ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/5148/14

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Принцевської Н.М.

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Від Южненської міської ради Одеської області - Тімчишин С.Д., довіреність №72/08-02-04, від 26.03.18;

Від ОСОБА_1 - не з`явився;

Від Южненського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - не з`явився;

Від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019

у справі №916/5148/14

за заявою: Южненської міської ради Одеської області

стягувач: Южненська міська рада Одеської області

боржник: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

правонаступник: ОСОБА_1

орган ДВС: Южненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

(суддя першої інстанції: Бездоля Ю.С., дата та місце прийняття ухвали: 16.12.2020, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви Южненської міської ради Одеської області за вх.№2-5996/19 від 06.12.2019 про заміну сторони виконавчого провадження по справі №916/5148/14

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Южненська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 скасувати та прийняти нову - про заміну сторони у виконавчому провадженні №49678906 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на її правонаступника - ОСОБА_1 .

Южненська міська рада вважає, що ухвала суду суперечить нормам матеріального права та її постановлено з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт звертає увагу, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 1231 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке ним було одержано у спадщину.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 по справі №916/5148/14 залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №916/5148/14 за апеляційною скаргою Южненської міської ради Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 розгляд справи призначено на 02.03.2020.

17.02.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від правонаступника - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, вимоги, викладені в ній, не відповідають чинному законодавству. На думку правонаступника, заміна сторони у закінченому виконавчому провадженні неможлива.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги, викладені ним письмово, наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні ухвали суду першої інстанції та ухваленні нового рішення про задоволення клопотання про заміну сторони виконавчого провадження.

Представники інших учасників в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд завчасно про причини неявки. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутністю представників сторін, які не з`явилист, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.03.2015 у справі №916/5148/14 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено частково: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Южненської міської ради Одеської області збитки у розмірі 315939,73 грн.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України судові витрати в розмірі 6318,80 грн.; в решті вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2015 по справі №916/5148/14 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

"1.Позов Прокурора м. Южного Одеської області задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРУ ФОП НОМЕР_1 ) на користь Южненської міської ради Одеської області (65481 Одеська область м. Южне, пр-т Григорівського десанту, 26-А, код ЄДРПОУ 37894235) збитки за період з 12.04.2012 по 31.08.2014 в розмірі 355162 (триста п`ятдесят п`ять тисяч сто шістдесят дві) гривни 24 коп.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРУ ФОП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) судові витрати в розмірі 7103 (сім тисяч сто три) гривен 24 копійок.

4.В решті позовних вимог (стягненні 21393,84 грн.) - відмовити".

27.11.2015 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 10.03.2015 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 видані відповідні накази.

06.12.2019 за вх.№2-5996/19 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Южненської міської ради Одеської області про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування поданої заяви Южненська міська рада Одеської області посилається на необхідність замінити сторону у виконавчому провадженні - відповідача ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, на її спадкоємця - ОСОБА_1 в порядку ст.ст. 1231, 1281, 1282 Цивільного кодексу України.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви Южненської міської ради Одеської області за вх.№2-5996/19 від 06.12.2019 про заміну сторони виконавчого провадження по справі №916/5148/14.

Суд першої інстанції зазначив, що у даному випадку відсутні дані щодо оцінки майна, переданого у спадщину, та який перелік прав та обов`язків успадковано внаслідок переходу майна в спадщину. Через брак цих доказів, суд зазначив, що на даний час не може встановити хід та стадії наявних за померлим боржником виконавчих проваджень, та визначити чи вартість успадкованого ОСОБА_1 майна боржника перекриває вартість боргів.

У зв`язку із зазначеним, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність заявником підстав для заміни сторони та відповідно відмовив у задоволенні заяви Южненської міської ради за вх.№2-5996/19 від 06.12.2019 про заміну сторони виконавчого провадження.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчовизначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Пунктом 2 розділу 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2019 приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Валігурським М.М. видано свідоцтво №2208 про право на спадщину за законом на ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля загальною площею 1577,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ) належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про спадщину від 25.11.2019.

Матеріалами справи встановлено, що 19.11.2019 старшим державним виконавцем Южненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Яківчук Ганною Олександрівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №49678906 на підставі п.3 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з надходженням на адресу Відділу свідоцтва про смерть боржника ОСОБА_4 від 11.05.2019 серія НОМЕР_3.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1231 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування обов`язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.

Cпадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ст.1282 Цивільного кодексу України).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок спадкодавця щодо сплати заборгованості, присудженої судом кредиторові із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок смерті боржника і перейшов до його спадкоємців.

З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду, приписи зазначених норм закону на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для відмови у заміні боржника його спадкоємцем у виконавчому провадженні, а є підставою для визначення державним виконавцем меж відповідальності спадкоємця, який залучений як правонаступник по боргам спадкодавця.

Щодо посилань правонаступника в частині того, що виконавче провадження закінчено, у зв`язку з чим заява про заміну сторони виконавчого провадження у закінченому виконавчому провадженні не може бути задоволена, так як це суперечить нормам чинного законодавства, судова колегія зазначає таке.

За змістом ст. 512 Цивільного кодексу України, ст. 52 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, з п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, у разі правонаступництва (спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 52 Господарського процесуального кодексу України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Частинами 1-2 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

При цьому, визначене ч. 5 ст. 15 Закону, ст.ст. 52, 334 Господарського процесуального кодексу України право особи звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником передбачає право замінити сторону виконавчого провадження, а не заміну сторони виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин (закриття виконавчого провадження). Правонаступництво сторін у виконавчому провадженні допускається на будь-якій стадії процесу.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що з урахуванням імперативної норми статті ст. 52 Господарського процесуального кодексу України заміна сторони виконавчого провадження може бути проведена судом до моменту повного виконання рішення суду.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13, постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 6-1355/10, від 05.12.2018 року у справі 643/4902/14, від 11.04.2019 року у справі №2/1522/7661/11, від 24.07.2019 у справі № 686/5377/18, від 20.12.2019 у справі №2-942/11.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні заяви, з огляду на відсутність даних щодо оцінки успадкованого майна та неможливості суду визначити вартість такого майна, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, нормами чинного законодавства передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна одержаного у спадщину (ст.1282 ЦК України), майнова та матеріальна шкода, яка завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцем в межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину (ч.4 ст. 1231 ЦК України), а відтак відсутність оцінки успадкованого майна не перешкоджає здійсненню замість сторони у виконавчому провадженні.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (рішення від 19.03.97 у справі "Hornsby v. Greece", п. 40).

Отже, проаналізувавши вказані вище норми закону, взявши до уваги, що при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження слід враховувати, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватися не лише у відкритому виконавчому провадженні, так як процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям попередника після ухвалення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, судова колегія дійшла висновку про необхідність заміни сторони у виконавчому провадженні, оскільки без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості реалізувати свої права та виконати свої обов`язки.

Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення. Підставами для скасування ухвали повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з`ясування обставин та неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права (п. 1, 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України).

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга є обгрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - як ухвалена при неповному з`ясування обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви Южненської міської ради Одеської області про заміну сторони виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 275, 277, 281, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 у справі №916/5148/14 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 у справі №916/5148/14 скасувати.

Заяву Южненської міської ради Одеської області (вх.№2-5996/19) про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити сторону у виконавчому провадженні №49678906 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) на її правонаступника - ОСОБА_1 (ІНН: НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2020 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош