Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-821/2010 р.                                       Головуючий у 1 інстанції : Гончаренко П.П.

                                                                                                Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.

                                               УХВАЛА

                                                   ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ  

           31 березня 2010 року                                                                                        м. Запоріжжя

           Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

          Головуючого:   Боєвої В.В.

          Суддів:              Приймака В.М.,

                                     Денисенко Т.С.,

          При секретарі:  Карацюпі О.О.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на земельну ділянку.

В позові зазначав, що 04.11.2006 року він придбав за 5000 грн. у відповідача належну їй земельну ділянку площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Відповідачка написала йому розписку про отримання грошей та передала йому у користування і володіння земельну ділянку та оригінал Державного акту на землю, однак, посвідчити договір купівлі-продажу у нотаріуса вони не можуть, тому що у відповідачки відсутній паспорт забудовника, необхідний нотаріусу. Факт належності на праві власності відповідачці земельної ділянки підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1, виданим 16.08.1995 року Розумівською сільською радою Запорізького району Запорізької області. Посилаючись на вищевикладене, просив визнати дійсною угоду купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладену 04.11.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Визнати право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2006 року позов задоволено. Визнано дійсною угоду купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладену 04.11.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Визнано право власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,22 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі Прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта прокурора Токмакова О.І., дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою для скасування рішення.

У статті 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, що підтверджується відповідними письмовими доказами, відбулося повне виконання договору, проте продавець ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України позивач набув право власності на спірну земельну ділянку.

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 являється власником   земельної ділянки розміром 0,22 га, розташованої АДРЕСА_1, яка надана для будівництва жилого будинку (а.с. 4).

Відповідно до розписки, який укладено в простій письмовій формі  від  04.11.2006 року ОСОБА_3  отримала від ОСОБА_2  5000 грн. в рахунок продажу земельної ділянки (а.с.5).

На порушення вимог ст. ст. 10, 212, 213 ЦК України суд першої інстанції не з’ясував, чому договір купівлі-продажу земельної ділянки не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість , чи відповідає договір сторін вимогам ст.. 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки за змістом ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню, за умови, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, є письмові докази такої домовленості, відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, не існує передбачених законом перешкод для його нотаріального посвідчення.

Доказів про ухилення продавця від нотаріального посвідчення договору в матеріалах справи не має.

На зазначену обставину суд першої інстанції уваги не звернув,  не перевірив чи дійсно необхідною умовою нотаріального посвідчення договору є надання паспорту забудовника, не обговорив питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на яке відповідно до ст. 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” покладено обов’язок, в тому числі, по здійсненню контролю за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність земельних ділянок.

Суд першої інстанції не врахував, що нерухоме майно є однією з основ функціонування економічної системи держави. Саме тому оптимальна організація цивільного обороту об’єктів нерухомого майна є однією з головних завдань держави в галузі економічної політики. Керівну роль в організації такого обігу відіграє правове регулювання відносин, пов’язаних з нерухомим майном. Об’єкти нерухомого майна мають особливий правовий режим, який полягає, зокрема, у тому, що дані об’єкти, а також права на них підлягають спеціальній державній реєстрації відповідним органом, що встановлено ст. 182 ЦК України та Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою  факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.

 За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи , а тому відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на викладене, обговорити питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, а також врахувати роз’яснення  п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” про те, що норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України  пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

Керуючись  ст. ст. 307, 311, 314, 315, 317  ЦПК   України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

         Апеляційну скаргу  Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області задовольнити частково.

         Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 грудня 2006 року по цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:  

Судді: