Номер провадження: 22-ц/813/2652/20

Номер справи місцевого суду: 522/18594/15-ц

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2020 року                                                                         м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

учасники справи:

позивач – публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника малолітньої дитини ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року, ухваленого під головуванням судді Домусчі Л.В., -

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк».

В обґрунтування свого позову, позивач зазначив, що 23 лютого 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 35000,00 дол. США на строк з 23 лютого 2007 року до 02 листопада 2007 року. Також 23 лютого 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінив ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях.

Оскільки, позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов`язань згідно умов кредитного договору, як наслідок, станом на 31 липня 2015 року заборгованість склала 1 446 092,00 грн., з яким сума заборгованості за кредитом – 750 101, 49 грн; сума заборгованості за відсотками – 695 990,79 грн.

Тому, на підставі вищевикладеного, позивач просив суд, в рахунок виконання зобов`язання, щодо оплати заборгованості у розмірі 1 446 092,00 гривень, за кредитним договором укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання права власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору іпотеки від 23 лютого 2007 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру, загальною площею 34,1 кв. м, з них житлова площа – 17,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 11121692000 від 23 лютого 2007 року у розмірі 1 446 092 грн., шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання на нього право власності за іпотекодержателем ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору іпотеки від 23 лютого 2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 , представник малолітньої дитини ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позову ПАТ «Дельта Банк», оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання спору, який здійснюється на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження слід закрити з наступних підстав.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналогічна за змістом норма містилась і у статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

Як роз`яснено Пленумом Верховного Суду України у пункті 8 постанови від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України 2004 року права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов`язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє, як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , зазначає, що рішенням суду порушені права неповнолітньої дитини.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання споживчого кредиту и № 11121692000 був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 23 лютого 2007 року (а.с. 9- 16).

В якості забезпечення зобов`язань за цим кредитним договором 23.07.2007 року було укладено іпотечний договір (а.с. 21-23).

В п. 1.3. іпотечного договору, предметом договору є однокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ ОМР від 25.07.2006 року (а.с. 21).

Відповідно до п. 2.4.9. іпотечного договору, іпотекодавець зобов`язаний не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних осіб без згоди іпотекодержателя (а.с. 22).

На момент укладання іпотечного договору в спірній квартирі проживала та була зареєстрована лише ОСОБА_1 (а.с. 159).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після укладання кредитного та іпотечного договорів (а.с. 120).

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права неповнолітньої дитини апелянтом не надано.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

На підставі вищенаведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду по суті апеляційної скарги та приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням суду питання про права неповнолітньої дитини відповідачки не вирішувалися.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

На підставі наведеного вище, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 362, 368, 374, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника малолітньої дитини ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2016 року - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 05 березня 2020 року.

       Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

        Судді ______________________________________ С.М. Сегеда

______________________________________ Т.В. Цюра