ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

19.02.2020                                                                                                          Справа № 905/1640/19                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

секретар судового засідання Стрюкова А.О.,

за позовною заявою Керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, м.Слов`янськ, Донецька область,

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка, Донецька область,

до відповідача-1 Сергіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Слов`янської районної ради Донецької області,                         

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Крамагросвіт”, м.Краматорськ, Донецька область,

про визнання недійсним договору спільної обробки землі, зобов`язання звільнити земельну ділянку,

за участю представників сторін:

прокурор: Лазарєва А.С.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: Гончарова І.Т., ордер ДН № 061416,

Керівник Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, м. Слов`янськ, Донецька область, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1 Сергіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Слов`янської районної ради Донецької області, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамагросвіт», м.Краматорськ, Донецька область, про: визнання недійсним договору спільної обробки землі від 01.01.2019 року №19/1, укладеного між Сергіївською ЗОШ І-ІІІ ступенів та Товариством з обмеженого відповідальністю “Крамагросвіт”; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Крамагросвіт” звільнити займану ним земельну ділянку державної власності кадастровий №1425288200:01:000:0892 загальною площею 33,00 га, вартістю 644769,07 гривень, розташованої на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області.

За змістом позовної заяви підставами звернення до суду стало встановлення того, що  між Сергіївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Слов`янської районної ради Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамагросвіт» укладений договір спільної обробки землі від 01.01.2019, який є удаваним, оскільки за своєю правовою природою є договором оренди землі. Прокурор наводить, що ТОВ «Крамагросвіт» фактично користується, володіє, експлуатує земельну ділянку площею 33,00 га, та сплачує орендну плату. Прокурор наголошує на порушенні інтересів держави з огляду на те, що в даному випадку було порушено нормативно визначену законодавцем процедуру користування земельною ділянкою згідно з наданим титулом; укладання договору спільної обробки землі з метою ухилення від укладання договору оренди землі; фактичне передання вказаної земельної ділянки в оренду суб`єктом господарювання, який не мав права нею розпоряджатися, без згоди Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області, яке з 01.01.2013 розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів.  

25.09.2019 до суду надійшов відзив від відповідача-1, в якому Сергіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Слов`янської районної ради Донецької області вказує, що з позовними вимогами прокурора погоджується повністю.

30.09.2019 від відповідача-2 до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України, у зв`язку з безпідставністю представництва прокурором інтересів держави в суді. Судом відмовлено в задоволені клопотання з огляду на встановлену судом бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

30.09.2019р. до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, та закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Відповідач вказує на те, що з огляду на приписи ч.1 ст.638 ЦК України спірний договір спільної обробки землі №19/1 від 01.01.2019 є неукладеним, оскільки зі змісту спірного договору слідує, що сторони (відповідачі) не досягли згоди з усіх істотних умов, а саме: не визначена координація спільних дій сторін; не визначена координація ведення спільних справ; не визначений правовий статус виділеного для спільної діяльності майна; не визначене покриття витрат та збитків сторін; не визначена участь сторін у результатах спільних дій; не визначений порядок здійснення спільної обробки землі, її передачу або її надання Відповідачем-1 для проведення відповідних робіт; не визначений комплекс агротехнічних робіт зі спільної обробки землі, з вирощування сільськогосподарської продукції; не визначені строки та види проведення агротехнічних робіт тощо. Також відповідач-2 вказує на те, що жодних дій щодо виконання спірного договору здійснено не було, а тому твердження прокурора щодо фактичного використання, володіння та експлуатації відповідачем-2 спірної земельної ділянки є безпідставним.

В задоволенні викладеного у відзиві клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України через відсутністю предмету спору, судом відмовлено з огляду на те, що факт чи є оспорюваний правочин укладеним встановлюється судом  при вирішенні спору.

У відповіді на відзив відповідача-2 прокурор висловився про досягнення сторонами спірного договору обробки землі всіх істотних умов, і тому в противагу твердженням відповідача-2 він є укладеним.

В запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача-2 вказує на те, що спірний договір підписаний 01.01.2019 року, та з 02.01.2019 сторони мали приступити до виконання цього договору, а тому могло мати місце вирощування тільки ярих культур - однорічних сільськогосподарських культур, які висіваються навесні, а врожай збирається у рік посіву. Таким чином, умови пункту 4.2. спірного договору, які визначали строк початку спільної обробки землі як 02.01.2019р., були завідомо нездійсненними (такими, що не можуть бути виконані у встановлений договором строк). Визначений п. 4.2. спірного договору строк сторонами не змінювався. Означене є доказом того, що спірний договір є таким, що не відбувся (неукладеним в розумінні ч. 8 ст. 181 ГК України).

Також, представник відповідача-2 вказує на те, що 13.08.2019 між Сергіївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Слов`янської районної ради Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крамагросвіт” було укладено додаткову угоду №1 до договору спільної обробки землі №19/1 від 01.01.2019 яким було припинено дію спірного договору за взаємною згодою сторін з 14.08.2019 року.

В письмових поясненнях прокурора б/н та б/д, що надійшли до суду 12.11.19 представник відповідача-2 висловлюється про те, що спірний договір не містить вимог щодо набуття цим договором чинності з моменту початку обробки земельної ділянки, що не виключає можливості протягом строку дії договору розпочати її використовувати, а тому посилання відповідача-2 на ненадання прокуратурою доказів фактичного використання земельної ділянки є безпідставним.

12.11.19 року відповідачем-2 подано клопотання про долучення до матеріалів справи висновку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз №5219-5221 з результатами проведення судово-трасологічної експертизи від 11.11.2019 року у якості доказу у справі. Висновок прийнято судом та долучено до матеріалів справи для оцінки разом із іншими доказами за правилами, встановленими   статтею 86    ГПК України.

В запереченнях №40-9037вих19 від 21.11.2019 на клопотання про долучення експертного висновку, прокурор вказує на те, що за твердженням відповідача-2, одним із доводів є те, що договір не можливо вважати укладеним оскільки, земельна ділянка взагалі не оброблялась, що в свою чергу суперечить висновку судово-трасологічної експертизи №5219-5221 від 11.11.2019 року, в якому зазначено, що на спірній земельній ділянці наявні сліди обробки земельної ділянки за допомогою сівалки, що не належить відповідачу-2. За твердженням відповідача-2 роботи проведені не ТОВ «Крамагросвіт», в якості доказу посилається на висновок експерта. Разом з цим, на вказане дослідження було надано сіялку, визначену ТОВ «Крамагросвіт» самостійно, при тому, що ні суду, ні експерту не надавалася інформація щодо всієї наявної у власності чи користуванні сільськогосподарської техніки або взятої в оренду, підтверджена необхідними документами.

Судом відмовлено в задоволені клопотань відповідача 2 про залишення позову без розгляду, та про зупинення провадження у справі від 18.12.2019 до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у справі №912/2385/18 (у подібних відносинах) Великою Палатою Верховного Суду, через те, що правовідносини у розглядуваній справі та справі №912/2385/18 не є подібними, судом не встановлено обставин з якими законодавство пов`язує зупинення провадження у справі, а питання обґрунтованості представництва прокурора було вирішено судом при відкритті провадження у даній справі.

В судове засідання 19.02.2020 прокурор з`явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача-2 в судове засідання 19.02.2020 з`явився, висловився проти задоволення позовних вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлені наступні обставини.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.07.2019 (а.с. 46), Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою (а.с. 24) відповідачу-1 належить право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1424288200:01:000:0892, площа 33,0275 га, цільове призначення - для дослідних і навчальних цілей, яка розташована на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області.

01.01.2019 між відповідачами було укладено договір спільної обробки землі, згідно п. 1.1 якого сторони домовляються спільно здійснювати повну сільськогосподарську обробку земельної ділянки  площею 33,00 га, цільове призначення для дослідних і навчальних цілей на території Сергіївської сільської ради. На умовах спірного договору відповідачу-2 було надано право в односторонньому порядку розпоряджатися вирощеною продукцією (п.2.2. Договору), та сплачувати Відповідачу-1 суму коштів на відшкодування вартості проведених ним сільськогосподарських робіт у розмірі 53283,69грн. на рік, з урахуванням щорічної індексації (п.3.1 Договору).

За умовами п. 4.1. спірного договору відповідач 1 прийняв на себе обов`язки утриматись від розпорядження земельною ділянкою, передання її у володіння, користування, розпорядження чи управління третім особам, здійснення будь-яких інших правочинів щодо земельної ділянки, які спричиняють чи можуть спричинити будь-яку зміну правового статусу об`єкту оренди.

