Справа № 22ц-2554/2008р.
Головуючий в 1 інстанції:
Дюдюн О.В. Категорія 20
Доповідач: Кузнецова О.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року грудня місяця 8 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Коровайко О.І.
суддів Кузнєцової О.А.
Закарян К.Г.
при секретарі Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 31 липня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу будівлі недійсним та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
В травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13.04.2007 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу комплексу, виробничих будівель, загальною площею 131 кв.м, який знаходиться за адресою: смт Чаплинка, вулиця Кудрі, За, Вказаний договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений Чаплинською державною нотаріальною конторою 13.04.2007 року та зареєстровано за реєстром № 2-318. Позивач вважає, що при укладенні зазначеного договору відповідач шахрайським шляхом переконав його у підписанні договору купівлі-продажу, в якому зазначено, що розрахунок за комплекс здійснено у повному обсязі та зобов'язався, що розрахунок буде сплачено до 05.07.2007 року, вказаний факт підтвердив розпискою. До обумовленої дати відповідач гроші не сплатив. Просив суд стягнути з відповідача на його користь 121500 грн. згідно виданої ним розписки.
У судовому засіданні позивач змінив заявлені позовні вимоги, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, нотаріально посвідчений Чаплинською державною нотаріальною конторою 13.04.2007 року та зареєстрований за реєстром № 2-318, який укладений між ним та ОСОБА_1., посилаючись на те, що між сторонами в належній формі не досягнуто домовленості про усі істотні умови договору та стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральну шкоду, розмір якої він визначив у сумі 2000 грн., а також судові витрати.
Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 31 липня 2008 року позов задоволено частково. Визнано договір купівлі-
'продажу нерухомого майна від 13.04.2007 року, № 2-318, посвідчений державним нотаріусом Чаплинської державної нотаріальної контори Херсонської області недійсним. Повернуто ОСОБА_2 нерухоме майно по договору купівлі-продажу від 13.04.2007 року комплекс, розташований в смт Чаплинка, вулиця Кудрі, За. Стягнуто на користь ОСОБА_2. з ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 500 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_2. з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 30 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у сумі 1215 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених вимог.
В письмових запереченнях ОСОБА_2 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом позовної заяви та пояснень позивача у судовому засіданні вбачається, що об'єктом продажу він вважав комплекс та виробничі будівлі, загальною площею 131, 0 кв.м, який знаходиться за адресою смт Чаплинка, вулиця Кудрі, За та визначив вартість цього майна в сумі 121500 грн.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що об'єктом продажу, крім майнового комплексу, він також вважав технологічне обладнання та інвентар, які в ньому знаходились.
Зазначені обставини сторонами не заперечувались.
Додані до матеріалів справи договір від 13.04.2007 року та розписка, яку ОСОБА_1. видав на ім'я ОСОБА_2. 13.04.2007 року, підтверджують виниклу між сторонами невизначеність щодо предмету договору купівлі-продажу, а тому і його ціни, оскільки у судовому засіданні ОСОБА_1. не заперечував факт укладання ним розписки про сплату вартості комплексу в сумі 121500 грн., але вважав, що дана сума включала в себе не тільки вартість будівель, які входять до складу комплексу, а також і вартість інвентарю, який там знаходився.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що, відповідно до вимог ст.ст. 638, 655 ЦК України між сторонами не відбулось досягнення згоди щодо предмету договору та ціни відчужуваного майна.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою
статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину згідно ст. 215 ЦК України.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про недійсність договору купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений Чаплинською державною нотаріальною конторою 13.04.2007 року та зареєстрований за реєстром № 2-318, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1., на підставі п. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки зазначений правочин суперечить ст.ст. 638, 655 ЦК України щодо досягнення згоди з усіх істотних умов, якими при укладанні договору є предмет та ціна майна, що відчужується.
Проте, суд першої інстанції помилково послався на ст. 230 ЦК України у мотивувальній частині рішення, хоча висновків щодо підстав зазначених у наведеній нормі не робив і такі вимоги не розглядав, а тому посилання суду на ст. 230 ЦК України належить виключити з мотивувальній частини рішення, як підставу задоволення позовних вимог.
Крім того, підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення також посилання на ст.ст. 651, 653 ЦК України, оскільки позовні вимоги із зазначених підстав заявлені не були і рішення з цього приводу суд не ухвалював.
Таким чином, вважати, що позов підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 638, 655, п.1 ст. 203, 215, 216 ЦК України.
Ч. 2 ст. 216 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується винною стороною. Порядок такого відшкодування може здійснюватися також за статтею 23 ЦК України та правилами, встановленими для зобов'язань, що виникають із факту заподіяння шкоди.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду про відшкодування на користь позивача моральної шкоди у розмірі 500 грн., оскільки позивачем не доведено її заподіяння, а саме будь-яких втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, а судом такі докази та обставини не встановлені, тому в цій частині рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2. до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не підтверджені належними доказами, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, не спростовують мотивованих висновків суду, а тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 31 липня 2008 року в частині відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 у розмірі 500 грн. скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Виключити з мотивувальній частини рішення посилання на ст.ст. 230, 651, 653 ЦК України, вважати, що позов підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 638, 655, п.1 ст. 203, 215, 216 ЦК України.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.