Дата документу 26.02.2020 Справа № 337/3833/16-ц

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 337/3833/16Головуючий у 1-й інстанції Бондаренко І.В.

Пр. № 22-ц/807/731/20Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року                                        м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача)        Гончар М.С.

суддів                        Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,

за участі секретаря                                Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за не обліковане водокористування

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року КП «Водоканал» звернулося до суду із вищевказаним позовом (а.с.2-6), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за не обліковане водокористування в сумі 11065,19 грн., а також суму судового збору, понесену при зверненні з позовом до суду в сумі 1378,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 10.03.2010 року між ОСОБА_1 та КП «Водоканал» укладено договір № 9371/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до розділу 2 договору він укладається з 10.03.2010 року по 31.12.2013 року, проте вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією зі сторін. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Оскільки жодна з сторін не виявляла намірів про припинення договору, то Договір вважається пролонгованим до 31 грудня 2016 року.

11.03.2010 року представником КП «Водоканал» за участю відповідача було проведено технічне обстеження водопроводу та зафіксовано, що на вводі встановлено засіб обліку марки КВ 1.5 № 268316, державна повірка 1 квартал 2010 року. За результатами обстеження було складено відповідний акт №90 від 11.03.2010 року. Даний акт було підписано представником позивача та відповідачем.

Показчиком 2012 «Засоби вимірювальної техніки, занесені до державного реєстру України» затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України міжповірочний термін лічильників холодної та гарячої води марки СК 15х результати вимірів яких використовуються під час розрахунків в сфері побутових та комунальних послуг, встановлено три роки.

10.10.2013 року між КП «Водоканал» та відповідачем складено акт технічного обстеження водопроводу №453 А від 10.10.2013 р. по майданчику АДРЕСА_1 , в якому зафіксовано, що на вводі абонента діаметром 15 мм. встановлено прилад марки КВ 1,5 №268316, державна повірка 1 квартал 2010 року. Лічильник абонента припломбовано до труби роторною пломбою «А16181», пломба збережена. Строк державної повірки приладу обліку збіг. У зв`язку з цим в акті також зазначено про те, що об`єм витрат води визначається відповідно до п. 5.14 та п. 3.3. «Правил користування» і становить 1068,48 м. куб.

Таким чином, наступна державна повірка лічильника повинна була бути проведена споживачем в 1 кварталі 2013 року.

На підставі акту технічного обстеження водопроводу №453А від 10.10.2013р. було складено акт-рахунок №9371/1 від 10.10.2013р. за період з 09.08.2013р. по 12.09.2013р. на суму 11065,19 грн. В даному акті зазначено наступний розрахунок: витрати води - 5491,99 грн., витрати стічних вод - 3799,00 грн., ПДВ - 1844,20 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач відмовився підписувати акт технічного обстеження водопроводу №453А від 10.10.2013р., акт рахунок №9371/1 від 10.10.2013р. на суму 11065,19 грн., дані акти були направлені відповідачу разом з листом №18280 від 11.11.13 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Бондаренко І.В. (а.с. 21).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с.24) провадження у цій справі відкрито.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року (а.с. 52-54) позов КП «Водоканал» у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Водоканал» заборгованість за необліковане водопостачання за період з 09.08.2013 року по 12.09.2013 року в сумі 11065,19 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1  у своїй апеляційній скарзі (а.с. 60-63) просила рішення суду першої інстанції скасувати та постановити своє рішення, яким у задоволенні позову КП «Водоканал» відмовити.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Крилова О.В., судді Дзярук М.П. та Трофимова Д.А., а.с. 83-86) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року у цій справі скасовано, провадження в справі закрито. Роз`яснено КП «Водоканал» право на звернення до господарського суду для розгляду позову в порядку господарського судочинства.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (а.с. 128-131) в порядку часткового задоволення касаційної скарги КП «Водоканал» ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

13 січня 2020 року дана справа надійшла на новий апеляційний розгляд до Запорізького апеляційного суду (а.с. 137).

Оскільки, Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 «Про переведення суддів» судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Подліянову Г.С. та Маловічко С.В. (а.с. 138).

З 15.12.2017 року набрав чинності ЦПК України в новій редакції, саме його нормами має керуватись апеляційний суд при новому апеляційному перегляді цієї справи.

Ухвалою апеляційного суду дану справу прийнято до провадження (а.с.139).

Ухвалою апеляційного суду дану справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 140).

Позивач КП «Водоканал» не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 у цій справі станом на час її нового розгляду апеляційним судом.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У судове засідання 26 лютого 2020 року належним чином повідомлена апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 145) відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання відповідача ОСОБА_1 і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останньої за присутністю її представника – адвоката Кравець К.Є. (а.с.167-168) та представника позивача КП «Водоканал» - Панаріної А.О. (а.с. 169).

Відводів учасниками цієї справи суддям апеляційного суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 10-11, 60, 88, 208, 212-218, 224-228 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст. 526, 626-629, 257 ЦК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та виходив із обґрунтованості та доведеності позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає їх правильними, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є обґрунтованим та законним.

При апеляційному перегляді цієї справи апеляційний суд має враховувати положення ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, які були чинними станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі (12 грудня 2016 року), яке є предметом апеляційного перегляду у цій справі на теперішній час.

Ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно (аналог ст. 263 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року) містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно (аналог ст. 264 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року) – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 10.03.2010 року між ФОП ОСОБА_1 та КП «Водоканал» укладено договір № 9371/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації за адресою АДРЕСА_1 /перукарня АДРЕСА_2 (а.с.7-12).

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.01.2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність (а.с. 101-102).

У разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності – фізичної особи її зобов`язання за укладеним договором не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою.

Позивач КП «Водоканал» звернувся до суду у цій справі із вищезазначеним позовом 10.10.2016 року (а.с.2) за правилами цивільного судочинства, оскільки на час подання позову відповідачка вже не мала статусу фізичної особи підприємця.

За таких обставин, дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, в силу вимог ст. 417 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Також судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідно до розділу 2 вищезазначеного договору сторін він укладається з 10.03.2010 року по 31.12.2013 року, проте вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією зі сторін. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Оскільки, жодна з сторін не виявляла намірів про припинення договору, то договір вважається пролонгованим до 31 грудня 2016 року.

Відповідно до п.п.1.1 вищезазначеного договору позивач забезпечує відповідачу подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчиках: АДРЕСА_3 . При цьому сторони керуються ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», «;Про житлово-комунальні послуги», «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах», затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008р. №190 (далі «Правила користування…»), «правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 (далі «Правила приймання…») тощо.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 (далі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги») виробник (Позивач) має право доступу в приміщення, будинку і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.

Відповідно до п. 2.1.2 «Правил приймання стічних вод у систему каналізування м. Запоріжжя», затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.05.2003 р. № 167 (далі Правила приймання № 167) Водоканал має право проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем будь-якого абонента, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання і т.д. і складати акти за результатами цих обстежень. При вияві представником Водоканалу порушень Підприємством вимог Правил та Договору у акті встановлюються терміни їх усунення. Акт оформлюється підписами представників Водоканалу і обстежуваного абонента. Якщо останній відмовляється підписати акт, він підписується представником Водоканалу, і в акті робиться відповідний запис про відмову (з вказівкою П,І,Б, і посади представника, що відмовився від підпису). Оформлений таким чином акт є обовязковим для виконання у вказані у ньому терміни, а також є підставою для вжиття відповідних заходів.

11.03.2010 року представником КП «Водоканал» за участю відповідача було проведено технічне обстеження водопроводу та зафіксовано, що на вводі встановлено засіб обліку марки КВ 1.5 № 268316, державна повірка 1 квартал 2010 року. За результатами обстеження було складено відповідний акт № 90 від 11.03.2010 року (а.с.13). Даний акт було підписано представником позивача та відповідачем.