Згідно до п.4.2. Договору сторони за цим договором приступають до спільної обробки земельної ділянки протягом дня з моменту підписання договору.

Строк дії договору - з дня підписання його сторонами та до 31.12.2019 року (п. 6.1. Договору).

Системний аналіз положень спірного договору свідчить, що метою договору є передача від відповідача 1 відповідачу 2 абсолютного права на використання земельної ділянки протягом строку. За змістом договору відповідач 2 отримував вигоду   у вигляді розпорядження вирощеною продукцією, а відповідач 1 отримував лише фіксовану платню.

З огляду на той факт, що відповідач 2 є господарським товариством, створеним за для отримання прибутку суд вважає неспроможними доводи відповідачів, що реальною метою укладання договору є досягнення дослідницьких цілей та навчання учнів відповідача 1 навичкам сільського господарства.

Відповідно до   ст. 235 ЦК України   удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої   статті 235 ЦК України   має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що укладений 01.01.2019р. між відповідачем 1 («Користувач») та відповідачем 2 («Підприємство») договір спільної обробки землі є фактично договором оренди належної відповідачеві 1 на праві постійного користування земельної ділянки кадастровий номер 1424288200:01:000:0892, площа 33,0275 га, цільове призначення - для дослідних і навчальних цілей, яка розташована на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області.

Відомості щодо реєстрації права на користування відповідачем 2 спірною земельною ділянкою на підставі договору від 01.01.2019р. у суду відсутні.

Згідно висновку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-трасологічної експертизи №5219-5221 від 11.11.2019 року, земельна ділянка кадастровий номер 1424288200:01:000:0892, розташована на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, за тином, ступенем засміченості та станом орного шару поділяється на дві ча  стини: 1-а частина Ділянки чотирикутної форми із сторонами: східна та західна (складова західної межі Ділянки) -  650 м, південна та північна (складова пів  нічної межі Ділянки) - 260 м, розташована в її північно-західній частині; 2-а частина Ділянки «Г»-подібної форми із сторонами: східна - 899,04 м (схі  дна загальна межа ділянки), південна - 342,39 м (південна загальна межа Ділянки), розташована, здебільшого, в її східній та південній частіші.

На 1-й частині Ділянки слідів використання сільськогосподарської тех  ніки, що однозначно свідчили би про обробку земельної ділянки за допомогою сівалки (посівні роботи) не виявлено; на 2-й частині Ділянки наявні сліди об  робки земельної ділянки за допомогою сівалки (посівні роботи).

Можливість виконання посівних робіт на 1-й частині земельної ділянки кадастровий номер 1424288200:01:000:0892 зерновою сівалкою HORSCH PRONTO 12NT 2017 року випуску, заводський номер VIN 23101493, яка належить ТОВ “Крамагросвіт” на праві власності, не розглядалось внаслідок того, що слідів використання сільськогосподарської техніки, що однозначно свідчили би про обробку земельної ділянки за допомогою сівалки (посівні роботи) не виявлено.

Посівні роботи на 2-й частині земельної ділянки кадастровий номер 1424288200:01:000:0892 виконані не зерновою сівалкою HORSCH PRONTO 12NT 2017 року випуску, заводський номер НОМЕР_2 , яка належить ТОВ “Крамагросвіт” на праві власності. Виходячи з характеристик залишених сівалкою слідами посіви на 2-й частині земельної ділянки кадастровий номер 1424288200:01:000:0892 були виконані зерновою сівалкою із шириною захвату 3,6 м, кількістю посівних сошників 24 та відстанню між посівними сошниками 15 см.

За поясненнями Відповідача 2 він є сільськогосподарським підприємством (платником єдиного податку 4 групи), основним видом діяльності якого є розведення великої рогатої худоби, а серед інших видів діяльності є і вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Для вирощування сільськогосподарських культур у 2019 році Відповідачем 2 використовуються земельні ділянки загальною площею 3599,4780 га, серед яких немає спірної земельної ділянки, що підтверджується виробничою програма з рослинництва ТОВ «Крамагросвіт» з розміщення

сільськогосподарських культур по полям від 14.01.2019р., звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019року, податковою декларація платника єдиного податку 4 групи за 2019 рік з Додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок».

Прокурором чи позивачем доказів на підтвердження фактичного використання відповідачем 2 спірної земельної ділянки не надано. Висновки викладені у висновку експерта не спростовано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що земельна ділянка, яка є предметом спірного договору відповідачем 2 не використовувалась та, відповідно, відповідачем 1 не передавалась.

За змістом статей 3,   15,   16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку cуд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див.mutandis    висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до наданого Конституційним судом України тлумачення "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним   матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований  у  суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є  самостійним  об`єктом  судового  захисту  та  інших  засобів правової  охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР)  і  законам України,  суспільним інтересам,  справедливості,  добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. (справа № N 1-10/2004, рішення від 01.12.2004р. №18-рп/2004).

За змістом позовної заяви прокурором визначено, що він звернувся із позовом до суду на захист інтересу держави у сфері раціонального використання землі шляхом порушення нормативно визначеної законодавцем процедури користування земельною ділянкою згідно з наданим титулом.

Зазначений інтерес кореспондується із правом позивача, якому відповідно до положень ст. 13 Конституції України, ст. 122 Земельного кодексу України надані повноваження передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб, як територіальний орган спеціально утвореного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (п.1. Положення про Державну службу за питань геодезії, картографії та кадастру, затверджено Постановою КМУ від 14.01.2015р. №15).

Порушенням права позивача прокурор вважає наслідки, які настали внаслідок укладання спірного договору.

Ефективним способом захисту порушеного інтересу прокурором визначено визнання договору недійсним через його удаваність та зобов`язання відповідача 2 повернути земельну ділянку.

Надаючи оцінку обставинам та характеру порушення права позивача, за захистом якого прокурор звернувся до суду, а також ефективності обраного прокурором способу захисту, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК) виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючі, що за висновком суду про удаваність спірного договору з метою приховання  укладання договору оренди землі, суд на підставі ч.2 ст.235 ЦК має по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

У   статті 792 ЦК України   передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У частині другій   статті 125 ЗК України   вказано, що право      на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч.2. статті 126 ЗК України).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

У статті 13 Закону України «Про оренди землі» № 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями   18,   20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Верховний Суд України вказував, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Це загальне правило закріплено у   статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Разом з тим у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у   статті 640 ЦК України   і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими   закон   пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Такі висновки щодо набрання чинності договором оренди земельної ділянки      зроблено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16), у мотивувальній частині якої міститься роз`яснення аналогічного розуміння правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що через відсутність факту держаної реєстрації спірного договору від 01.01.2019 права відповідача 2 на користування спірною земельною ділянкою не виникли та договір не набув чинності.

Відсутність юридичних та фактичних наслідків укладання спірного договору, недоведеність прокурором факту використання спірної земельної ділянки відповідачем 2, зумовлює висновок суду, про відсутність порушеного права позивача, за захистом якого прокурор звернувся до суду. Факт закінчення 31.12.2019р. строку дії спірного договору спростовує можливість такого порушення у майбутньому.

Отже, вимога позивача щодо визнання недійсним договору спільної обробки землі від 01.01.2019 року №19/1, укладеного між Сергіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів та Товариством з обмеженого відповідальністю “Крамагросвіт” не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора в частині зобов`язання відповідача-2 звільнити займану земельну ділянку державної власності кадастровий №1425288200:01:000:0892 загальною площею 33,00 га, розташованої на території Сергіївської сільської ради Слов`янського району Донецької області, суд, з урахуванням вище викладеного та виходячи з недоведення факту використання відповідачем-2 вказаної земельної ділянки, також, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 42, 73, 86, 129, 165, 236-241   Господарського процесуального кодексу України,    господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області, м.Слов`янськ, Донецька область, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, м.Костянтинівка, Донецька область, до відповідача 1 Сергіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Слов`янської районної ради Донецької області, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Крамагросвіт”, м.Краматорськ, Донецька область, про визнання недійсним договору спільної обробки землі, зобов`язання звільнити земельну ділянку, –  відмовити повністю.

В судовому засіданні 19.02.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2020.   

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі            http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя                                                                                                                  К.С. Харакоз