Справа 2-168/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

05 березня 2010 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді – Брагіна В.І.

при секретарі – Лавренчук Л.М.

з участю: позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на власність на будинок недійсним та визнання права власності на будинок та земельні ділянки,суд, -

 встановив :

      Позивач звернувся до суду з позовом,зазначав,що 12.01.2008 року помер його батько – ОСОБА_3 Терентійович.Після його смерті відкрилась спадщина на будинок № 40 по вул.Старосілля в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області,належність якого спадкодавцеві підтверджується довідкою Івницької сільської ради та дві земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку та 0,35га. для ведення сільського господарства передані спадкодавцеві згідно з рішенням Івницької сільської ради від 03.12.1993 року розташовані за тією ж адресою.13.08.2007 року спадкодавець залишив заповіт відповідно до якого все своє майно заповів позивачу.Відповідач спадщину не прийняв,позивач прийняв спадщину,так як проживав разом зі спадкодавцем до дня його смерті.Він не може реалізувати свої спадкові права оскільки свідоцтво про право власності на спадковий будинок видано після смерті власника і є нелегітимним. Просив визнати свідоцтво про право власності на будинок № 40 по вул.Старосілля в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області видане 03.07.2009 року на ім’я ОСОБА_3 недійсним, визнати за ним право власності на даний будинок,та земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку та 0,35га. для ведення сільського господарства як на спадщину за заповітом.

       В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі,обґрунтувавши його наведеними в позові обставинами.

       Відповідач в судовому засіданні не з’явився,направив на адресу суду заяву,вказував,позовні вимоги визнає,проти задоволення позову не заперечує.

       Дослідивши матеріали справи,суд встановив: 12.01.2008 року помер ОСОБА_3 (а.с.4);після його смерті відкрилась спадщина на належний йому будинок № 40 по вул.Старосілля в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області та земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку та 0,35га. для ведення сільського господарства (а.с.7,8,9);відповідач спадщини не прийняв,позивач прийняв спадщину,так як проживав разом зі спадкодавцем до дня його смерті,але він не може реалізувати свої спадкові права,оскільки свідоцтво про право власності на спадковий будинок видано після смерті власника.

       Зазначені обставини визнані відповідачем,підтверджені дослідженими судом доказами та вважаються судом доведеними в порядку ч.1 ст. 61 ЦПК України.

       Спірні правовідносини виникли з цивільних відносин та регулюються ст.ст.325,328,380,1216,1220,1222,1225,1268 ч.3 ЦК України, ст.120 ЗК України,ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року   N 1952-IV.

       При вирішенні спору суд виходить з положень ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень »,згідно з яким,право  власності  та  інші речові права на нерухоме майно,набуті згідно з діючими нормативно-правовими  актами  до  набрання чинності  цим  Законом,визнаються державою. Відповідно до цього Закону  реєстрація  речових  прав  на  нерухомість,їх   обмежень здійснюється  лише  в  разі  вчинення  правочинів  щодо нерухомого майна,а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.Таким чином,суд прийшов  до висновку,що позивачка позбавлена можливості в позасудовому порядку визнати право власності на спадкове майно.При цьому суд вважає,що спадкодавець був власником нерухомого майна,яке входить до складу спадщини у відповідності з діючими нормативно-правовими  актами  до  набрання чинності  Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ». Згідно з ст.1268 ч.3 ЦК України спадкоємець,який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,вважається таким,що прийняв спадщину. Також суд вважає,що відповідно до ст.120 ЗК України,позивач набув право

власності на зазначені земельні ділянки з моменту набуття права власності на жилий будинок,відсутність у спадкодавця державного акту на право власності на зазначені земельні ділянки,відсутність державної реєстрації,в даному випадку правового значення не має.

     Виходячи з викладеного суд задовольняє позов,визнає свідоцтво про право власності на будинок № 40 по вул.Старосілля в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області видане 03.07.2009 року на ім’я ОСОБА_3 недійсним,визнає за позивачем право власності на даний будинок № 40 по вул.Старосілля в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області та земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку та 0,35га. для ведення сільського господарства,розташовані по вул. Старосілля,40 в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області.

     Відповідно до клопотання позивача понесені ним судові витрати при подачі позову суд на його користь з відповідача не стягує.

     Керуючись ст.ст.325,328,380,1216,1220,1222,1225,1268 ч.3 ЦК України,ст.120 ЗК України,ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року   N 1952-IV,ст.ст.10,11,60,209,212,214,215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В  :

      Позов  задовольнити.

      Визнати свідоцтво про право власності на будинок № 40 по вул.Старосілля в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області видане 03.07.2009 року  виконкомом Іваницької сільської ради на ім’я ОСОБА_3 - недійсним.

      Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок № 40 по вул.Старосілля в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області та земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку та 0,35га. для ведення сільського господарства,розташовані по вул.Старосілля 40 в с.Івниця Андрушівського району Житомирської області.

      Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів після його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

       С У Д Д Я   :