П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6321/19

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, (суддя Самойлюк Г.П., м. Одеса, повний текст рішення складений 14 січня 2020 року) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним рішення про відмову у вклеюванні фотокартки в паспорт-книжечку по досягненню 45-річного віку, зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки,-

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову у вклеюванні фотокартки в паспорт-книжечку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по досягненню останньою 45-річного віку;

- зобов`язати Малиновський районний відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений. Визнано протиправною відмову Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у вклеюванні фотокартки в паспорт-книжечку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) по досягненню нею 45-річного віку. Зобов`язано Малиновський районний відділ у м. Одесі Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки. Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ГУ Державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

В доводах апеляційної скарги зазначається, що спірні правовідносини з приводу вклеювання фотокартки до паспорту у формі паспортної книжечки врегульовані Постановою № 2503-ХІІ. Позивачка у заяві від 02.08.2019 не порушувала питання про видачу їй нового паспорта. Зокрема паспорт, в якому не вклеєна нова фотокартка при досягненні його власником відповідного віку, вважається недійсним. А тому, апелянт вважає, що нереалізація свого права та обов`язку позивачем не являється порушенням відповідачем та його територіальними підрозділами норм чинного законодавства і не слугує підставою для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нової фотокартки.

Позивачка відзив на апеляційну скаргу не подавала.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, в тому числі, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.06.2018 р. ОСОБА_1 виповнилося 45 років, згідно копії її паспорта (а.с. 11).

02 серпня 2019 р. у зв`язку із досягненням 45-річного віку ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з проханням щодо вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки, форма якої затверджена постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 р.

02.08.2019 р. (вих. № 5/14/960) за результатами розгляду зазначеної заяви листом Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області відмовлено позивачці у вклеюванні нової фотокартки до паспорта зразка 1994 року серії НОМЕР_2 по досягненню нею 45-річного віку у зв`язку з пропуском місячного терміну для звернення. При цьому акцентовано увагу на те, що згідно з абз. 6 п. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 р. (в редакції  постанови Кабінету Міністрів України №745 від 26.10.2016 р.), якщо особа, яка досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулась в установленому порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, їй здійснюється обмін паспорта (а.с. 10).

Не погоджуючись із вищевказаною відповіддю відповідача позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмова у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років була протиправною.

Колегія суддів апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституції права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Виходячи з наведеного та з урахуванням обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у даному випадку відсутня можливість вести мову про будь-яку загрозу національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди може бути розцінено, як втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із наступними положеннями міжнародно-правових актів:

Стаття 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (п.25 Рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (п.61 Рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа №2346/02, ECHR 2002 та п.65 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення ст. 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з п.2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Враховуючи вищевикладені правові норми суд першої інстанції правильно зазначив, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України...

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»).

Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Згідно п.п.3, 5, 6, 8 Постанови Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» №2503-XII (далі - Положення про паспорт №2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис; «Україна»; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт»; На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України»; На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені Положення про паспорт №2503-XII або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Разом з тим, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 року (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

Відповідно до п.2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;

- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови №302).

Відповідно до положень п. 131 Постанови №302 встановлено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Згідно п. 6 пп. 6 Порядку №302 якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, здійснюється обмін паспорта.

Разом з тим суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що п. 16 Положення про паспорт №2503-ХІІ визначено вичерпний перелік підстав обміну паспорта, а саме - зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування, серед яких відсутня така підстава як звернення за вклеюванням до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток після спливу місячного терміну після досягнення відповідного віку.

Положення про паспорт №2503-XII не містить вимоги обміну паспорта у разі звернення за вклеюванням до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток після спливу місячного терміну після досягнення відповідного віку.

При цьому, п. 25 Положення про паспорт №2503-XII встановлено, що посадові особи та громадяни, винні в порушенні вимог цього особа, притягуються до відповідальності згідно із законодавством України (зокрема, ст. 197 КУпАП).

За таких підстав колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років, суперечить чинним приписам Положення про паспорт №2503-ХІІ та прийнята необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких він спрямований.

Таким чином колегія суддів відхиляє доводи апелянта/відповідача про те, що наслідком пропуску строку звернення ОСОБА_1 до органів міграційної служби за вклеюванням нової фотокартки в паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки є лише заміна паспорта на новий у формі, яка передбачена Постановою №302.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон №2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних»). Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. ч. 5, 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних»).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.

Крім того реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Аналогічна правова позиція висловлена в рішенні Верховного суду від 07 лютого 2019 року по справі №803/1306/17.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Х`ю Джордан проти Великої Британії» якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу.

Судова колегія доходить висновку, що позбавлення особи можливості залишення паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді НОМЕР_3 - картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на час звернення позивача до ЦРВ м. Миколаєва УДМС України в Миколаївській області діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному нормативно-правовому акті не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії відповідачів розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони повинні бути визнані протиправними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 та від 05 грудня 2019 року у справі №420/270/19.

В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд не може приймати рішення, яким накладати обов`язок на міграційну службу діяти всупереч законодавству України, а саме оформити та вклеїти в паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року фотокартку по досягненню 45-річного віку.

Колегія суддів частково погоджується з такими доводами апелянта.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суб`єкт владних повноважень наділений законом у певних випадках дискреційними правами на прийняття відповідних рішень або вчинення відповідних дій, проте таке право не може бути свавільним та ґрунтуватися виключно на повноваженнях, визначених законом. Рішення суб`єкта владних повноважень має відповідати критеріям: обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; розсудливості; пропорційності, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; правової визначеності, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Згідно пунктом 12 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N2503-XII, вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін.

Для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру (п. 15 Положення).

Фактично вказаним положенням передбачено вчинення суб`єктом владних повноважень лише певних позитивних дій на користь особи, що звернулася, за умови дотримання певних вимог (надання паспорту та фотокарток).

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв`язку із досягненням нею 45 років.

З огляду на викладене, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, за умови визнання попередніх дій протиправними, не буде підміною дискреційних повноважень відповідача. В даному випадку, таке зобов`язання буде належним способом відновлення порушених прав та інтересів особи.

Аналіз правових приписів, чинних на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, надає підстави стверджувати, що жодною нормою законодавства не передбачено такої підстави для відмови у вклеюванні фотокартки до паспорта зразка 1994 року при досягненні особою 45-річного віку, як прострочення нею місячного строку звернення до компетентного органу для вчинення такої дії.

При цьому, пп. 6 п. 6 Порядку №302, за яким відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у вклеюванні фото до його паспорта, визначає підстави для обміну паспорта зразка 1994 року, але не містить імперативної заборони щодо вклеювання фотокартки до такого паспорту при досягненні особою 45-річного віку за наявності регламентованих ним умов.

Тому колегія суддів вважає помилковим рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Малиновський районний відділ у м. Одесі Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки

Оскільки дії відповідача щодо відмови у вклеюванні фото до паспорта громадянина України ОСОБА_1 є протиправними, то саме з цих підстав порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача вклеїти фото до паспорта позивача зразка 1994 року, а адміністративний позов задоволенню у повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно положень ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, підлягає зміні у резолютивній частині, у зв`язку з наявністю правових підстав для зобов`язання Малиновський районний відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області вклеїти фотокартку до паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 , у зв`язку з досягненням 45-річного віку, а в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 30 жовтня 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини зазначеного рішення у наступній редакції: «Зобов`язати Малиновський районний відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області вклеїти фотокартку до паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 , у зв`язку з досягненням 45-річного віку».

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                            В.О.Скрипченко

Суддя                                                                                І.П.Косцова

Суддя                                                                                Ю.В.Осіпов