Показчиком 2012 «Засоби вимірювальної техніки, занесені до державного реєстру України» затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України міжповірочний термін лічильників холодної та гарячої води марки СК 15х результати вимірів яких використовуються під час розрахунків в сфері побутових та комунальних послуг, встановлено три роки.

10.10.2013 року між КП «Водоканал» та відповідачем складено акт технічного обстеження водопроводу №453 А від 10.10.2013 р. по майданчику АДРЕСА_1 (а.с.14), в якому зафіксовано, що на вводі абонента діаметром 15 мм. встановлено прилад марки КВ 1,5 №268316, державна повірка 1 квартал 2010 року. Лічильник абонента при пломбовано до труби роторною пломбою «А16181», пломба збережена. Строк державної повірки приладу обліку збіг. У зв`язку з цим, в акті також зазначено про те, що об`єм витрат води визначається відповідно до п. 5.14 та п. 3.3. «Правил користування» і становить 1068,48 м. куб.

Таким чином, наступна державна повірка лічильника повинна була бути проведена споживачем в 1 кварталі 2013 року.

Пунктом 5.1 «Правил користування…» передбачено, що облік відпущеної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктом 10.3.7 «Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України» (затверджених наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства №30 від 05.07.95р.) встановлено, що засоби обліку, що використовуються для обліку постачання та реалізації води, повинні у встановленні терміни проходити повірку та опломбовуватися з повірочним тавром.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку, як то передбачено п.5.4 «Правил користування…», проводиться відповідно до закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» суб`єкти господарювання зобов`язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.

З урахуванням викладеного, відповідач (Абонент/споживач) повинен був забезпечити своєчасну повірку приладу обліку до 31.03.2013 року та не здійснювати споживання води за неповіреним належним чином водолічильником.

Пунктом 5.14 «Правил користування…» передбачено, що усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повір очного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесеннями відбитка повір очного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об`єм води визначається відповідно до п.3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.

Згідно із п. 3.2.3 вищезазначеного договору при відсутності або невстановленому обліковому приладі у встановлений Водоканалом термін або розміщенні Абонентом водо лічильних вузлів чи їх експлуатації з порушенням «Правил користування…», «правил експлуатації…» водопостачання Абонента вважається без обліковим, а витрати води і об`єми стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 9.6. та 21.5 «Правил користування…» (на теперішній час п. 3.3 та 3.4 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах», затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008р. №190), починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.

Таким чином, у зв`язку з тим, що покази приладу обліку абонента, який не пройшов державну повірку (тобто відсутні дані про результати державної повірки більше місяця, як то зазначено у п. 5.14 Правил користування), не можуть враховуватися як показники обсягу спожитої послуги, водоспоживання за недержповіреним засобом обліку не може вважатися як облікове.

В зв`язку з тим, що відповідачем було порушено ч.2 ст. 28 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», п. 5.14 «Правил користування…» КП «Водоканал» відповідно до п. 3.2.3 Договору було виконано розрахунок витрат води відповідно до п. 3.3 «Правил користування…»

П. 3.3 «Правил користування…» передбачено, що у разі без облікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

На підставі п. 3.2.3 вищезазначеного договору, п.3.3, 5.14 «Правил користування…», в акті технічного обстеження водопроводу №453А від 10.10.13р. КП «Водоканал» було виконано розрахунок об`єму води за період з 09.08.13р. (з дня останнього обслуговування абонента) по 12.09.13р. (тобто за 35 діб) по вводу діаметром 15 мм.

