Постанова

Іменем України

25 лютого 2020 р.

м. Київ

Справа № 200/10245/14-к

Провадження № 51-1883км19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Матієк Т. В., Могильного О. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Слободян О. М.,

прокурора Сингаївської А.,

засудженого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2019 року у кримінальних провадженнях № № 12014040640001964, 12014040640005725, 12015040640000641 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини:

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 06 травня 2014 року, близько 12 год. 27 хв. ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні супермаркету „Варус-1", який розташований в ТЦ „Терра" за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Панікахі, 15, реалізуючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, викрав майно ТОВ „Омега", а саме масло вершкове «Рудь Вологодське», у кількості 8 пачок, вартістю 18 грн. 99 коп. за одну пачку, на загальну суму 151 грн. 92 коп., заподіявши збиток ТОВ „Омега" на вказану суму. Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном, виконавши усі дії, які він вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, намагався покинути місце скоєння кримінального правопорушення, однак довести до кінця свій злочинний умисел та розпорядитися викраденим майном не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий співробітниками охорони при виході з магазину.

Крім того, 26 грудня 2014 року в період часу з 13 год. 16 хв. до 13 год. 31 хв., ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні гіпермаркету „Епіцентр", який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 62-к, реалізуючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, з корисливих мотивів, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, викрав майно ТОВ „Епіцентр-К" на загальну суму 540 грн. 90 коп., чим спричинив шкоду ТОВ „Епіцентр-К" на вказану суму. Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном, виконавши усі дії, які він вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, намагався покинути місце скоєння кримінального правопорушення, однак довести до кінця свій злочинний умисел та розпорядитися викраденим майном не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий співробітниками охорони при виході з магазину.

Також 15 лютого 2015 року близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні супермаркету „Варус-6", який розташований в ТРЦ „Терра" за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 118-д, реалізуючи раптово виниклий умисел на таємне викрадення чужого майна, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав майно ТОВ „Омега", а саме шоколад «Фрей» в кількості 15 шт., вартістю 509 грн. 85 коп., заподіявши збиток ТОВ „Омега" на вказану суму. Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном, виконавши усі дії, які він вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, намагався покинути місце скоєння кримінального правопорушення, однак довести до кінця свій злочинний умисел та розпорядитися викраденим майном не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий співробітниками охорони при виході з магазину.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду 11 січня 2019 року зазначений вирок змінено: виключено із вступної частини вироку вказівку суду про судимість ОСОБА_1 за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2012 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та виключено з резолютивної частини вироку рішення щодо запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили. В решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1 зазначає про незаконність судових рішень, постановлених відносно нього, через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження відносно нього.

Касаційна скарга мотивована тим, що порушено право засудженого на захист під час досудового розслідування, що залишилося поза увагою суду першої інстанції; що низка свідків під час судового розгляду змінили свої покази; судом першої інстанції не розглянуті докази, що свідчать про невинуватість засудженого та порушено порядок дослідження доказів; що вирок був проголошений за відсутності прокурора та засудженого і засудженому не були роз`яснені його права після оголошення вироку. Зазначено, що апеляційний суд не розглянув доводи апеляційної скарги засудженого про порушення його права на захист.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважала її безпідставною.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги засудженого, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається зі змісту вказаної касаційної скарги, засуджений оскаржує доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, при цьому засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, а також наводить доводи, які стосуються оцінки доказів, що, відповідно до вимог ст. 438 КПК та з огляду на положення ст. 433 КПК, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Проте вказані доводи, виходячи з норм ст. 409 КПК України, є предметом розгляду суду апеляційної інстанції

За таких обставин Верховний Суд, виходячи із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження вирок суду першої інстанції був оскаржений в апеляційному порядку, зокрема, засудженим ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі зазначав про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильну оцінку доказів, що була надана судом першої інстанції, тобто наводив доводи, які частково аналогічні доводам касаційної скарги засудженого щодо недоведеності його вини у вчиненні кримінальних правопорушень.

Апеляційний суд, перевіряючи вказані доводи апеляційних скарг у межах і порядку, визначених ст. ст. 404, 405 КПК України, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та про правильність кваліфікації дій останнього за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції ретельно перевірив показання обвинуваченого, свідків щодо обставин подій, належним чином дослідив докази, у тому числі записи відеокамер з місць подій.

Зазначені висновки судом апеляційної інстанції належним чином мотивовані, підстав вважати їх сумнівними Верховний Суд не вбачає, при цьому касаційна скарга засудженого не містить доводів щодо незаконності таких висновків з огляду на положення ст. ст. 412- 413 КПК України, як не містить і належних доводів щодо недопустимості та неналежності доказів, досліджених судом та покладених в основу вироку.

Поряд з доводами касаційної скарги засудженого щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноти судового розгляду Верховний Суд відхиляє і доводи його касаційної скарги щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Твердження засудженого щодо порушень кримінального процесуального закону, допущених при роз`ясненні йому його прав і обов`язків як підозрюваного, спростовуються матеріалами кримінального провадження, відповідно до яких за кожним епізодом було порушено кримінальне провадження і за кожним епізодом ОСОБА_1 пред`являлася підозра та надавалася для ознайомлення пам`ятка про права та обов`язки підозрюваного, що підтверджується підписами останнього на кожній підозрі та на кожній пам`ятці. Щодо порушення права на захист ОСОБА_1 , про яке наголошує засуджений у касаційній скарзі, то зазначене порушення також не підтверджується ні матеріалами провадження, ні технічними записами судових засідань. Більше того, матеріали кримінального провадження містять неодноразові заяви засудженого, які надавалися ним на досудовому розслідуванні, відповідно до яких він відмовлявся від послуг захисника і стверджував про те, що захист своїх прав та інтересів буде здійснювати сам. Вимог про залучення захисника Куксін В. М. не заявляв ні в ході досудового розслідування, ні під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій.

Поряд з наведеним, твердження засудженого щодо порушення судом першої інстанції порядку дослідження доказів, у зв`язку з чим він не зміг довести свою невинуватість, не обґрунтовані і не містять відповідних доводів, яким чином такий порядок дослідження доказів, який був встановлений судом, позбавив засудженого можливості довести свою невинуватість.

Також відкидає Верховний Суд і твердження засудженого щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке полягало у тому, що він та прокурор не були присутніми в судовому засіданні під час оголошення вироку. Засуджений не зазначає, яким чином вказане порушення вплинуло на законність вироку, оскільки і технічний запис проголошеного тексту вироку, і друкований текст є тотожними, більше того, копія зазначеного тексту була вручена засудженому одразу після проголошення. Крім того норми кримінального процесуального закону не містять категоричної вимоги щодо обов`язкової присутності під час проголошення вироку прокурора та обвинуваченого.

Поряд з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що доводи засудженого щодо вказаних порушень суддею суду першої інстанції, зокрема щодо проголошення вироку без участі Куксіна В. М., були предметом перевірки Вищої ради правосуддя, яка залишила скаргу засудженого без розгляду через те, що ця скарга не містила відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді.

Інших доводів щодо незаконності судових рішень, які з огляду на положення ст. ст. 438, 433 КПК України, є предметом розгляду суду касаційної інстанції, касаційна скарга засудженого не містить.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 440, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2019 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

М. В. Мазур Т. В. Матієк О. П. Могильний