оскільки рішення не набрало законної сили. Відповідно, відкриття останнім виконавчого провадження ВП №60410065 та ухвалення рішення про стягнення витрат виконавчого провадження є протиправними також.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 22 січня 2020 року.

У судове засідання 22 січня 2020 року прибув представник позивача. Представники відповідачів явку уповноважених представників не забезпечили, в зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 29 січня 2020 року.

29 січня 2020 року справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. В подальшому призначено до розгляду на 18 лютого 2020 року.

У судове засідання 18 лютого 2020 року прибув представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, інші учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили. За наведених обставин судове засідання відкладено слуханням на 04 березня 2020 року.

У судове засідання 04 березня 2020 року прибув представник податкового органу.

Позивач, представник позивача та представник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши пояснення представника Головного управління ДПС у м. Києві, дослідивши матеріли справи, суд за згодою присутнього у судовому засіданні учасника справи вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи платника податків ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 09 квітня 2019 року №4302.

За наслідками перевірки складений Акт від 15 травня 2019 року №1054/26-15-42-05/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2018 року.

Наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 09 квітня 2019 року №4302 позивач оскаржив в судовому порядку, що підтверджується ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №640/7451/19 від 02 травня 2019 року. Станом на час звернення позивача з позовом у даній справі та вирішення справи по суті, рішення у справі №640/7451/19 відсутнє.

На підставі Акта перевірки від 15 травня 2019 року №1054/26-15-42-05/ НОМЕР_1 контролюючим органом 12 червня 2019 року винесені податкові повідомлення - рішення: - №0043784205, №0043754205, №0043764205, №0043774205; - рішення від 12 червня 2019 року №0001184205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; - рішення від 12 червня 2019 року №0001194205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску»; та Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (пункт 56.3 цієї статті).

Позивачу, поміж іншого, була виставлена Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У на суму 87320,28 грн.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Не погоджуючись із прийнятими Головним управлінням ДФС у м. Києві рішеннями від 12 червня 2019 року №0001194205 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску», від 12 червня 2019 року №0001184205 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 01 липня 2019 року №б/н, яка рішенням контролюючого органу від 31 липня 2019 року №36536/6/99-99-11-05-02-25 залишена без задоволення, а рішення ГУ ДФС у м. Києві - без змін.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2015 року №1124 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за №178/28308, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1. розділу IІІ цього Порядку, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення контролюючим органом вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили.

Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до дня набрання рішенням суду законної сили в разі оскарження платником вимоги, якщо накладення фінансових санкцій пов`язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

У разі якщо останній день строків, зазначених у пункті 1 цього розділу, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.

Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку №1124 у рішенні, окрім іншого, зазначається, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу, з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене до контролюючих органів вищого рівня (із зазначенням строку такого оскарження) або в судовому порядку.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №1124 перший примірник рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги контролюючим органом, після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) скаржнику.

Рішення вважається надісланим (врученим) скаржнику, який є фізичною особою, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові під підпис чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнім відомим її місцезнаходженням з повідомленням про вручення.

У відповідності з пунктом 2 розділу VI (Прикінцеві положення) Порядку №1124 платник єдиного внеску зобов`язаний самостійно сплатити узгоджену суму недоїмки (суми пені, штрафів) протягом десяти календарних днів після отримання рішення за результатом розгляду скарги.

В той же час, згідно пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Кодексу з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

При цьому, згідно з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналогічні норми зазначені і в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953).

Крім того, відповідно до пункту 5 розділу VI Інструкції про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Рішення Державної фіскальної служби України від 31 липня 2019 року №36536/6/99-99-11-05-02-25 за наслідками розгляду скарги на прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві рішення, в тому числі і Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У, позивач отримав (згідно поштового відправлення) 06 серпня 2019 року.

З наведених вище положень законодавства слідує, що платник єдиного внеску має сплатити узгоджену суму недоїмки (суми пені, штрафів) протягом десяти календарних днів після отримання рішення за результатом розгляду скарги, в той же час може оскаржити рішення контролюючого органу до суду у встановленому чинним законодавством порядку.

16 серпня 2019 року, що підтверджується кутовим штампом Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто в межах десятиденного строку на самостійну сплату недоїмки, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування прийнятих на підставі Акта перевірки від 15 травня 2019 року №1054/26-15-42-05/ НОМЕР_1 рішень контролюючого органу від 12 червня 2019 року, в тому числі Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У.

При цьому, як того вимагають норми пункту 5 розділу VI Інструкції, платник 16 серпня 2019 року направив повідомлення з описом вкладень у цінний лист (0213700171241), 19 серпня 2019 року повторне повідомлення, до Головного управління ДФС у м. Києві про оскарження в судовому порядку рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі Акта перевірки від 15 травня 2019 року №1054/26-15-42-05/ НОМЕР_1 .