На підставі акту технічного обстеження водопроводу № 453А від 10.10.2013р. було складено акт-рахунок №9371/1 від 10.10.2013р. за період з 09.08.2013р. по 12.09.2013р. на суму 11065,19 грн. (а.с.16). В даному акті зазначено наступний розрахунок: витрати води 5491,99 грн., витрати стічних вод 3799,00 грн., ПДВ 1844,20 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач відмовився підписувати акт технічного обстеження водопроводу №453А від 10.10.2013р., акт рахунок №9371/1 від 10.10.2013р. на суму 11065,19 грн., дані акти були направлені відповідачу разом з листом №18280 від 11.11.13 року (а.с.17).

Проте, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач добровільно нараховану заборгованість не погасила.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Хоча, згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в повному обсязі, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладанні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.627-628 ЦК України).

Відповідно до умов ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач виконав умови вищезазначеного договору.

Відповідач, у свою чергу, порушила вимоги п.5.14 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах», яким передбачено, що усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці, а строк перевірки приладу обліку, встановлений за адресою АДРЕСА_1 , закінчився в 1 кварталі 2013 року. тобто до 01.04.2013 року відповідач не здійснила повірку вказаного приладу обліку.

Вказане порушення було виявлено відповідачем 10.10.2013 року, про що складено відповідний акт технічної перевірки № 453 (а.с.14).

Відповідач, підписавши договір, погодилась з умовами вказаного договору, зокрема, з п. 3.2.3, а позивач обґрунтовано здійснив розрахунок заборгованості за не обліковане водопостачання відповідачу відповідно до п. 3.3 та 3.4 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах», за період з 09.08.13року -з дня останнього обслуговування абонента, по 12.09.13 року, у сумі 11065,19 грн. (а.с.16).

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи відповідача у цій справі про те, що згідно п.15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ №630 від 15.07.2005 року, за час перебування засобу обліку води на повірці споживач оплачує відповідні послуги згідно із середньомісячними показаннями приладів обліку за попередні три місяці, оскільки нарахування за надані послуги за середньомісячними показаннями лічильника абонента здійснюються лише під час перебування приладу обліку на повірці, і ці вимоги не стосуються періоду, коли строк повірки лічильника вже закінчився, а абонент продовжує експлуатацію такого лічильника без його належної повірки.

Крім того, оскільки відповідачем не було надано суду першої інстанції жодних заперечень щодо розрахунку заборгованості за вказаною у позові формулою, то суд першої інстанції правильно взяв до уваги наданий позивачем вищезазначений розрахунок.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Суд першої інстанції правильно не погодився з доводами представника відповідача у цій справі про те, що позивач пропустив строк позовної давності, який відповідач вираховує з 12.09.2013 року, оскільки порушення було встановлено актом від 10.10.2013 року (а.с.14), розрахунок за цим актом був проведений актом-рахунком №9371/1 від 10.10.2013 року, а відповідачу вказаний розрахунок з пропозицією добровільно погасити заборгованість був надісланий 11.11.2013 року, тому, подавши позов до суду 10.10.2016 року (а.с.2), позивач не пропустив трирічний строк позовної давності.

Таким чином, враховуючи та аналізуючи усі надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача у цій справі є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача  ОСОБА_1 дублюють доводи заперечень відповідача проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, викладену в її позові, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, аналог ст. 81 ч. 6 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року).

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, аналог ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (аналог ст. 61 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно), у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року,.

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у цій справі відсутні, стороною відповідача апеляційному суду не були надані.

Судова практика в інших судах в інших справах за участю інших осіб, надана КП «Водоканал» апеляційному суду при новому апеляційному розгляді цієї справи для долучення до матеріалів цієї справи через канцелярію (а.с. 146-166), не є доказом передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, та не має преюдиційного значення для суду у цій справі.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

Крім того, встановлено, що судом першої інстанції правильно з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, (аналог ст. 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року) було вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, у разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача КП «Водоканал» будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 10-11, 60, 88, 208, 212-218, 224-228 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 372, 374-375, 381-384, Перехідними положеннями ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 04.03.2020 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.