Справа № 2-2669/07

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2007 р.                    м. Білгород - Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - одноособово судді Ступакової І.Г.

при секретарі Калініної О.С.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Білгород -Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання договору купівлі -продажу дійсним і визнання права власності на відчужуване майно за договором, вказуючи, що 23 січня 2007 року між нею і відповідачем був укладений договір купівлі - продажу, який не був нотаріально засвідчений, хоча всі істотні умови угоди з обох сторін були виконані повністю та належним чином, наслідком не завірення нотаріально договору стала його недійсність, що спричинило порушенню майнових прав позивачки, які вона має намір на даний час реалізувати, в зв'язку з чим звертається до суду.

Відповідач в попередньому судовому засіданні з позовом погодився заперечень проти позову не має, пояснивши, що в дійсності договір укладений 23.01.2007 року між ним та позивачкою не був нотаріально засвідчений, хоча спору щодо виконання істотних умов за договором не має, оскільки ним було передано спірне майно у власність позивачки, за яке він отримав безпосередньо від позивачки гроші.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України, Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У попередньому судовому засіданні встановлено, що 23 січня 2007 року в м.Білгород-Дністровському між позивачкою і відповідачем у письмовій формі був укладений договір купівлі -продажу гаражу, згідно якого відповідач продав, а позивачка купила гараж НОМЕР_1, складаючий з: гаражу літ. "А", розташованого у АДРЕСА_1, за який позивачкою була цілком здійснена обумовлена оплата, що підтверджується п. 2.2 зазначеного договору (а.с. 6-7). Відчужений спірний гараж належав відповідачу до часу його продажу на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.02.2007 року, виданого на підставі рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради НОМЕР_2 від 20.11.1997 року 22.01.2007 року (а.с.8). Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплати за нього певну грошову суму. Сторонами за договором було здійснено повне виконання усіх істотних умов, а саме: відповідачем був переданий, а позивачкою прийнятий у свою власність спірний гараж зі здійсненням за нього повного розрахунку. Внаслідок того, що договір був укладений з порушенням встановленої ст.ст. 209, 657 ЦК України для нього форми, а саме: не був нотаріально засвідчений, через відмову відповідача, даний факт став перешкодою позивачці в оформленні її майнових прав та підставою для визнання укладеного договору недійсним. У відповідності зі ст. 220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. На даний час позивачка повністю розпоряджається придбаним гаражем на свій розсуд, прийняв його у своє володіння та користування, що являється складовою права власності на яке позивачка має право, як суб'єкт права приватної власності відповідно до ст. ст. 317,318, 325 ЦК України.

2

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майно, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

У відповідності зі ст. 12 п.2 Закону України «Про власність» громадянин набуває право власності на майно отримане внаслідок укладення інших договорів, не заборонених законом.

Враховуючи вищевикладене, а також, що сторонами були виконані усі істотні умови угоди в добровільному порядку по справжній волі, що не заперечується сторонами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу гаражу, укладеного 23.01.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнавши за останньою право власності на гараж НОМЕР_1, складаючий з: гаражу літ. "А", розташованого у АДРЕСА_1 обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст. ст. 209, 220, 317, 318, 325, 334, 526, 530, 638, 655, 657 ЦК Україна, ст. 12 п.2 Закону України «Про власність», ст. ст. 10, 11, 130, 174, 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу гаражу, укладений 23.01.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила гараж НОМЕР_1, складаючий з: гаражу літ. "А", розташованого у АДРЕСА_1 - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж НОМЕР_1, складаючий з: гаражу літ. "А", розташованого у АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20- днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.