Справа № 2а-333/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

06 квітня 2010  року  Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді                           Кучми В.В.,

при секретарі -                               Сіденко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання дій не правомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1   звернувся до суду з справжнім позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання дій не правомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, за яким просить визнати противоправною відмову виплачувати йому як дитині війни з 1 січня 2009 року і до кінця поточного року соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату цього виду щомісячної державної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за вказаний період.

На обґрунтування позову посилається на те, що за віком відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни». Як такий перебуває на обліку за місцем мешкання в управлінні Пенсійного фонду України у м. Сніжне.   Згідно ст. 6 вищезазначеного Закону їй як «дитині війни» відповідачем додатково до пенсії щомісячно повинно було нараховуватись і виплачуватись передбачена соціальна допомога у вигляді надбавки у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але на протязі 2009 року та до цього часу зазначена надбавка до пенсії виплачувалась у значно меншому розмірі. На звернення провести нарахування і виплату зазначених сум він отримав відмову.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява, за якою заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Справу просить розглядати у порядку письмового провадження без його участі.

До початку судового засідання відповідачем за підписом керівника надані письмові заперечення, за якими позовні вимоги управління ПФУ м. Сніжне не визнає. Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне, яке є належним чином сповіщене про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з»явився, про причини неявки не повідомив, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вивчив письмові пояснення, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обґрунтування і спростування заявлених позовних вимог, суд вважає позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни», за місцем мешкання перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Сніжне. Вказані обставини підтверджуються витягом з його паспорту, пенсійним посвідченням та відповідною відміткою в ньому, довідкою територіального управління ПФУ.

Довідкою управління ПФУ м. Сніжне підтверджується, що позивачеві як дитині війни надбавка до пенсії на протязі 2009 року фактично виплачувалась по 49,80 грн. щомісячно.

Правовий спір між сторонами витікає з публічно-правових відносин між особою, яка є пенсіонером та одночасно відноситься до категорії осіб, які мають статус «дитина війни», та органом владних повноважень з виконання функцій держави ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне за місцем мешкання позивача, де перебуває на обліку і отримує пенсію, з приводу дій, пов’язаних з невірним нарахуванням і призначенням до виплати за певний період сум щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії.

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 р №2195-IV, який вступив в силу з 1 січня 2006 року, встановлюється, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до підпункту 2 пунтку 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.07 р, який набрав чинності з 01.01.08 року, норма статті 6 знову зазнала змін, згідно яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.     При цьому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.93 р передбачалось, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану і бездоганну віськову службу в тилу в роки Великої Вітчізняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08 р визнанні такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими були змінені розміри надбавок до пенсій, визначені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх кремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і таким чином з цього моменту відновлена попередня редакція цієї статті. Рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли у наслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Таким чином, з цього часу та до завершення бюджетного року вимоги статті 6 для застосування відповідачем діють в первісній редакції, тобто пенсії дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Надалі з початку 2009 року і на цей час норма ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” будь-яким нормативно-правовим актом вищої сили не є скасованою або зупиненою, є чинною і діє на протязі часу по всій території України по колу осіб.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.99 р №966-14, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5.10.2000 р №2017-III, відповідно до ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення у тому числі мінімального розміру пенсії за віком. Виходячи з положень статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в редакції, що діяла на момент спірної виплати, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прижиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” №107-VI від 28.12.07 р у період з 1.10.08 р по 31.12.08 р щодо осіб, які втратили працездатність, встановлений і застосовувався прожитковий мінімум у розмірі 498 грн. Згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI від 26.12.08 р у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основнпих соціальних і демографічних груп населення встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. І таким чином надбавка у розмірі 30% від прожиткового мінімуму мала складати 498*30%=149,40 грн. У період з 1.11.09 р по теперішній час щодо непрацездатних осіб Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» вiд 20.10.09 №1646-VI встановлений до застосовувався і діє прожитковий мінімум у розмірі 573 грн.

Втім, відповідачем територіальним управлінням Пенсійного фонду України на протязі 2008-го року щомісячні надбавки до пенсії виплачувались частково від належного розміру. Зокрема, у травні-червні 2008 року включно надбавки до пенсії щомісячно виплачувались по 48,10 грн., у липні-вересні щомісячно по 48,20 грн. і у період жовтень-грудень по 49,80 грн. щомісячно. У зазначеному розмірі по 49,80 грн. щомісячно відповідач продовжував виплати і на протязі 2009 року, а також у розрахунковому періоді січні 2010 року. Таким чином, відповідач порушив право позивачки і не проводив з 1 січня 2009 року та до кінця поточного року нарахування надбавки до пенсії для дітей війни у відповідності з діючою нормою, а саме у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на момент нарахування.

    Але, відповідно до ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства для захисту прав, свобод та інтересів особи втстановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свиїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністравтиного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Від представника відповідача надійшло письмове клопотання, за яким наполягає застосувати строк позовної давності. Позивач звернувся з справжнім позовом до суду за реєстровим №1686 від 11.02.10 р, таким чином пропустив встановлений законом річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, які вважає порушеними і які виникли до 11.02.09 року.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду за оспорюваний період в зазначеній частині, суд при цьому також керується і зауважує на те, що стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” або інший закон не передбачають і не встановлюють, що своєчасно не отримані виплати з вини органу, який призначає і виплачує державну допомогу по догляду за дитиною, за минулий час можуть виплачуватись без обмежень

Таким чином, убачається наявність підстав визнати бездіяльність відповідача управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне у частині не проведення додаткових виплат державної допомоги до пенсії неправомірними, право позивача, який відноситься до категорії дітей війни, на отримання підвищення до пенсії у період з 11 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, порушеним і таким, що підлягає відновленню шляхом покладання зобов’язання на відповідача провести перерахунок і виплатити різницю не донарахованих сум цього виду соціальної допомоги за вказаний період.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здіснені позивачем, присуджаються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Всі здійснені документально підтверджені витрати, які покладаються на суб»екта владних повноважень, суд присуджує з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. Позивачем при подачі позовної заяви згідно квитанції сплачений судовий збір у сумі 3,40 грн, у зв’язку з чим ці судові витрати підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 19 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 158, 159, 161, 162, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

    Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне про визнання дій не правомірними та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області по не нарахуванню підвищення до пенсії ОСОБА_1  як дитині війни за період з 11 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області здійснити нарахування та виплатити різницю не донарахованої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни ОСОБА_1  за період з 11 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати по оплаті судового збору у сумі 3 гривен 40 копійок

Постанова може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Головуючий: