Справа № 308/12403/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

        04 березня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

судді-доповідача – Готри Т.Ю.,

суддів – Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря судових засідань – Балаж Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, МВ ДВС Ужгородського МРУЮ про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2019 року, ухвалене суддею Бенца К.К., повне судове рішення складено 10.06.2019,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., МВ ДВС Ужгородського МРУЮ, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Позов обґрунтували тим, що у червні 2015 року їм стало відомо про те, що 30.03.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. на користь ПАТ «АЛЬФА- БАНК» було вчинено декілька виконавчих написів про звернення стягнення з ОСОБА_1 , як боржника, та ОСОБА_2 , як майнового поручителя.

Про існування виконавчих написів за якими вони є боржниками їм стало відомо тільки після ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень, відкритих державним виконавцем MB ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції на підставі:

- виконавчого напису №4369, вчиненого 30.03.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в сумі 105 992.97 грн;

- виконавчого напису №4368, вчиненого 30.03.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в сумі 2 348 959,61 грн;

- виконавчого напису №4367, вчиненого 30.03.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про звернення стягнення на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Вказані виконавчі написи нотаріуса вважають такими, що не підлягають виконанню, оскільки нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Тобто, що подані стягувачем документи підтверджують безспірність заборгованості боржника та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Указували і на те, що зазначені виконавчі написи були вчинені на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками відповідача, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Також зазначили, що сума невиконаних зобов`язань вказана у виконавчих написах не може складати 105 992.97 грн та 2 348 959.61 грн, у зв`язку з частковим погашенням боргу перед банком, а відтак була спірною. Крім того, одночасне звернення стягнення на заставне майно, яке належить ОСОБА_2 , як майновому поручителю, та на все майно ОСОБА_1 , як основного боржника, є неправомірним та створює умови для подвійного стягнення на користь банку, оскільки на підставі вказаних виконавчих написів розпочато два окремих виконавчих провадження за одним з яких боржником є ОСОБА_1 , а за іншим ОСОБА_2 .

Окрім цього, відповідач зобов`язаний був проінформувати їх про розмір заборгованості, до моменту вчинення виконавчих написів, і тільки за умови відсутності з їх боку заперечень щодо розміру заборгованості, така сума є безспірною. Однак вони жодних повідомлень про усунення порушень від банку чи нотаріуса не отримували, а тому такі приватним нотаріусом вчинені з порушенням вимог закону.

Також вважають безпідставним стягнення з них суми витрат за вчинення виконавчих написів, що складає в загальній сумі 17 195,00 грн, оскільки така значно перевищує розмір гранично встановлений Декретом КМУ «Про державне мито», а відтак її стягнення з них є незаконним.

Посилаючись на наведене, позивачі просили визнати такими, що не підлягають виконанню:

- виконавчий напис №4369, вчинений 30.03.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в сумі 105 992.97 грн;

- виконавчий напис №4368, вчинений 30.03.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в сумі 2 348 959,61 грн;

- виконавчий напис №4367, вчинений 30.03.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про звернення стягнення на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який  зареєстровано в реєстрі за № 4367,  вчинений 30.03.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 .  

У решті заявлених позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмовити в задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Вказує на те, що жодних повідомлень про усунення порушень від банку чи нотаріуса він не отримував, а тому зазначена у виконавчих написах сума не є безспірною. Також посилався і на рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12 січня 2012 року, яким вже було солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ПП фірма «Інтер-Контракт» на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №SMЕ0017585 від 17.09.2008, а саме за кредитом в сумі 392 987,94 грн, відсотками в сумі 35 861,59 грн та пеня 41 733,38 грн, а всього на загальну суму 470 582,91 грн. На виконання зазначеного рішення банку було видано виконавчий лист. Однак цей лист відповідачем втрачено, а тому він звернувся до приватного нотаріуса про стягнення заборгованості, яка втричі є більшою, аніж стягнуто рішенням третейського суду, що спростовує безспірність суми, зазначеної у виконавчих написах за №4369 та №4368.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Лазаренко О.В. апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Сторони та треті особи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином (під розписку), а тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лазаренко О.В., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та досліджує докази, що стосується фактів, на які учасники посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом установлено, що відповідно до укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») і ОСОБА_1 договору про надання траншу №SMЕ0017585 від 17.09.2008 та додаткової угоди до нього від 16 червня 2010 року, позичальник отримав кредит в сумі 60 000 доларів США на строк користування 84 місяці, зі сплатою процентів в розмірі 19,64 % річних з 16.06.2010 (т.1 а.с.20,220-226).

25 березня 2011 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання траншу №SMЕ0017585-1, згідно з яким позичальник отримав від банку грошові кошти в сумі 59 617,14 грн на строк користування 24 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 23 % річних (т.1 а.с.23-29).

Відповідно до рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12 січня 2012 року, доданого апелянтом ОСОБА_1 до апеляційної скарги, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ПП фірма «Інтер-Контракт» на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за договором про надання траншу №SMЕ0017585 від 17.09.2008, а саме за кредитом в сумі 392 987,94 грн, відсотками в сумі 35 861,59 грн та пеня 41 733,38 грн, а всього на загальну суму 470 582,91 грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Окрім цього, 30 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис №4369 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в сумі 105 992.97 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 57 136,11 грн та відсотків за користування кредитом в сумі 45 856,85 грн і витрат стягувача на вчинення виконавчого напису в сумі 3 000 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі договору про надання траншу №SMЕ0017585-1, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 25 березня 2011 року (т.1 а.с.10).

       Також 30 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис №4368 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості в сумі 2 348 959,61 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 1 391 555,05 грн, відсотків за користування кредитом 950 589,56 грн та витрат стягувача на вчинення виконавчого напису в сумі 6 815,00 грн. Вказана у виконавчому написі заборгованість виникла на підставі договору про надання траншу №SMЕ0017585, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа Банк», та ОСОБА_1 17 вересня 2008 року.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат`та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу наведених вище норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Зважаючи на це, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Отож, з огляду на матеріали справи у пункті 1.1 додаткової угоди від 16 червня 2010 року до договору про надання траншу №SMЕ0017585 від 17.09.2008 зазначено, що кредит в сумі 60 000 доларів США надається на строк користування 84 місяці, тобто повинен був бути повернутий не пізніше 17.09.2015 року, тому безумовним є саме з цієї дати виникнення у стягувача права вимоги до боржника.

       Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

       Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

       За умовами договору про надання траншу №SMЕ0017585 від 17.09.2008 та додаткової угоди до нього від 16 червня 2010 року, сторони погодили щомісячну сплату процентів за кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 17 вересня 2015 року.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

       Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

       В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

       Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2015 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що ПАТ «Альфа-Банк» скористався своїм правом вимоги щодо дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 ЦК України, в порядку передбаченому ч.2 ст.1050 ЦК України. Зазначена обставина стверджується рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 12 січня 2012 року, що набрало законної сили, яким достроково стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ПП фірма «Інтер-Контракт» на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за договором про надання траншу №SMЕ0017585 від 17.09.2008, а саме за кредитом в сумі 392 987,94 грн, відсотками в сумі 35 861,59 грн та пеня 41 733,38 грн.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

А тому за наведених обставин, зазначена заборгованість у виконавчому написі №4368 не є безспірною, оскільки ОСОБА_1 заперечує розмір її нарахування, в тому числі й після ухвалення Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» рішення від 12 січня 2012 року, яким достроково стягнуто з позичальника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, відсотки та пеня. А тому подальше нарахування позичальнику відсотків за період з 19 липня 2012 року по 24 лютого 2015 року, згідно з виконавчим написом, є неправомірним.

Отож, безумовним є саме з цієї дати (ухвалення зазначеного вище рішення від 12.01.2012) виникнення у стягувача права вимоги до боржника ОСОБА_1 Нотаріус не мав правових підстав для вчинення виконавчого напису 30.03.2015, оскільки станом на день звернення стягувача (ПАТ «Альфа-Банк») про вчинення виконавчого напису пройшло більше трьох років з дня виникнення у відповідача права вимоги.

Разом із цим, колегія суддів не вбачає підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса №4369 таким, що не підлягає виконанню, оскільки доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що він не отримував ні від банку ні від нотаріуса вимогу про усунення порушення, не заслуговують на увагу і спростовуються наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення щодо отримання вимоги банку від 16.02.2015 (т.1 а.с.70-71), яка ним, у встановлений у вимозі тридцятиденний строк, не була виконана.

Окрім цього, відповідачем не було пропущено строку щодо виникнення у нього права вимоги за договором про надання траншу від 25 березня 2011 року №SMЕ0017585-1, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 , в якому строк повернення коштів зазначено 24 місяці, тобто до 25 березня 2013 року, а спірний виконавчий напис нотаріусом Чуловським В.А. було вчинено 30 березня 2015 року. Тобто в межах визначеного статтею 88 Закону України «Про нотаріат» строку з дня виникнення права вимоги.

Зважаючи на наведене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у позовній вимозі про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4368, відповідно до ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким визнати такими, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4368, виданий 30.03.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в сумі 2 348 959,61 грн. У решті рішення залишити без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 1 397,88 грн пропорційно задоволеній позовній вимозі, враховуючи, що за подачу апеляційної скарги сплачено 1 461,60 грн.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 травня 2019 року в частині відмови ОСОБА_1 у позовній вимозі про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4368, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати такими, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4368, виданий 30.03.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в сумі 2 348 959,61 грн.

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 397,88 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2020 року.

Суддя-доповідач :

Судді :