Слід вказати, що аналогічного змісту повідомлення направлялись позивачем 21 червня 2019 року та 01 липня 2019 року до Головного управління ДФС у м. Києві щодо оскарження податкових рішень від 12 червня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі №640/15534/19. Однак, станом на час вирішення спору у даній справі №640/24504/19 - рішення по справі №640/15534/19 відсутнє.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм податкового законодавства, Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У на теперішній час є неузгодженою.

Утім, як вбачається із матеріалів справи, Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У на суму 87320,28 грн. контролюючий орган направив до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві для примусового виконання.

В свою чергу, постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гуріною Дарією Ігорівною від 04 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження ВП №60410065 з примусового виконання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У, виданої Головним управлінням державної податкової служби України у м. Києві, на суму стягнення 87320,28 грн.

Пунктом 3 резолютивної частини постанови від 04 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №60410065 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 8732,03 грн.

Окрім того, постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гуріною Дарією Ігорівною від 04 листопада 2019 року при примусовому виконанні Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У у виконавчому провадженні ВП №60410065, вирішено стягнути з боржника ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 195,30 грн.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 3 цього Закону визначені рішення, що підлягають примусовому виконанню. Виконавчі документи.

Так, згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, а відтак підлягає примусовому виконанню відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить вимоги до виконавчого документа.

Згідно частини першої цієї статті у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Як виконавчий документ, що підлягає примусовому виконанню, Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У не містить дати набрання нею чинності, що є порушенням пункту 6 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пунктів 1, 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

В той же час, не зважаючи на відсутність у виконавчому документі дати набрання ним чинності, державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 04 листопада 2019 року відкрив виконавче провадження №60410065, та ухвалив стягнути виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

При цьому судом звернуто увагу на те, що постанова головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 04 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження №60410065 також не містить інформації щодо набрання чинності документом, поданим на примусове виконання.

З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 неодноразово звертався до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (із заявою від 19 листопада 2019 року до головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, та із заявою від 19 листопада 2019 року до начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві) щодо обставин не набрання законної сили Вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У і, відповідно, відсутністю підстав для відкриття виконавчого провадження. Проте, як стверджував позивач, його звернення залишились без належного реагування.

Разом з тим, на виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року про відкриття провадження в даній адміністративній справі 17 лютого 2020 року до суду надійшов лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Київ) від 10 лютого 2020 року №1798/2-20 за підписом заступника начальника Управління І.А.Подолянко, в якому повідомлено, що у відповідності до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальником Відділу проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження №60410065, за наслідками якої 19 грудня 2019 року винесено відповідну постанову. Постановою начальника Відділу від 19 грудня 2019 року визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Гуріної Д.І. про відкриття виконавчого провадження №60410065 від 04 листопада 2019 року. Головного державного виконавця Гуріну Д.І. зобов`язано вжити заходів у відповідності до пункту 11 частини четвертої статті 4 Закону, якими виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ не набрало законної сили.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначеному до листа не надано, судом з власної ініціативи отримано інформацію про виконавче провадження №60410065 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Так, з інформації про виконавче провадження №60410065 станом на 03 березня 2020 року, з розділу «Відомості про проведення виконавчих дій» судом встановлено, що 26 грудня 2019 року головним державним виконавцем Гуріною Д.І. винесені постанови про скасування документу, а саме «Скасування виконавчої дії» та «Повернення ВД стягувачу без прийняття до виконання п. 6 ч. 4 ст. 4 (ВД не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею)», а також винесено постанову: «Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання».

За наведених обставин суд, на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гуріної Дарії Ігорівни про відкриття виконавчого провадження від 04 листопада 2019 року ВП №60410065 та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №60410065 від 04 листопада 2019 року, винесених відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , закрив провадження у справі, про що виніс ухвалу від 06 березня 2020 року.

Втім вищеозначені дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гуріної Дарії Ігорівни, вчинені 26 грудня 2019 року підтверджують, в свою чергу, доводи позивача, що Головним управлінням ДФС у м. Києві протиправно було надіслано на примусове виконання Вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у м. Києві від 12 червня 2019 року №Ф-187 У, яка не набрала законної сили.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками розгляду справи по суті спору суд дійшов висновку, що дії відповідача - 1 не відповідали встановленим вище принципам, оскільки податковим органом направлено до примусового виконання Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 червня 2019 року №Ф-187 У, яка не набрала чинності, що є порушенням норм, зокрема статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статті 56 Податкового кодексу України та інших підзаконних актів, які стосуються спірних правовідносин.

Тому, враховуючи все вище викладене, на переконання суду позовні вимоги до Головного управління ДПС у м. Києві є обгрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі судові витрати на його рахунок слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 287, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо передчасного надсилання на примусове виконання Вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м. Києві від 12 червня 2019 року №Ф-187 У, яка прийнята за результатами складання Акту від 15 травня 2019 року №1054/26-15-42-05/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на адресу Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко